Справа № 2-378/10

ряд. стат. звіт – 26

Код суду – 0707

  РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2010 року                                               м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого   Котубей І.І.

при секретарі Бедринець М.Ю.

з участю представника позивача  ОСОБА_1

    представника відповідача   Пітух В.І.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання незаконною збільшення відсоткової ставки та недійсними умов договору про надання споживчого кредиту, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом  до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання незаконною збільшення відсоткової ставки та недійсними умов договору про надання споживчого кредиту. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 11.05.2006 року між ним та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 11003005001, згідно якого відповідач надав йому споживчий кредит на суму 65000 доларів США шляхом видачі готівки через касу банку строком до 11 травня 2013 року зі сплатою за користування кредитом 10 відсотків річних. Строк оплати відсотків встановлено з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі відсотки. На підставі укладеного договору та графіку погашення кредиту він своєчасно виконував свої зобов’язання, щомісячно погашав кредит та відсотки за користування ним. Однак з липня 2008 року відповідач, без повідомлення його, в односторонньому порядку неодноразово підвищував відсоткову ставку за користування кредитом, про що йому ставало відомо при погашенні кредиту та відсотків в касі банку. З липня 2008 року він сплачував щомісячний платіж в сумі більшій, ніж це було передбачено договором. Вважає умови договору про надання споживчого кредиту (пункти 1.3., 1.3.1., 1.3.2., 9.2.), які передбачають можливість збільшити відсоткову ставку за користування кредитом в односторонньому порядку, та п.4.8. договору, який зобов’язує його застрахувати предмет застави на користь банку у рекомендованій банком страховій компанії, нікчемними, відповідно недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам  ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 58 Конституції України. Крім того позивач вважає недійсними пункти 2.3., 4.7., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.3., 7.4., 9.2., 9.14., 11.1., оскільки вони порушують його права та є несправедливими.

Під час розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги і просив визнати незаконним збільшення в односторонньому порядку відповідачем відсоткової ставки за користування кредитом згідно договору про надання споживчого кредиту № 11003005001, укладеного 11 травня 2006 року, визнати незаконними умови договору, викладені в п.4.8., якими відповідач зобов’язує його застрахувати предмет застави на користь банку у рекомендованій ним страховій компанії, визнати незаконними та недійсними п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6, 5.8., 5.10., 7.3., 7.4., 9.2., 9.14., 11.1. договору, які передбачають право відповідача здійснити одностороннє розірвання договору, визнати незаконними та недійсними п.4.7. та 4.9. договору щодо збору банком інформації з питань його фінансового стану, аналізу платоспроможності, та пов’язане з цим право банку на вимогу дострокового повернення кредиту та відсотків за користування ним, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок проведених ним платежів на його користь за період з 01.07.2008 року по сьогоднішній день згідно договору про надання споживчого кредиту з врахуванням відсоткової ставки за користування кредитом 10 % річних.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позові, та просив  їх задовольнити. Крім того показав, що договором про надання споживчого взагалі не передбачене право відповідача підвищувати в односторонньому порядку відсоткову ставку за незастрахування предмету застави, тому такі дії банку суперечать самому договору. Договором також не передбачене право відповідача підвищувати відсоткову ставку в зв’язку з звільненням позивача з посади співробітника банку, тому відповідач не мав права цього робити.

Представник відповідача повністю заперечив проти задоволення позовних вимог і просив в позові відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що всі умови кладеного між Банком та позивачем  договору про надання споживчого кредиту  № 11003005001, укладеного 11 травня 2006 року, не суперечать вимогам закону, підписавши договір позивач сам погодився на всі його умови, в тому числі і на право банку підвищувати процентні ставки за користування кредитом у передбачених договором випадках. Зазначає, що відсоткова ставка в розмірі 10 % була встановлена ОСОБА_3 як пільгова, оскільки він на той час був працівником банку. В подальшому з 03.07.2008 року дана процентна ставка була збільшена на 5 % до рівня 15 %  річних в зв’язку з звільненням з займаної посади співробітника банку. Крім того позивачу було підвищено процентну ставку на 2 % річних за порушення ним кредитної дисципліни (неналежне виконання умов договору), та на 3 % за незастрахування предмета іпотеки. Всі ці дії банку відповідають умовам договору, які не суперечать чинному законодавству  і є обов’язковими для виконання сторонами.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 11.05.2006 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11003005001, згідно якого відповідач надав позивачеві споживчий кредит на суму 65000 доларів США шляхом видачі готівки через касу банку строком до 11 травня 2013 року зі сплатою за користування кредитом 10 відсотків річних.

