Справа № 2-248/2007р. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 квітня  2007 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Гальченко О.О. при секретарі - Постоленко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області про визнання особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.01.2007 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання особою, втратившою право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що на праві власності згідно договору дарування від 20.01.2003 року , посвідченого Полтавською райдержнотконторою і зареєстрований 21.03.2003 року Полтавським БТІ у реєстровій книзі № 2 за № 267, йому належить однокімнатна квартира № АДРЕСА_2. В даній квартирі він проживає із дружиною - ОСОБА_3та сином - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1року народження. Всі витрати за комунальні послуги сплачує він.

В цій же квартирі зареєстрований також і його брат - ОСОБА_2, 1987 року народження, який ніколи в квартирі не проживав, що підтверджується актами обстеження жилого приміщення, довідками сільради. А проживав раніше і проживає на даний час у свого батька - ОСОБА_4по АДРЕСА_1та області.

Вважає , що відповідач втратив право користування квартирою, т.я. був відсутній в ній більше шести місяців. В добровільному порядку відповідач відмовляється знятися з реєстрації.

Прохав визнати ОСОБА_2таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2та області. Зобов'язати відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Полтавського РВ УМВС України у Полтавській області зняти відповідача з реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою.

В судовому засіданні позивач та його представник - ОСОБА_5. (а.с.18) уточнили свої позовні вимоги (а.с. 60-61 ) та остаточно прохали усунути перешкоду у здійсненні права користування власністю шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою та зняти його з реєстрації. Надали детальні пояснення та можливі докази в підтвердження своїх вимог.

Відповідач ОСОБА_2. спочатку відмовився давати пояснення, а потім вказав, що позов не визнає, бо брат обіцяв йому сплатити 11 500 грн., згідно ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 06.11.2003 року, оскільки вважає, що через прописку в квартирі має свою частку в ній на праві власності. Що до виплати йому 11 500 грн. будь-якої письмової угоди між сторонами не укладалось. Уточнив, що згідно наданої ним довідки в квартирі він не проживав, а лише являвся туди. Позову про вселення не подавав, а проживав у батька та у родичів. Будь -яких доказів не побажав надавати в заперечення позову через їх відсутність.

Відповідач - представник відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Полтавського РВ УМВС України   у Полтавській області в засідання   не

з'явився, надавши суду листа про розгляд стави в їх відсутності та не заперечує щодо позову (а.с. 38). Тому, суд вважає за можливе розгляд справи в їх відсутності на підставі і в порядку ст. 169 ЦПК України.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 20.01. 2003 року, посвідченого належним чином, квартира № АДРЕСА_2та області належить на праві власності ОСОБА_1(а.с.5). Квартира складається із однієї кімнати, житловою площею 19.6 м.2 (а.с. 6-7). Згідно довідки Терешківської сільради Полтавського району у вказаній квартирі проживає позивач із сім'єю: дружиною та сином (а.с. 10).

Згідно актів обстеження цієї квартири , завірених належним чином, від 09.04.2003 року (а.с.11); за березень 2006 року (а.с. 12); за січень 2007 року (а.с.22) та довідки сільради від 22.03.2006 року (а.с. 13), то відповідач прописан за вказаною адресою, але ніколи не проживав і не проживає по даний час. Допитані свідки: ОСОБА_7. та ОСОБА_8. підтвердили даний факт та те, що речей відповідача в квартирі не має, бо він проживає разом із батьком в с.Зінці Полтавського району. Замки вхідних дверей в квартиру з моменту дії договору дарування не мінялись. А з квартири ніхто відповідача не вигонив, т.я. він там не проживав. З позовами до суду або зверненнями в сільраду, міліцію відповідач про усунення перешкод в користуванні, вселення не звертався. Поважної причини не проживання за місцем реєстрації не мав.

Суд, заслухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та матеріали архівних справ № 2-243\03р. та АЕ-99\98р., вважає, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню відповідно до ст..48 Закону України «Про власність» та ст.. 71; 72 ЖК України, т.я. відповідач був відсутнім без поважних причин більше шести місяців за адресою реєстрації.

Керуючись ст..29; 31 ЦПК України; ст..48 Закону України «Про власність»; ст..71; 72 ЖК України; ст.. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1- задовольнити.

Усунути перешкоду у здійсненні права користування власністю ОСОБА_1.

Визнати ОСОБА_2особою, що втратив право користування квартирою № АДРЕСА_2та області.

Зобов'язати відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Полтавського РВ УМВС України у Полтавській області зняти ОСОБА_2з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2та області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення . Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.