Справа № 2-3730
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого судді – Шумова В.В.
при секретарі – Самохваловій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ялта щодо стягнення недоплаченої соціальної допомоги
встановив:
Позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь, як дитини війни, недоплачену щомісячну соціальну допомогу «Діти війни» за період з травня 2007 року по квітень 2010 року в сумі 3603 гривень.
Вимоги мотивовані тим, що вона є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, які їй не були сплачені відповідачем в повному обсязі за зазначений період.
Позивачка у судове засідання не з’явилась, про місце, день та час розгляду справи сповіщена належним чином, завчасно. Надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, в яких пояснив, що виплата соціальної пільги «діти війни» передбачена за рахунок Державного бюджету України, яким запланована виплата зазначених пільг в розмірі, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року. Управління пенсійного фонду України в м. Ялта зі свого боку сплатило відповідачу цю надбавку у розмірі, передбаченому державним бюджетом України за відповідні роки у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» «дитина війни» - особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час закінчення Другої світової війни їй було менш 18 років, тому вона віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік ” зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 зазначені положення ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в частині того, що підвищення до пенсії чи іншого грошового утримання дітям війни виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Вказані зміни, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10рп-2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України
Позивачка просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість за період часу з травня 2007 року по квітень 2010 року.
Ухвалою суду від 27 серпня 2010 року провадження по справі в частині зобов’язання відповідача сплатити позивачці недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з травня 2007 по грудень 2009 року було закрито.
В інший частині вимог суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни за період з січня по квітень 2010 року є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений: з січня по жовтень 2009 року, - 498 гривень, з листопада по грудень 2009 року – 573 гривень, з січня по березень 2010 року, - 695 гривень, в квітні 2010 року, - 706 гривень.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з січня по квітень 2010 року (695*30%*3+ 706*30%*1).
Щомісячна державна соціальна допомога за вказаний період дорівнює – 837,30 гривень.
Згідно довідки № 4070 від 19 серпня 2010 року, розмір виплаченої позивачу допомоги за зазначений період складає, - 199,20 гривень.
Таким чином, сума невиплаченої позивачеві соціальної допомоги за цей період становить 638,10 гривень (837,30 – 199,2). Саме ця сума повинна бути виплачена відповідачем позивачу, як дитині війни.
Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.
Саме відповідач повинен виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Особа, яка мала право на отримання бюджетних коштів не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги прийняте бути не може.
Що стосується обраного позивачкою способу захисту її цивільних прав, шляхом стягнення на її користь недоплаченої соціальної допомоги, то оскільки суд дійшов висновку, що дії відповідача в цій частині є незаконними, його слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачці належні до стягнення на її користь суми, а не примусово стягувати ці суми з нього.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивачки також підлягають стягненню судові витрати у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи і судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 215-218 ЦПК України; ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» №1691-VI від 18 лютого 2010 року(набрав чинності 10 березня 2010 року),
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Зобов’язати управління пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, державну соціальну допомогу за період з січня по квітень 2010 року в розмірі 638 гривень 10 копійок, стягнути судові витрати в сумі 171 гривні, а всього – 809 (вісімсот дев’ять) гривень 10 копійок.
В інший частині позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд у порядку та строки, передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя - підпис
Копія вірна
Суддя: Секретар: