Справа № 2-6793 /10
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
(заочне)
25 серпня 2010 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий-суддя Тимченко О.О.,
при секретарі Авраменко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004,2005,2006,2007,2008,2009 роки ,
В С Т А Н О В И В:
Згідно позову, позивач ОСОБА_1 є особою яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи), перебуває на обліку у відповідача – УПСЗН Будьоннівської районної у м. Донецьку ради і на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, яку йому має сплачувати відповідач. Але у за 2004-2005 роки, відповідач сплатив йому щорічно по 26,70 грн., у 2006-2007 роках сплатив 100 грн., а за 2008-2009 роки нарахував, але на сплатив по100 грн. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст. 48 вказаного закону, оскільки розмір щорічної допомоги визначався не кратними розмірами мінімальної заробітної плати і УПСЗН не доплатило йому щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період .Просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та невиплати йому в неналежному розмірі щорічної допомоги на оздоровлення за 2004,2005,2006,2007,2008,2009роки, стягнути з відповідача на його користь недоотриману компенсацію на оздоровлення за вказаний період у сумі 13286,60 грн.
Позивач ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, суду надано заяву с проханням слухати справу за його відсутності. Позов підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:
Згідно копії посвідчення, ОСОБА_1 має статус особи, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради та на підставі ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Статтею 50 Конституції України передбачено, що кожний має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держаного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій , виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином , відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держаного бюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, зокрема , пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 3054-III) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп – п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи – чотири мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії 2 и 3 категорій – відповідно 5 та 3 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Як вбачається із довідки Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної в м. Донецьку ради виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 рік - у розмірі 26,70 гривень, за 2005 рік – у розмірі 26,70 грн., за 2006 рік у розмірі - 100грн., за 2007 рік у розмірі 100 грн., за 2008 -2009 роки – нараховане та не сплачено 100 грн. , тобто розмір встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” (далі – постанова № 836), та постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – постанова № 562).
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні її вимог про виплату різниці між розміром допомоги, установленими постановами № 836, № 562 і Законом № 3054-III, Управління посилалося на ст. 62 Закону № 3054-III, вважаючи, що Кабінет Міністрів України правомірно з урахуванням реальних можливостей бюджету визначив зазначений розмір щорічної допомоги, яка й була отримана позивачем).
Однак суд не може погодитися з такими доводами відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішуванні даного спору підлягають застосуванню норми ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України про встановлення мінімальної заробітної плати на 2004,2005,2007,2008,2009 роки, а не вказані Постанови КМУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначеною постановою № 836 усупереч Закону № 3054-III (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів третьої групи – 21 гривень 50 копійок (за грошовою реформою 1996 року).
Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 3054-III (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеною Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів третьої групи – 90 гривень 00 копійок.
Між тим, з моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишались незмінними до прийняття постанови № 562 від 12.07.2005 року, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Тому оскільки, ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-III та Закон України від 13.12.2001 року № 2896-111 «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік», яким з 01.01.2002 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 140 грн., а з 01.07.2002 року -165 грн, Закони України “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік”, яким з 01.01.2003 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 185 гривень, «Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік ”, яким з 01.12.2003 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений в 205 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “ Про державний бюджет України на 2004 рік”, яким з 01.09.2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 237 гривень, «Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік ”, яким з 01.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений 262 гривні, “ Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.04.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 290 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.07.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 310 гривень, “ Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України», яким з 01.09.2005 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 332 гривень, Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким розмір мінімальної заробітної плати встановлений : з 01.01.2006 року – 350 гривень, з 01.07.2006 року – 375 гривень, з 01.12.2006 року – 400 гривень, Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” ( в редакції Закону України від 15.03.2007 року № 749-V ), яким розмір мінімальної заробітної плати встановлений : з 01.01.2007 року – 400 гривень, з 01.04.2007 року – 420 гривен, з 01.07.2007 р.- 440 гривень, з 01.10.2007 року – 460 гривень, ст. 48 Закону № 3054-III та Закон України « Про Державній бюджет України на 2008 рік та внесенні змін до деяких законодавчих актів України », яким з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений - 515 гривен, з 1 квітня 2008 року -525 грн., з 1 жовтня 2008 року -545 грн., з 1 грудня 2008 року - 605 грн., Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік розмір мінімальної заробітної платні з 1 січня -605 грн., 1 квітня -625 грн.,1 липня -640 грн., 1 жовтня -650 грн., 1 листопаду 744 грн., а не постановами № 836 та 562 .
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2006 рік, що передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки статтею 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію абзаців, другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2006 рік зупинено.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005, 2007,2008 ,2009 роки , згідно наступного розрахунку.
З урахуванням отриманої ОСОБА_3 суми за 2004 рік (виплаченої у березні 2005 року, в розмірі 26,70 грн.) сума складає 684,30 грн. ( 237 х3 = 711 -26,70), за 2005 рік (виплаченої у червні 2005 року) сума складає 903,30 грн. (310 х 3 = 930- 26,70), за 2007 рік (виплаченої у грудні 2007 року) сума складає 1280 грн. (460 х 3 = 1380 - 100 ), за 2008 рік сума складає 1815 (605 х 3), за 2009 рік складає 2232 грн. (744 х3) . Усього за 2004,2005, 2007, 2008,2009 роки розмір недотриманої допомоги на оздоровлення визначений в розмірі 6914,60 грн.
На підставі викладеного ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 10,60,88, 209,212-214, 224, ЦПК України, суд, –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2009 роки - задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради на користь ОСОБА_4 6914,60 (шість тисяч дев’ятсот чотирнадцять гривень 60 копійок ), недоотримані суму на оздоровлення за 2004,2005,2007,2008.2009 роки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Звільнити відповідача від сплати судових витрат на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів, з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання в десяти денний строк апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя: