Справа №1-75/2007 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 березня 2007 року Полтавський районний суд в складі:

головуючого судді                                                                Герасименко В.М.

при секретарі                                                                         Деркач Т.А.

з участю прокурора                                                               Запорожець И.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні   Полтавської центральної

районної лікарні справу за звинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3року народження,

уродженки м.Полтава, українки,  гр-нки України, освіта середня,  одруженої, має на

утриманні    неповнолітню   дитину,   не   працюючої,   зареєстрованої   та   мешкаючої:

АДРЕСА_1, раніше не судимої,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.166 КК України,-

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, уродженця с.Рудки, Гребінківського району, Полтавської обл., українця, гр.-нина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого комірником ТОВ „Колос", мешканця м.АДРЕСА_3, зареєстрованого с.АДРЕСА_2, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст.166 КК України,-

встановив:

ОСОБА_1. та ОСОБА_2. від шлюбу мають двох синів: ОСОБА_4. який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року та ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1року народження.

Протягом тривалого часу ОСОБА_1. та ОСОБА_2. умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, ухилялися від виконання відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2. встановлених ст.61 Кодексу України про шлюб та сім'ю, а також ст. 150 Сімейного кодексу України, обов'язків батьків виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання і готувати їх до праці.

Всупереч вимогам закону ОСОБА_1. та ОСОБА_2. вихованням сина ОСОБА_3. не займалися та необхідної уваги йому не приділяли. В родині ОСОБА_3. нерідко відбувалися сварки між батьками, мати неповнолітнього ОСОБА_3хронічно зловживала алкоголем. Як наслідок ОСОБА_3мав низьку успішність у молодших класах ЗОНІ №28, сповільнений темп психічного розвитку, пропускав уроки та почав палити.

В 1999 році, будучи змушеною такими обставинами і байдужістю батьків за долю дитини, із ЗОПІ №28 м.Полтави, ОСОБА_3забрала його бабуся до с.Рудки, Гребінківського району, Полтавської області, де самостійно почала виховувати свого онука. В с.Рудки, ОСОБА_3пробув три роки і закінчив шість повних класів. В 2002 році бабуся тяжко захворіла і ОСОБА_3. повернувся жити до своєї матері ОСОБА_1. до с.Патлаївка, Полтавського району. Мати на той час вже жила зі своїм співмешканцем ОСОБА_5та продовжувала хронічно зловживати алкоголем, вести аморальний спосіб життя, проживала в антисанітарних умовах. Батько проживав зі співмешканкою ОСОБА_6в м.Полтава. Однак прийняти свого сина і займатися його вихованням відмовився. До школи сина ОСОБА_1. не влаштувала, необхідних грошей на життя мати не давала, про здоров'я сина не піклувалася. Такими діями ОСОБА_1. був порушений всебічний розвиток дитини. Перебуваючи на одинці з життям, ОСОБА_3з 2002

року почав систематично втікати з дому в с.Патлаївка до м.Полтава на тривалі терміни ( до 2-ох місяців), де жив і ночував у підвалах міста і громадських місцях (парках, скверах). Гроші на життя і харчування ОСОБА_3заробляв жебракуванням. Друзі та сусіди повідомляли ОСОБА_1. та ОСОБА_2., що їх син ОСОБА_3просить гроші у тролейбусах та магазинах міста. Однак останні жодних заходів на подолання таких негативних явищ не вжили. Крім цього ОСОБА_3в ранньому віці почав зловживати алкогольними напоями, палив цигарки та нюхав клей. Неодноразово ОСОБА_3затримувався за бродяжництво та жебрацтво працівниками органі внутрішніх справ та доставлявся до райвідділів міста Полтави.

На початку грудня 2006 року ОСОБА_3пішов без відома батьків з дому в с.Патлаївка, Полтавського району. Майже два місяці ОСОБА_3не було вдома, батьки ОСОБА_3його не розшукували. Ввечері 07 січня 2007 року в корпусному парку м.Полтави, ОСОБА_3разом з друзями випив 400 гр. горілки. Внаслідок сильного сп"яніння ОСОБА_3заснув на лавці на відкритому повітрі. 08 січня 2007 року ОСОБА_3був доставлений до Абазівської амбулаторії з діагнозом обмороження ніг 1-го ступеня.

Пройшовши повне медичне обстеження лікарі встановили, що ОСОБА_3. хворий на інфальтивний туберкульоз верхньої долі правої легені, вогневищевий туберкульоз зліва, правобічну верхньодольову пневмонію, психічний розлад від вживання алкоголю, обмороження пальців стоп 1-го ступеню. Вказані наслідки знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з діями та бездіяльністю ОСОБА_2. та ОСОБА_1. і відносяться до тяжких.

Окрім цього, внаслідок умисного злісного ухилення ОСОБА_1. та ОСОБА_2. від виконання обов'язків по вихованню свого неповнолітнього сина, останній не здобув необхідної базової освіти, тривалий час залишався без нагляду батьків, останні кілька років не проходив елементарного медичного огляду, не мав задовільного харчування та грошового утримання, займався жебракуванням та бродяжництвом.

Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_1. та ОСОБА_2. вину в скоєному визнали повністю, пояснивши суду, що в подальшому мають намір належним чином займатися вихованням, лікуванням та утриманням власного сина

В силу ст.299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, допитом підсудної.

Приймаючи до уваги зібрані по справі докази, суд вважає, що дії підсудних ОСОБА_1. та ОСОБА_2. слід кваліфікувати за ст. 166 КК України як злісне невиконання ними, як батьками, встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Обираючи міру покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу підсудних, які вину в скоєному визнали повністю, до кримінальної відповідальності притягуються вперше, за місцем проживання підсудні характеризуються негативно, за місцем роботи ОСОБА_2. характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсуднім суд визнає їх каяття, а підсудній ОСОБА_1. також і теперішній стан здоров'я, внаслідок якого вона обмежена в пересуванні.

Обставин, які б обтяжували покарання підсудним судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, характеристики підсудних, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, суд вважає, що їх виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, застосувавши відносно них положення ст.75 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1та ОСОБА_2визнати винними в скоєнні злочину, передбаченого ст. 166 КК України та призначити їм покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

В силу ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1. та ОСОБА_2. від відбування призначеного покарання, якщо вони протягом іспитового строку один рік не вчинять нового злочину та виконають покладені на них обов'язки, передбачені п.п.2,3 ст.76 КК України, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-   повідомляти   органи   кримінально-виконавчої   системи   про   зміну   місця проживання, роботи.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити без зміни -зобов'язання з'являтися на виклики.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.