Справа  2 – 1115/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2010 року                             Таращанський  районний суд Київської області  в складі:

головуючого: Потеряйко С.А.

при секретарі: Іванченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вищеназваним позовом, мотивуючи тим, що вона є дитиною війни, а тому згідно із ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, на протязі 2006-2007 років їй вказана соціальна допомога не виплачувалась, а на протязі 2008-2009 років виплачувалась не в повному обсязі, а тому вона просить суд визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправною,  зобов’язати відповідача перераховувати та сплатити їй в повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по даний час. Просить звільнити її від сплати судового збору, як потерпілу від наслідків аварії на ЧАЕС. Судові витрати покласти на відповідача

Позивачка в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, проте подала до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу без її участі та без фіксування судового процесу технічними засобами.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, по час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, проте надав до суду заяву, в якій  просить суд розглядати справу без його участі та без фіксування судового процесу технічними засобами, позов не визнане в повному обсязі.

Крім того, відповідач надав до суду заперечення в якому зазначив, що вважає позов не обґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню та просить залишити без задоволення, посилаючись на те, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої пенсії підвищуються на 30%, мінімальної пенсії за віком є такою, що діє, але механізм реалізації її положень відсутній, а тому відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаного Положення можливо лише внесенням змін в ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що у 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, з розрахунку 20,04 грн. на одну особу.

Крім того, з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» було законодавчо врегульовано прийнятим 28.12.2007 року Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» згідно з яким внесено зміни до ст. 6 ЗУ № 2195, де визначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Конституційний суд України своїм рішенням від 22.05.2008 року, визнав неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення рішення КСУ положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Разом з тим рішення про відновлення дії вищезазначених законодавчих актів України у редакції, чинній до внесення змін до них, Верховною Радою не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення пенсій та підвищень до них, передбачених вищезазначеними законодавчими актами, залишився неврегульованим.

Відтак у 2008-2009 роках обчислення підвищення до пенсії, передбаченого ЗУ «Про соціальний захист «дітей війни» здійснюється відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Отже, вважає, що УПФУ у Таращанському районі діє саме в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені вищевказаними нормативно-правовими актами.

При винесенні рішення, просить суд врахувати, що положення Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” визнанні неконституційними з 09.07.2007 року, положення Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік  та внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнанні неконституційними з 22.05.2008 року та те, суд не може розглядати вимоги щодо зобов’язання управління вчиняти дії у майбутньому у зв’язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Крім того, зазначила, що позовні вимоги позивачки уже були предметом судового розгляду та задоволенні за період з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року.

Судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Згідно постанови Таращанського районного суду від 09.04.2010 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 01.01.2006 року, було частково задоволено її вимоги та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі провести перерахунок та виплату, згідно із ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.03.2009 року по 31.12.2009 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, Верховна Рада України ст. 77 Закону  № 3235-4 від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» призупинила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом (№ 3235-4).

Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено ст. 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами,  окрім тих, на яких розповсюджується дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки механізм реалізації положень ст. 6 ЗУ«Про соціальний захист дітей війни» (№2195) був відсутній, Пенсійний Фонд України звернувся за роз’ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України.

Міністерство юстиції України підтвердило відсутність механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 та зазначило, що питання реалізації положень зазначеного закону слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону № 2195.

З 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 ЗУ«Про соціальний захист дітей війни» було врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», де визначено що « дітям війни» виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

В зв’язку з цим, відповідачем позивачці з 01.01.2008 року проводилась щомісячна доплата на підставі постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 розд. 3 Закону України  «Про державний бюджет  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»» від 28.12.2007 року, визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Отже,  з 22 травня 2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 1 січня 2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної  пенсії за віком. Зміст статті був чинним і протягом 2009 року.

Відповідно до ст. 54, Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  встановлюється в  розмірах,  що  діяли  у  грудні 2008 року, а з 01 листопада 2009 року – 573 грн..

Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-VІ, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня 2010 року – 695 грн., з 01 квітня 2010 року – 706 грн..

Доводи відповідача про правомірність застосування постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року для визначення розміру доплати до пенсії позивачки є необґрунтованими та суперечать ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції України – є нормами прямої дії.

Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п.1) та основи соціального захисту ( п.6).

Статтею 113 Конституції України передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  

Таким чином, суд вважає, що оскільки вимоги позивачки про зобов’язання провести перерахунок та виплату за період за 2006-2009 роки вже були предметом розгляду справи, позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, а саме перерахунок та виплату слід провести з 01.01.2010 року по 30.07.2010 року включно – дату ухвалення рішення, з урахуванням фактично виплачених сум.

 Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито”.

Понесені позивачкою витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 81, 88, 213-215, 294-296 ЦПК України, ст.ст. 8, 19, 22, 46 92, 113 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 71, 111 «Про державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6рп/2007 р., рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік», Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-VІ, Декретом КМУ «Про державне мито» суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області у виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком,  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної на підставі ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01. 2010 року по 30.07.2010 року - дату винесення рішення суду включно, з урахуванням фактично виплачених сум.  

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на користь ОСОБА_1 37 грн. понесених нею витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог відмовити.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський суд шляхом подачі в 10 –денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                            ГОЛОВУЮЧИЙ:______________________