Справа №2-614/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2010 року
Київський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Непорада Н.П.
секретаря - Яіцької А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування збитків за зобов’язаннями спадкодавця й визнання права власності у порядку спадкоємства та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадщини й визнання права власності у порядку спадкоємства,
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4.
Відповідачі по справі, які є діти покійної, з’являються спадкоємцями першої черги за законом, а він - спадкоємцем частини нерухомого майна покійної ОСОБА_4 за заповітом від 24 квітня 2008 року, який посвідчений нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.
Позивач зазначив, що після смерті ОСОБА_4 залишилася квартира АДРЕСА_1 а також земельна ділянка під № 23/1, яка розташована в АДРЕСА_2
Позивач просить визнати за ним право власності на зазначене нерухоме майно, визнати припиненими його майнові та немайнові зобов’язання перед відповідачами за договором оренди, посилаючись на те, що за договором позики від 24 квітня 2008 року спадкодавець отримала від нього 150 000 доларів США строком на один рік.
Позивач вважає, що, оскільки договір позики від 24.04.2008 року містить умову про урахування інфляції та індексації при розрахунках у квітні 2009 року, додаткова угода до нього надає право відповідачам на участь в організації сільськогосподарського виробництва та будівництві аграрної інфраструктури, з подальшим перерозподілом прав співвласників.
Вважаючи, що вартість земельної ділянки внаслідок світової фінансової кризи зменшилася, позивач стверджує, що йому спричинені збитки в розмірі 594 000 грн., які підлягають відшкодуванню спадкоємцями за рахунок іншого спадкового майна.
Відповідачі позов визнали частково та звернулися до суду із зустрічним позовом, вказавши, що ОСОБА_1 дійсно є спадкоємцем за заповітом від 24 квітня 2008 року земельної ділянки, площею 0,85 га, під № 23/1, яка належала їхній покійній матері.
У свою чергу вони подали у встановленому законом порядку заяву про прийняття у спадщину квартири АДРЕСА_1 яка також належала спадкодавцю, повідомивши про це позивача й зазначивши про наявність його прав на решту спадщини.
Відповідачі по первісному позову вважають, спадкодавець повністю виконав свої зобов’язання за договором позики від 24 квітня 2008 року, уклавши договір оренди земельної ділянки строком на 49 років з правонаступництвом, а також додаткову угоду к договору позики, згідно якої сам факт передачі земельної ділянки у дострокову оренду вважається виконанням зобов’язань за договором позики.
Після оформлення прав власності у порядку спадкоємства, ОСОБА_1, поєднає в одній особі власника і орендаря земельної ділянки, площею 0,85 га, під № 23/1, яка належала спадкодавцеві.
Позивачі по зустрічному позову просять визнати за ними право власності у порядку спадкоємства у рівних частках на квартиру АДРЕСА_1
В судовому засіданні представник позивача по первісному позову та його адвокат позовні вимоги по первісному позову підтримав в повному обсязі, зустрічний позов також визнали.
Відповідачі по первісному позову та позивачі по первісному позову первісний та зустрічний позов визнали.
Згідно п. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін і вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Із пояснень сторін, наданої копії заповіту від 24 квітня 2008 року, який посвідчений нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, убачається, що у частині спадкування земельної ділянки під № 23/1 в АДРЕСА_2 - позивач є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, - на підставі ст. 1225, 1233, 1234, 1236 ЦК України.
Заповіт від 24 квітня 2008 року не було скасовано чи змінено спадкодавцем за його життя, і заповіт не скасований та не визначений недійсним у судовому порядку.
Сторони визнали, що волевиявлення відносно спадкування земельної ділянки під № 23/1 було вільним та відповідало внутрішній волі спадкодавця, будь-які інші заповіти щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_4 не складалися, а тому заповіт є дійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 126 ЗК України право приватної власності спадкодавця на зазначену земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ОД № 053589 від 05.07.2004 року.
З наданих суду копій свідоцтв про народження, свідоцтва про шлюб, вбачається, що відповідачі є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4, в порядку ст. 1258, 1261 ЦК України.
Право приватної власності спадкодавця на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом на право власності серії ЯЯЯ № 997912.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 є належним спадкоємцем земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – належні спадкоємці у рівних частках спірної квартири, яка заповідана не була. Позивач і відповідачі подали відповідні заяви нотаріальному органу в строки, які встановлені ст. 1269 ЦК України.
Вимоги позивача в частині відшкодування відповідачами збитків в розмірі 594 000 грн., які заподіяні йому внаслідок відсутності реєстрації спадкодавцем договору оренди спірної земельної ділянки й подальшого нібито зниження її вартості, не підлягають задоволенню з таких підстав.
Договором оренди земельної ділянки від 24 квітня 2008 року, який укладений зі спадкодавцем і наданий суду у копії позивачем на підтвердження власних вимог, а відповідачами - на підтвердження заперечень, встановлений строк оренди 49 років з правонаступництвом. Договором також передбачене право спадкодавця, на той час власника земельної ділянки, на участь в організації сільськогосподарського виробництва та у будівництві аграрної інфраструктури, з подальшим перерозподілом прав співвласників.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємця на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Таким чином, наведені права та обов’язки за договором оренди спірної земельної ділянки переходять до позивача, як до спадкоємця за заповітом від 24 квітня 2008 року.
Крім того, відповідно до п.5 ст.1219 і ст. 608 ЦК України права на участь в організації сільськогосподарського виробництва і у будівництві – нерозривно пов’язані з особою спадкодавця і не входять до складу спадщини.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.3-8, 10-14, 208, 209 212-216, 218, 223 ЦПК України, ст. ст. 608, 1219, 1225, 1233, 1234, 1236, 1258, 1261 ЦК України, суд -
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування збитків за зобов’язаннями спадкодавця й визнання права власності у порядку спадкоємства - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкоємства на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 0,85 га, під № 23/1, яка розташована в АДРЕСА_2, в решті частині позову відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадщини й визнання права власності у порядку спадкоємства - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності у порядку спадкоємства у рівних частках на квартиру АДРЕСА_1
Рішення суду, у частині, визнання права власності на квартиру підлягає державній реєстрації в Одеському МБТІ і РОН, а у частині визнання права власності на земельну ділянку, рішення суду є підставою для отримання Державного акту на право приватної власності на землю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі у строк до 10 днів заяви про апеляційне оскарження рішення суду та подальшої подачі у строк до 20 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: М.П.Непорада