Справа № 2-1220\10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 09 липня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси в складі: головуючого судді                                                                              Кічмаренко С.М.,

при секретарі                                                                                    Науменко Г.О.

за участю адвокатів:    

- ОСОБА_1,

                                - ОСОБА_2                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради та Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання за ОСОБА_3 права власності на гараж № 6/1-а площею 22,61 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, присвоєння гаражу ОСОБА_3, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, номеру № 6/1-а та зобов'язання КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на гараж № 6/1-а, площею 22,61 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», з залученням у якості третіх осіб Одеської міської ради та Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, особи, що має інтерес у справі – приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка Олега Борисовича, про визнання недійсним договір купівлі-продажу гаражу між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_5, який був посвідчений 19.10.2007 р. приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Калінюка Олега Борисовича та зобов’язання комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» анулювати реєстрацію гаража № 6/1-а площею 22,61 кв. м, що розташований в АДРЕСА_1, у якості об’єкту приватної власності ОСОБА_5, та про стягнення судових витрат, а також за позовом ОСОБА_5 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та ОСОБА_4, з залученням у якості третьої особи ОСОБА_3, про визнати частково незаконним і скасування свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 05.03.2007 року, що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, в тій його частині, що гараж № АДРЕСА_1, входить, в склад квартири № АДРЕСА_1 і відповідно є власністю гр. ОСОБА_4, а також про визнання частково незаконним і скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 05.12.2002 року № 208, в тій його частині, що гараж № 6/1-а, що знаходиться, в АДРЕСА_1, входить в склад квартири № АДРЕСА_1 і відповідно є власністю гр. ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2007 р. ОСОБА_3 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до Одеської міської ради про визнання за нею права власності на гараж № 6/1-а, площею 22,61 кв. м, розташований в АДРЕСА_1 (а. с. 3 – 4), на тій підставі, що в 1944 р. її батькові ОСОБА_7 було дозволено за рахунок власних коштів побудувати металевий гараж у дворі № АДРЕСА_1 і з цього часу ця споруда знаходилася у користуванні її сім’ї на підставі договору оренди, а з часом була за її кошти переобладнана у кам'яну будівлю.

Позивачка посилаючись на те, що на підставі ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), та на те, що відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно, а також на те, що згідно до ч. 5 ст. 376 ЦПК України, на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, просила визнати за нею право власності на цей гараж, присвоїти номер 6/1-а, та зобов’язати КП ОМБТІ та РОН зареєструвати цю будівлю у якості об’єкту її права власності і виготовити на цей гараж технічний паспорт.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2007 р. (а. с. 40) позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені у повному обсязі.

На дане рішення від імені ОСОБА_4 була подана апеляційна скарга, у якій вона вимагала його скасування та направлення справи на новий розгляд на тій підставі, що гараж, право власності на який було визнане за ОСОБА_3, насправді належить їй, оскільки являється першим поверхом трьохповерхової прибудови, право власності на яку належить апелянту на підставі свідоцтва про право власності на квартиру (а. с. 17), яке, в свою чергу, видане на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації від 06.02.2007 р. за № 208 (а. с. 18).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області (а. с. 94 – 95) апеляційна скарга ОСОБА_4 була відхилена, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2007 р. – залишене без змін у зв'язку з тим, що в розпорядження апеляційного суду було надане розпорядження Приморської районної адміністрації від 31.08.2007 р. за № 1763 (а. с. 84) про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації від 06.02.2007 р. за № 208.

30.05.2008 р. ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою (а. с. 104 – 105) про скасування у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2007 р., яке було задоволене, про що 18.06.2008 р. була постановлена відповідна ухвала (а. с. 122).

При повторному розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 про визнання права власності на гараж від імені її представника ОСОБА_2, що діє в її інтересах на підставі довіреності, було подане уточнення позовних вимог, згідно до яких до числа відповідачів по справі залучене КП ОМБТІ та РОН, та посилаючись на ст. ст. 331 та 344 ЦК України, вимагається про визнання за ОСОБА_3 право власності на гараж № 6/1-а площею 22,61 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, про присвоєння гаражу ОСОБА_3, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, номеру № 6/1-а, та про зобов'язання КП ОМБТІ та РОН зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на гараж № 6/1-а площею 22,61 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 148).

14.11.2008 р. ОСОБА_4 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, КП ОМБТІ та РОН, з залученням у якості третіх осіб Одеської міської ради та Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, особи, що має інтерес у справі – приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б., про визнання недійсним договір купівлі-продажу гаражу між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_5, який був посвідчений 19.10.2007 р. приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Калінюком О.Б. та КП ОМБТІ та РОН анулювати реєстрацію гаража № 6/1-а площею 22,61 кв. м, що розташований в АДРЕСА_1, у якості об’єкту приватної власності ОСОБА_5

У свою чергу ОСОБА_5 09.12.2008 р. звернувся із позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та ОСОБА_4, з залученням ОСОБА_3 у якості третьої особи, у якому просить визнати частково незаконним і скасувати свідоцтво про право власності на квартиру № АДРЕСА_1 від 05.03.2007 р., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, в тій його частині, що гараж № АДРЕСА_1, входить, в склад квартири № АДРЕСА_1 і відповідно є власністю гр. ОСОБА_4, визнати частково незаконним, і скасувати розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 05.12.2002 року № 208, в тій його частині, що гараж № 6/1-а, що знаходиться, в АДРЕСА_1, входить в склад квартири № АДРЕСА_1 і відповідно є власністю гр. ОСОБА_4 (т. 2 а. с. 71 – 74).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.03.2009 р. матеріали за позовом ОСОБА_5 були направлені для поєднання в одне провадження з попередніми позовами (т. 2, а. с. 113), а ухвалою від 03.04.2009 р. (т. 2, а. с. ) всі позови поєднані до одного провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 згідно до ст. 33 ЦПК України, залучена до участі у справі за позовом ОСОБА_3 про право власності на гараж у якості співвідповідача (т. 2 а. с. ).

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та пояснив, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1. У цьому дворі з правого боку був розташований гараж, який був наданий в 1944 році в користування батькові ОСОБА_3, – ОСОБА_7 З того періоду часу гараж знаходився в користуванні сім'ї ОСОБА_3

Гараж був металевою спорудою. Безумовно, що з урахуванням часу метал приходив в непридатність, що спричиняло за собою заміну матеріалу.

З лівого боку гаража ОСОБА_3 знаходився сарай. Далі за сараєм знаходився туалет загального користування, за ним знаходилася одноповерхова будівля, де проживали люди, зокрема сім'я ОСОБА_25 і ОСОБА_8.

З правого боку від гаража знаходилася одноповерхова будівля, в якій знаходився ЖЕК і далі декілька гаражів. Приблизно у 60-і роки минулого століття ЖЕК переїхав, а в будівлі з часом почала проживати сім'я ОСОБА_9.

Приблизно у 80-і роки минулого століття сім'єю ОСОБА_3 була проведена реконструкція гаража шляхом зносу сараю, що знаходився поруч, і розширення площі гаража. Розміри гаража були приблизно 4 на 7 метрів, а сама конструкція була з металу, за винятком лівої і задньої стінки гаража, які були з черепашнику. У гаражі розміщувалися 2 автомобілі – ОСОБА_3 і її доньки ОСОБА_10

Виходячи з вищевикладеного, витікає, що ОСОБА_3 за рахунок її особистих грошових коштів був встановлений металевий гараж з часткою двох стінок з черепашнику, який знаходився в її особистому користуванні з 70 років минулого століття.

Доказами, що даний гараж знаходився в користуванні ОСОБА_3 на законних підставах, є:

- лист начальника 1 СВПЧ МВД по охороні Жовтневого району м. Одеси майора Хмари П. на адресу головного інженера РЖУ Жовтневого району м. Одеси Пантилей Г.Ф. від 18 квітня 1973 р., в якому указується що 1-СВПЧ МЗС, не заперечує проти пристрою металевого гаража в правій частці двору АДРЕСА_2 громадянкою ОСОБА_3 за умови, що відстань від гаража до житлового будинку не була менше 11 м;

- випискою з рішення старанного комітеті Жовтневого райради народних депутатів № 368 від 05.10.1983 р. з якої виходить, що в строк до 01.11.1983 р. самовільно переобладнані гаражі з сараїв привести відповідно до генеральних планів дворів і гр. ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) дозволити використання сараю до проведення капітального ремонту будинку;

- випискою з рішення виконавського комітету Жовтневого райради народних депутатів № 456 від 14.04.1994 р. відповідно до якої за ОСОБА_3 був збережений раніше встановлений на підставі вирішення виконкому і побудований за рахунок особистих засобів ОСОБА_3 кам'яний гараж, вхід з двору площею 12 кв. м;

- договорами оренди на гараж ОСОБА_3 від 1991 р. та від 1992 р.;

- договором на оренду нежитлового приміщення № 205/1 від 14 квітня 1994 р. укладеним між заступником голови виконкому Жовтневого райради народних депутатів Свободою І.М. і ОСОБА_3, на підставі якого ОСОБА_3 був переданий в оренду гараж кам'яний площею 12 кв. м терміном – до впорядкування дворів і мікрорайону;

- договором № 200 на право користування гаражем від 15 січня 2003 р., укладеного між КП ДЕЗ «Жовтневий» і ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_3 був переданий в оренду металевий гараж площею 25 кв. м строком до впорядкування району;

- розрахунковою книжкою на ім’я ОСОБА_3 (особовий рахунок № 508647) по сплаті за гараж;

- квитанціями по сплаті за гараж з 1991 року по 2006 рік включно.

Приблизно 10 – 12 років тому сім'я ОСОБА_25 почали здійснювати будівництво прибудови до своєї квартири. При цьому ними був знесений туалет і здійснено будівництво 3-х поверхової прибудови, яка впритул примикала до гаража ОСОБА_3 (до лівої сторони). У цієї прибудови почала проживати ОСОБА_4.

Приблизно 7 років тому ОСОБА_9 продав свою квартиру, що примикає до правої сторони гаража ОСОБА_3 ОСОБА_14, який у 2004-2005 роках провів знос гаражів і одноповерхової будівлі, розташованих з правого боку гаража ОСОБА_3 і почав готувати будівельний майданчик для того, щоб вирити котлован під будівництво будинку. Оскільки це зачіпало права ОСОБА_3 і ОСОБА_4, то вони разом перекрили дорогу, не даючи можливості проїзду будівельному транспорту. Дані обставини послужили підставами, що ОСОБА_14 вступив в переговори з ОСОБА_3 і ОСОБА_4

В ході переговорів сторони прийшли до угоди, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не заперечуватимуть проти будівництва багатоповерхового будинку, що примикає до правої сторони гаража ОСОБА_3, але натомість за це ОСОБА_14 побудує для ОСОБА_3 новий гараж на місці старого, а для ОСОБА_4 зведе прибудову над гаражем ОСОБА_3 у вигляді другого та третього поверху. На підтвердження досягнутої домовленості ОСОБА_14 видав ОСОБА_3 письмову розписку – заяву від 24.06.2005 р., в якій взяв зобов'язання встановити для ОСОБА_3 на місці існуючого гаража кам'яний гараж з існуючими розмірами і з ролетами на місці воріт.

Будівництво гаража і прибудови відбувалося в 2005 – 2006 рр. Новий гараж був побудований на місці старого. Проте, після закінчення будівництва ОСОБА_4 без яких-небудь пояснень, діючи нахабно і безсовісно зайняла побудований для ОСОБА_3 гараж, привласнивши собі майно, що не належить нею, і чим були порушені права ОСОБА_3

Різниця в документах (1970 – 2004 рр.) щодо площі гаража, матеріалу, з якого він побудований можна пояснити наступним.

Гараж складався як з металу, так і з черепашнику, що можливо спричинило вказівку в різниці матеріалу його виготовлення. Різниця площі гаража полягає в тому, що гараж в 80-і роки був реконструйований, і площа його була збільшена за рахунок знесення сараю і приєднання даної площі до гаража.

Неточність в розмірах по побудованому новому гаражу з боку ОСОБА_3 пояснюється просто – ОСОБА_3 була позбавлена доступу до цього гаража з моменту його споруди, що і не давала їй можливості точно знати розміри гаража. Дані неточності не впливають на те, що саме в тому місці, де зараз побудований новий гараж, і який зайняла ОСОБА_4, був гараж, який використовувала ОСОБА_3

Представник ОСОБА_3 вважає, що вказані обставини свідчать про те, що: 1) ОСОБА_3 був побудований первинно гараж за рахунок своїх особистих коштів; 2) ОСОБА_3 відкрито і сумлінно володіла даним гаражем понад 30 років і за його користування призводила оплату; 3) побудований новий гараж фактично був компенсацією ОСОБА_3 за її згоду на будівництво рядом багатоповерхового будинку, а відповідно це можна вважати за побудування гаража за її кошти і для неї, тобто даний гараж є новоствореним майном, а отже і по цих підставах ОСОБА_3 придбала право власності на даний гараж. Таким чином, і на підставі ст.ст.331, 344 ГК України вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню і за нею має бути визнане право власності на даний гараж.

Представник Одеської міської ради позов не визнав, та пояснив, що в роз’ясненнях, які приведені у п. 8 Прикінцевих та перехідних положень до діючого ЦК України, вказано: «Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом». Тобто, приймаючи до уваги те, що ЦК України діє починаючи з 01.01.2004 р., строк володіння ОСОБА_3 гаражем слід відраховувати з 01.01.2001 р. Таким чином, ОСОБА_3 має можливість звернутися із позовом про визнання за нею права власності на гараж за набувальною власністю на підставі ч. 1 ст. 344 ЦК України не раніше 01.01.2011 р. Крім того, безперервне володіння гаражем з боку ОСОБА_3 припинилося після того, як в 2004 – 2005 р. р. ОСОБА_14 провів знесення гаражу, яким вона до того користувалася на підставі договору оренди. Якщо припустити, що цей гараж все ж таки було відбудовано, то на визнання відносно нього права власності поширюються вимоги ч. 2 ст. 344 ЦК України, які виконані не були, внаслідок чого ця споруда, при її наявності в натурі повинна вважатися самочинним будівництвом, право власності на яку може бути визнане судом відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України, за умови надання ОСОБА_3 земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, чого виконано не було.

Представник КП ОМБТІ та РОН позов не визнав, посилаючись на те, що зобов’язувати його підприємство реєструвати гараж у власність ОСОБА_3 можливо тільки при наявності відмови в цьому з боку КП ОМБТІ та РОН. Відмова в реєстрації гаража у якості об’єкта права власності ОСОБА_3 може бути оскаржена тільки в порядку, який передбачений КАС України, шляхом подання позову до Одеського окружного адміністративного суду. Крім того, оскільки ОСОБА_3 стверджує про те, що гараж про право власності на який вона претендує, та гараж, який є частиною квартири № АДРЕСА_1 у вигляді її першого поверху, є одною й тою ж спорудою, то приймаючи до уваги те, вказана квартира належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, яка у свою чергу зареєстрована в КП ОМБТІ та РОН як об'єкт приватної власності останньої, призвести реєстрацію гаража у якості власності ОСОБА_3 не можливо до попереднього скасування реєстрації права власності відносно нього з боку ОСОБА_4

ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 про право власності на гараж не визнала. Її представник пояснив, що прибудова до квартири № АДРЕСА_1, виконана цілком за її кошти. Право власності ОСОБА_4 на цю квартиру по стану на сьогодення ніким не скасоване, внаслідок чого підсобне приміщення (гараж), яке є невід'ємною частиною цієї прибудови у вигляді її першого поверху, є також об’єктом її виключного права власності. Посилання ОСОБА_3 у якості єдиного доказу того, що гараж був збудований для неї за кошти ОСОБА_14 у якості компенсації за знесення споруди, що знаходилася раніше в її користуванні на підставі договору оренди, на його письмову обіцянку без надання доказів фактичного виконання останнім цих робіт, є недостатнім і не може бути прийнятим судом у якості доказу на підтвердження фактичного виконання цієї обіцянки. Також не може бути прийнятим у якості доказу письмове ствердження ОСОБА_3 про те, що остання нібито дала ОСОБА_4 дозвіл на використання свого гаражу у якості основи для наступного зведення на ньому другого та третього поверхів квартири № АДРЕСА_1, оскільки цей факт може бути підтвердженим наявністю відповідного договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якого в дійсності не існує.

Представник ОСОБА_4 вважає, що гараж, на який ОСОБА_3 просить визнати за собою право власності, взагалі не існує, оскільки після ухвалення 27.02.07 р. рішення Приморського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 2-3600/07 інженером КП ОМБТІ та РОН Лозовською Г.Р. 28.03.2007 р. був виготовлений технічний паспорт на нібито побудований силами ОСОБА_3 та за її рахунок гараж за адресою: АДРЕСА_1. У цьому документі вказані наступні площа та лінійні розміри цієї будівлі: S = 22,6 кв. м (3,50 х 6,46; Н = 2,25). В той час, коли відповідно до технічного паспорту, виконаному 30.08.06 р. робітником КП ОМБТІ та РОН ОСОБА_16, до складу АДРЕСА_1 входить розташоване на першому поверсі підсобне приміщення площею 29,3 кв. м (4,82 х 6,07; Н = 2,75). І це не єдині (хоч і суттєві) розбіжності у технічних характеристика цих споруд. Згідно до даних технічного паспорту Лозовської Г.Р. зовнішні стіни гаражу виконані із черепашникового каміння, перекриття в ньому дерев’яні, а матеріал підлоги – цементна стяжка. Що стосується підсобного приміщення, яке є частиною АДРЕСА_1, то його стіни виконані із цегли, перекриття – бетонні, а поли криті гранітною плиткою. Таким чином можна зробити висновок про те, що технічний паспорт був виготовлений 28.03.2007 р. інженером КП ОМБТІ та РОН Лозовською Г.Р. відносно взагалі неіснуючої споруди, оскільки гаража площею 22,61 кв. м на який ОСОБА_3 просить визнати за нею права власності у дворі будинку № АДРЕСА_1 не має. У всякому випадку він не є тим приміщенням, що складає із себе перший поверх АДРЕСА_1.

У якості обґрунтування на підставі ст. 344 ЦК України своїх позовних вимог про визнання за нею права власності на гараж у зв'язку із набувальною давністю володіння ним, ОСОБА_3 посилається на наступні документи: договори оренди на гараж від 1991 р. та від 1992 р., договір на оренду нежитлового приміщення № 205/1 від 14 квітня 1994 р., договір на оренду нежитлового приміщення № 205/1 від 14 квітня 1994 р., договір № 200 на право користування гаражем від 15 січня 2003 р., розрахункову книжку на ім’я ОСОБА_3 (особовий рахунок № 508647) по сплаті за оренду гаража, квитанції по сплаті за оренду гаража з 1991 року по 2006 рік включно. Навіть якщо не звертати увагу на те, що у договорі № 205/1 мова іде про гараж кам'яний площею 12 кв. м, а у пізніше укладеному договорі № 200 – про металевий гараж площею 25 кв. м, тобто зовсім різні об'єкти, то безперечний є той факт, що ОСОБА_3 не володіла, а користувалася цим об’єктом комунальної власності на підставі договору оренди. Тому, відповідно до ч. 3 ст. 344 ЦК України, де сказане, що якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадцять років з часу спливу позовної давності. Тому можливість звернення з позовом про визнання за нею права власності на гараж, що раніше знаходився у її володінні на підставі договору оренди до 2006 р. включно, у ОСОБА_3 виникає не раніше початку 2025 р.

Одночасно, ОСОБА_4, посилаючись на попереднє, вимагає задовольнити її зустрічний позов та визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражу, який був укладений 19.10.2007 р. між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_5 та стягнути з них судові витрати у сумі 3131 грн. 75 коп. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 також посилається на те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду, яка була винесена 18.09.2008 р. по справі № 2-а-7147/08, яка залишена без змін ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р, були визнані протиправними дії КП ОМБТІ та РОН щодо реєстрації 16.10.2007 року права власності за ОСОБА_3 на гараж № 6/1-а площею 22,61 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, та виготовлення технічного паспорту на цей гараж ОСОБА_3, та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цей гараж. ОСОБА_4 посилаючись на ч. 2 ст. 331 ЦК України, стверджує що, за станом на сьогодення, підстава для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу гаражу, який був укладений 19.10.2007 р., втратила силу, внаслідок чого його обов’язково слід визнати недійсним.

Представник ОСОБА_3 зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаражу, який був укладений 19.10.2007 р. між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_5 не визнав, та пояснив, що позивачка неправильно трактує норми ст. 344 ЦК України. Він також посилається на те, що гараж складався як з металу, так і з черепашнику, що можливо і спричинило вказівку в різниці матеріалу його виготовлення. Різниця площі гаража полягає в тому, що гараж в 80-і роки був реконструйований, і площа його була збільшена за рахунок зносу сараю і приєднання даної площі до гаража. Неточність в розмірах по побудованому новому гаражу з боку ОСОБА_3 пояснюється просто – ОСОБА_3 була позбавлена доступу до цього гаража з моменту його споруди, що і не давала їй можливості точно знати розміри гаража. Дані неточності не впливають на те, що саме в тому місці, де зараз побудований новий гараж, який протиправно зайняла ОСОБА_4 був гараж, який протягом понад 30 років використовувала ОСОБА_3 Єдиними документами, які представила ОСОБА_4 в обґрунтування свого позову є розпорядження Приморської райдержадміністрації про введення в експлуатацію прибудови і свідоцтво про право власності, які нею отримані шляхом обману і введення в оману чиновників а також постанови та ухвали, що винесені в порядку КАС України, по обставинам, які не досліджувалися в дійсному судовому засіданні. Тому доводи і докази, що надані ОСОБА_3 повністю спростовують затвердження ОСОБА_4, а відповідно в задоволенні її зустрічного позову належить відмовити в повному об'ємі.

Представник ОСОБА_5 підтримав заперечення проти зустрічного позову, що були надані представником ОСОБА_3, та підкреслив, що його довіритель є добросовісним набувачем гаражу по договору купівлі продажу, внаслідок чого, відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, його право власності на цей гараж підлягає судовому захисту. Оскільки продавцем по договору була особа, чиє право власності на гараж він вважає повністю обґрунтованим матеріалами справи, то наявність права власності у ОСОБА_4 відносно придбаного ним об’єкта нерухомості на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № АДРЕСА_1 від 05.03.2007 р., що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради та розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.2007 року № 208 суттєво порушують його право власності на це майно, внаслідок чого він вимагає задовольнити його позовні вимоги та визнати ці правовстановлюючі документи частково недійсними в тій частині, що гараж № АДРЕСА_1, входить, в склад квартири № АДРЕСА_1 і відповідно є власністю гр. ОСОБА_4 ОСОБА_5 вважає, що розпорядження Приморської районної адміністрації від 06.02.2007 р за № 208 про визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру, слід визнати частково недійсним, оскільки гараж, як нежиле приміщення, не може бути визнаний невід'ємною частиною квартири.

Представник Приморської районної адміністрації Одеської міської ради позовні вимоги позовні вимоги представника ОСОБА_5 не визнав, оскільки вони вже розглядалися в порядку передбаченому КАС України, про що мається постанова Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2007 р., що залишена без змін ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2008 р., згідно до яких підстав для скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.2007 р № 208 «Про збереження виконаної реконструкції АДРЕСА_1, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1» не має. Він також вважає, що не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на гараж, який є невід'ємною частиною квартири № АДРЕСА_1 у вигляді її першого поверху, внаслідок чого позовні вимоги ОСОБА_5 є необґрунтованими.

Представник Одеської міської ради підтримав позицію представника Приморської районної адміністрації Одеської міської ради відносно відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Представник ОСОБА_4 просив відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_5, оскільки вважає, що тим взагалі не заявлені вимоги про усунення перешкод в здійсненні його прав власності на гараж, а всі вимоги стосуються скасування розпорядження суб’єкта владних повноважень Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.2007 р № 208, яке повинне розглядатися в порядку, передбаченому КАС України, та чия відповідність закону вже встановлена постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2007 р., що залишена без змін ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2008 р., якими також встановлено, що приміщення площею 29,3 кв. м, яке входить до складу квартири № АДРЕСА_1 ніяким чином не відноситься до гаражу №6/1-а площею 22,61 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Він також вважає, що ОСОБА_5 не можна визнати добросовісним набувачем спірного гаражу, а сам договір купівлі продажу від 19.10.2007 р. невиконаним, оскільки не відбулася передача продавцем покупцю проданого об’єкту в натурі (якщо мова йшла саме про приміщення, яке є частиною квартири № АДРЕСА_1), оскільки ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_5 не мали тоді і не мають досі доступу до цього приміщення. Посилання ОСОБА_5 про те, що гараж, як нежиле приміщення, не може бути невід'ємною частиною квартири № АДРЕСА_1, суперечить матеріалам справи, оскільки відповідно до технічного паспорту до складу цієї квартири входить розташоване на першому поверсі підсобне приміщення площею 29,3 кв. м.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б. до судового засідання не з'явився, хоча про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином. Пояснень про причини неявки, а також по суті позовних вимог не надав.