Пунктом 1.3.1 Договору передбачено, що за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 10 % річних, а по закінченню цього строку та кожного наступного місяця процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.9.2. Договору.

Крім того, згідно з п.1.3.2. сторони домовилися, що за умовами цього Договору може бути встановлений розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених ч.1 п.9.2 Договору.

Відповідно до п. 4.8. Договору позичальник зобов’язується не пізніше дати укладення договору застави застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь Банку у рекомендованій Банком  страховій компанії  на строк не менше одного календарного року, а не пізніше дати закінчення договору страхування  здійснювати подальше щорічне страхування предмету застави на користь банку  у рекомендованій Банком страховій компанії.

Пунктом 9.2. Договору передбачається, що банк має право протягом дії договору змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої обставини, передбаченої даним пунктом, в тому числі в разі порушення позичальником кредитної дисципліни (неналежного виконання умов договору).

Посилання позивача на невідповідність зазначених пунктів Договору ст. 1056-1 ЦК України та ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за якими розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, суд вважає необґрунтованими, оскільки на час укладення договору та вчинення банком дій по підвищенню процентної ставки дані норми закону не діяли, а тому вони не можуть бути застосовані до цих правовідносин. На момент укладення договору пункти 1.3.1, 1.3.2. та 9.2 не суперечили чинному на той час законодавству, дані умови були погоджені сторонами, а тому є обов’язковими для виконання. В зв’язку з цим не може бути прийнятий до уваги судом висновок позивача про те, що вказані пункти кредитного договору є нікчемними, а також не підлягає до задоволення його вимога про визнання п.4.8. Договору незаконним.

Згідно з умовами п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6, 5.8., 5.10., 7.3., 7.4., 9.2., 9.14., 11.1. договору, Банк має  право вимоги на дострокове повернення кредиту у випадках, що зазначені в цих пунктах. Жодним з цих пунктів не передбачено право банку  здійснити одностороннє розірвання договору, як це зазначено позивачем в заявлених вимогах, а тому його вимоги про визнання цих пунктів незаконними та недійсними також є необґрунтованими.  Зазначене в цих пунктах договору право банку вимагати   дострокове повернення кредиту у випадках, передбачених договором, повністю узгоджується в вимогами чинного законодавства, не суперечить йому, а тому вимога позивача про визнання їх незаконними та недійсними до задоволення не підлягає.

Не підлягає до задоволення також вимога позивача про визнання незаконними та недійсними умови пунктів 4.7 та 4.9 Договору щодо збору Банком інформації  з питань його фінансового стану, аналізу платоспроможності, та пов’язане із цим право банку вимагати дострокове повернення кредиту та відсотків за користування ним. Підписавши договір позивач добровільно дав згоду на збирання Банком інформації, що стосується його особисто, тому зазначені умови договору відповідають вимогам ст. 23 Закону України «Про інформацію».

Відповідно до матеріалів справи позивачем під час дії Договору мали місце неодноразові порушення термінів сплати кредиту та відсотків по ньому. Зокрема згідно виписки Банку позивачем прострочено черговий платіж по кредиту в травні 2007 року на 4 дні, в липні 2007 року на 9 днів,  у вересні 2007 року на 7 днів, у жовтні 2007 року на 7 днів, в лютому 2008 року на 7 днів, в червні 2008 року на 7 днів.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що з боку позивача  були неодноразові порушення умов договору щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків, визначених в додатку № 1 до договору.

В зв’язку з цим відповідачем правомірно підвищено процентну ставу позивачу на 2 % річних, оскільки такі дії відповідача відповідають вимогам п.9.2 кредитного договору.

Правомірним і таким, що відповідає умовам договору суд вважає підвищення позивачу процентної ставки на 3% річних за незастрахування предмету застави. Як зазначає представник відповідача, позивачем не було своєчасно застраховано предмет застави на користь банку, як це передбачено договором. З боку позивача навіть під час розгляду даної справи не надано суду докази щодо страхування предмету застави, таких відомостей немає і у відповідача по справі, тому суд приходить до висновку, що дійсно мало місце порушення позивачем умов договору щодо страхування предмету застави і відповідач на підставі п.9.2 Договору правомірно підвищив процентну ставку позивачеві.

Не можуть бути прийняті до уваги судом доводи представника позивача про те, що кредитним договором не передбачено конкретно право відповідача підвищувати процентну ставку за несвоєчасне страхування предмету застави, а тому він не мав права цього робити.

Обов’язок позивача   своєчасно і за власні кошти страхувати предмет застави передбачений п. 4.8. Договору, невиконання умов даного пункту Договору слід кваліфікувати як неналежне виконання  умов договору, а тому дії відповідача відповідають вимогам п.9.2 кредитного договору.

Належними доказами по справі також підтверджено, що відповідно до п.9.2 Договору Банк своєчасно та неодноразово повідомляв позивача про збільшення йому процентної ставки в зв’язку з порушенням кредитної дисципліни та в зв’язку з незастрахуванням предмету застави. Такі повідомлення отримувалися позивачем, що підтверджується списками згрупованих  рекомендованих відправлень, які є в матеріалах справи.

    З додаткових заперечень відповідача та матеріалів справи вбачається, що з 03 липня 2008 року позивачеві було підвищено процентну ставку за кредитним договором на 5 % до рівня 15 %  річних в зв’язку з звільненням з займаної посади співробітника банку.

    Відповідно до наказу від 06 квітня 2005 року № 67-ВК  ОСОБА_3 був прийнятий на постійну роботу на посаду начальника відділення № 135 АКІБ «УкрСиббанк». Звільнений з даної посади позивач з 19 липня 2006 року, що підтверджується витягом з наказу від 06 липня 2006 року № 252-ВК. Таким чином на час укладення кредитного договору позивач дійсно був співробітником банку і звільнений з роботи під час дії кредитного договору.

    Однак згідно умов кредитного договору не передбачено і в Договорі нічого не зазначено, що позивачу встановлювалася процентна ставка за користування кредитом в розмірі 10 % річних як пільгова, і що дана процентна ставка  підлягає збільшенню в разі звільнення його з посади співробітника банку.  В Договорі також відсутні будь-які посилання на Порядок надання кредитів співробітникам Банку

    За таких обставин  суд вважає, що відповідачем неправомірно підвищено позивачу процентну ставку за кредитним договором на 5 % до рівня 15 %  річних в зв’язку з звільненням з займаної посади співробітника банку, оскільки такі дії відповідача не передбачені умовами Договору.

В зв’язку з цим суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача, а саме в частині визнання незаконним збільшення  Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» відсоткової ставки з 03 липня 2008 року на 5% річних до рівня 15 % річних  за користування кредитом згідно договору про надання споживчого кредиту № 11003005001, укладеного 11 травня 2006 року, в зв’язку з звільненням ОСОБА_3 з посади співробітника Банку та зобов’язання Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» здійснити перерахунок проведених ОСОБА_3 платежів на користь Банку згідно договору про надання споживчого кредиту № 11003005001, укладеного 11 травня 2006 року, без врахування  збільшеної на 5 %  відсотків відсоткової ставки з 03 липня 2008 року.

Із врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60,  209, 213, 214, 215 ЦПК України,  суд -

в и р і ш и в :

Уточнені позовні вимоги  задовольнити частково.

Визнати незаконним збільшення  Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» відсоткової ставки з 03 липня 2008 року на 5% річних до рівня 15 % річних  за користування кредитом згідно договору про надання споживчого кредиту № 11003005001, укладеного 11 травня 2006 року, в зв’язку з звільненням ОСОБА_3 з посади співробітника Банку.

Зобов’язати Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» здійснити перерахунок проведених ОСОБА_3 платежів на користь Банку згідно договору про надання споживчого кредиту № 11003005001, укладеного 11 травня 2006 року, без врахування  збільшеної на 5 %  відсотків відсоткової ставки з 03 липня 2008 року.

В решті позовних вимог  відмовити.

Стягнути з Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» 04 грн. 25 коп. судового збору на користь держави та 17 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.09.2010 року.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду                                   І.І.Котубей