Справа № 22ц-7803/10 Головуючий у І інстанції Гречко Ю.В.
Категорія 44 Доповідач Приходченко А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – Приходченко А.П.
суддів – Демченко Е.Л., Волошина М.П.
при секретарі – Сичевській А.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи житлово-комунальне підприємство «Шахтарське», відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Синельниківського МВ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання фізичної особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановила:
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.05.2010 р., яким його визнано таким, що втратив право користування квартирою № АДРЕСА_1 Синельниківського району Дніпропетровської області, зобов’язано відділ у справах громадянства зняти його з реєстрації у цій квартирі, стягнуто на користь позивачки судові витрати в сумі 45 грн. Апелянт посилається на те, що суд необґрунтовано не взяв до уваги пояснення свідків про перешкоджання йому у користуванні спірною квартирою до теперішнього часу, а не лише за період з 2002 р. по 2006 р.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанцій встановлено, що спірна квартира була надана відповідачеві 07.01.1980 р., позивачка була зареєстрована як член сім»ї. Сторони розірвали шлюб 04.03.2004 р. З вересня 2002 р. по березень 2006 р. відповідач працював і ТОВ «Поліфарб» у м. Дніпропетровську. Позивачка стверджує, і це підтверджується наданими актами, що відповідач остаточно не проживає у спірній квартирі з 2004 р. Судом також встановлено, що відповідач 25.10.2006 р. звертався із заявою про приватизацію спірної квартири та сплатив у зв’язку з цим наявні на той час борги.
Враховуючи ці обставини, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що за період після 2006 р. до дня звернення позивачки з позовом до суду у січні 2010 р. відповідачем не надано доказів щодо неможливості проживання у спірній квартирі, про створення позивачкою перешкод у користуванні квартирою та про наявність його зацікавленості у збереженні за собою права користування спірною квартирою.
За таких обставин суд правомірно на підставі ст. 71 ЖК України визнав ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом не взято до уваги пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про чинення йому перешкод у користуванні квартирою і до цього часу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки суд першої інстанції правильно відзначив, що пояснення свідків не мають конкретного змісту, свідки не вказали, у чому саме полягали перешкоди, їх пояснення не узгоджуються з дійсними обставинами спору.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення законним, обґрунтованим, підстав для його скасування і для відмови позивачці у задоволення її вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді