Справа № 2-335/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 лютого 2007 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Нєсвєтової Н.М., при секретарі Присяжнюк Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Піллар» про стягнення заробітної плати, добових витрат на перебування за кордоном та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати, добових витрат на перебування за кордоном та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи у відповідача на посаді оператора прецизійного різання, у травні місяці 2005 року був направлений у відрядження за кордон до м. Пуертояно /королівство Іспанія/ на 180 днів з 21.09.по 19.03.2006 року для участі у пусконалагоджувальних та монтажних роботах. При цьому відповідач повинен був виплатити заробітну плату у розмірі 6020,36 доларів США, що еквівалентно 30101 грн. 80 коп. , з розрахунку 1009 доларів США в місяць. Однак, відповідач зарахував на його банківську картку лише 17566грн.99коп. Заробітну плату в сумі 12534грн.81коп. відповідач не виплатив.

Крім того, за час перебування у відрядженні відповідач повинен був виплатити йому добові витрати в сумі 43480грн., але сплатив лише 9858грн.27коп.Сума заборгованості становить 3321грн.73коп.

Вважає, що неправомірними діями відповідача йому також завдана моральна шкода, яка полягає у невиплаті заробітної плати та добових витрат, що потягло за собою моральні страждання: тривалі емоційні переживання, приниження його честі та гідності, ускладнення відносин з родиною. Моральну шкоду оцінює в 15000грн. Всього просив стягнути на свою користь 61356грн.54коп.

В судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач повинен був виплатити йому за час відрядження заробітну плату в сумі 39298грн.74коп., а зарахував на банківську картку 17014грн.68коп., заборгованість становить 132Е4тря.06кои., яку і просить стягнути з відповідача. Крім того, стягнути суму заборгованості за добові виплати    на перебування за кордоном з

2

21.09.2005р. по 1.03.2006р., за 179 днів, 20708грн.37коп., у відшкодування моральної шкоди - 15000грн., а всього - 58992грн.43коп.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечуючи проти позову посилалася на те, що позивачу за період відрядження заробітна плата та добові витрати за перебування за кордоном виплачені відповідно до вимог законодавства, при цьому, позивачу не було завдано моральну шкоду, а тому позовні вимоги є безпідставними, просила в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу №79 від 1.06.1998 року позивач був прийнятий на посаду оператора прецизійного різання ЗAT «Піллар».

Згідно наказу № 244 від 19.09.2005 року позивач був направлений у відрядження за кордон до м. Пуертояно /королівство Іспанія/ на 180 днів з 21.09.по 19.03.2006 року для участі у пусконалагоджувальних та монтажних роботах, що підтверджується також посвідченням на відрядження за №140 від 20.09.2005р.

Однак, строк фактичного перебування у відрядженні складає 179 днів, з 21.09.2005 року по 18.03.2006 року.

Відповідно до вимог ч.3 ст.121 КЗпП України за відрядженими працівниками зберігаються протягом всього часу відрядження місце роботи /посада/ і середній заробіток.

Судом встановлено, що заробітна плата позивача на період його перебування у відрядженні в Іспанії нараховувалась на підставі наказу ЗАТ „Піллар" №692 від 27 липня 2005 року, яким позивачу було встановлено погодинний тариф оплати праці в розмірі 9 гривень 23 копійки.

Середній заробіток за час перебування у відрядженні позивача обчислювався згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року за два місяці, що передували направленню у відрядження.

Згідно із розрахунком, наданим відповідачем, середній погодинний тариф позивача за два місяці, що передували направленню у відрядження, склав 14 гривень 49 копійок.

Згідно із Інструкцією про службові відрядження у межах України і за кордон, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 13 березня 1998 року №59, середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається за всі робочі дні тижня за графіком, встановленим за місцем постійної роботи.

Як вбачається з розрахунку, на період перебування у відрядженні позивачу була виплачена заробітна плата в сумі 19 554грн. 87коп. гривень.

Дослідивши документи і розрахунки стосовно нарахування заробітної плати позивачу, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що за час перебування у відрядженні за позивачем була збережена середня заробітна плата за графіком, встановленим за основним місцем роботи, що була виплачена в повному обсязі, а тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заробітної плати.

3

За таких обставин, суд не бере до уваги доводи позивача стосовно того, що на період відрядження до Іспанії йому збільшувалась заробітна плата і що при розрахунку середньої заробітної плати на час відрядження має використовуватись інша погодинна тарифна ставка, відмінна від тієї, що зазначена в наказі ЗАТ „Піллар" №692 від 27 липня 2005 року, оскільки вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Стосовно вимоги про виплату заборгованості за добові витрати за час перебування позивача у відрядженні за кордоном, суд виходить з того, що розмір добових витрат за час перебування його у відрядженні визначається згідно із додатком до Постанови Кабінету Міністрів України №633 від 23 квітня 1999 року „Про норму відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон" і становить 39 доларів США на добу.

Згідно із абзацом 2 пункту 11-1 вказаної постанови, працівникам, які направляються у відрядження за кордон для здійснення робіт, зазначених в абзаці третьому та шостому пункту 5 постанови, у разі їх перебування у відрядженні понад 60 календарних днів добові витрати починаючи з 61 дня виплачуються у розмірі 80 відсотків норм добових витрат, визначених пунктами 1 і 2 цієї постанови для працівників відповідних підприємств, установ та організацій.

Судом встановлено, що термін перебування позивача у відрядженні складає 179 календарних днів, з них один день - на території України. Отже, за 118 днів відрядження, позивачу мають виплачуватись добові витрати із розрахунку 80% від норми, встановленої постановою.

Згідно із абзацом 2 пункту 2 постанови, у разі коли працівники, відряджені за кордон, за умовами запрошення забезпечуються стороною, яка приймає, безкоштовним харчуванням у країні відрядження (в дорозі), добові витрати відшкодовуються у розмірах, що визначаються у відсотках норм добових витрат для даної країни згідно з додатком, зокрема 80 відсотків при одноразовому, 55 відсотків - дворазовому, 35 відсотків - триразовому харчуванні.

Судом встановлено, що між відповідачем та іспанською компанією "Silicio Solar, S.A.U." було укладено контракт, про виконання пусконалагоджувальних робіт від 26 липня 2005 року, на виконання якого позивач був направлений у відрядження до королівства Іспанія.

Згідно із підпунктом. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 цього контракту, запрошуючи сторона зобов'язана забезпечити при виконанні робіт за контрактом, представників виконавця (відповідача) харчуванням (відповідно до додатку №3 до контракту) за рахунок замовника (запрошуючи сторони). В зазначеному додатку для позивача передбачене трьохразове харчування.

Нарахування добових витрат позивачеві на час перебування у службовому відрядженні за кордоном здійснювалось відповідачем з урахуванням положень цього контракту, та становило за перші 60 днів перебування у відрядженні 35% від 39 доларів США - 13,65 доларів США, а за наступні 118 днів - 80 відсотків від 35% від 39 доларів США.

4

Отже, загальна сума добових витрат позивача, що підлягала нарахуванню становила 2 107, 56 доларів США за 178 днів закордонного відрядження та 18 гривень за один день відрядження в межах України. При цьому, за час перебування позивача в закордонному відрядженні, відповідачем фактично було виплачено добові в сумі 2 134,21 долари США.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що з урахуванням умов контракту на виконання пусконалагоджувальних робіт, згідно з яким позивач був направлений у відрядження, нарахування добових витрат позивачу відповідачем здійснювалось у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №633 від 23 квітня 1999 року „Про норму відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон", а отже вимога позивача про виплату заборгованості за добові витрати не підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не були порушені законні права позивача, а тому посилання на те, що йому спричинено моральні страждання, суд не бере до уваги і вважає, що вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди є безпідставною і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212,215 ЦПК України, ст. ст.97,115, 121,237-1 КЗпП України, Постановою КМУ від 23.04.1999 р.№633 « Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»/ зі змінами та доповненнями/, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства « Піллар» про стягнення заробітної плати, добових витрат на перебування за кордоном та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.