Заслухавши сторони, та третіх осіб, що залучені до участі у справі, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, а позовні вимоги ОСОБА_4 слід задовольнити у повному обсязі у зв'язку з наступним.

У матеріалах справи маються документи, які свідчать про наступне.

Листом № 171 від 18.04.1973 р. начальник СВПЧ МВС по охороні Жовтневого району м. Одеси сповіщає головного інженера РЖУ Жовтневого району м. Одеси про те, що він не заперечує проти встановлення ОСОБА_3 металевого гаража в правій частині двора будинку № АДРЕСА_2 при умові, що від гаражу до жилого будинку буде не менше ніж 11 м (т. 1 а. с. 11). 05.10.1983 р. виконкомом Жовтневої райради прийняте рішення № 368, яким зобов’язано начальника ЖЕВ в строк до 01.11.1983 р. привести у відповідність до генпланів дворів самовільно переобладнані із сараїв гаражі, у тому разі мешканця квартири № АДРЕСА_2 зобов’язано демонтувати ворота та дозволити використання сараю до проведення капітального ремонту двору (т. 1, а. с. 13).

На датованому 15.10.1955 р. плану двора за адресою АДРЕСА_2, м. Одеси значиться в наявності сім гаражів, зазначених літерами: «К», «Л», «М», «О», «П», «С», «Ю», та сім сараїв, зазначених літерами: «З», «Н», «У», «Х», «Ц», «Ч», «Ф» (т. 1, а. с. 9).

01.01.1991 р. між МПЕП-11 та ОСОБА_3 був укладений договір за № 320а на оренду гаражу площею 26,5 кв. м, що розташований по АДРЕСА_2, строком до 31.12.1991 р. (т. 1, а. с. 246 – 249, т. 2, а. с. 75 – 78). Аналогічний договір був укладений між ними 01.01.1992 р. за № 1 (т. 1, а. с. 250 – 255, т. 2, а. с. 79 – 82).

Згідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої райради народних депутатів від 14.04.1994 р. за № 456 в користуванні ОСОБА_3, яка проживає по АДРЕСА_1, тимчасово збережений гараж кам’яний із входом з двору, площею 12 кв. м, що побудований раніше за рахунок її особистих коштів. Одночасно запропоновано звернутися в місячний термін до відділу земельних ресурсів міської ради для надання земельної ділянки під гараж (т. 1, а. с. 7, т. 2, а. с. 48). 14.04.1994 р. між виконкомом Жовтневої райради та ОСОБА_3 укладено договір оренди № 205/1 відносно гаражу кам’яного площею 12 кв. м (т. 1, а. с. 8, т. 2, а. с. 44 – 47).

15.01.2003 р. між орендодавцем КП ДЄЗ «Жовтневе» та орендарем ОСОБА_3 укладений строковий договір оренди № 200/205-1 відносно гаражу металевого площею 25 кв. м (т. 1, а. с. 10).

В період з 1991 по 2006 р. р. ОСОБА_3 сплачувала орендну плату за користування гаражом (т. 2, а. с. 24 – 43).

24.06.2005 р. ОСОБА_14 видав ОСОБА_3 письмове зобов'язання встановити кам’яний гараж на місті існуючого з внутрішнім розміром відповідним існуючому, а саме 4,10 (внутрішній розмір), а також на місті воріт встановити ручну ролету (т. 2, а. с. 123).

В 2006 р. згідно до технічного висновку був проведений обмір гаражу площею 22,61 кв. м, висотою стелі 2,30 м на предмет його збереження за ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 16 – 30).

28.03.2007 р. інженером КП ОМБТІ та РОН Лозовською Г.Р. виготовлений технічний паспорт на побудований силами ОСОБА_3 та за її рахунок гараж за адресою: АДРЕСА_1. У цьому документі вказані наступні площа та лінійні розміри цієї будівлі: S = 22,6 кв. м (3,50 х 6,46; Н = 2,25). Згідно до цього документу зовнішні стіни гаражу виконані із черепашникового каміння, перекриття в ньому дерев’яні, а матеріал підлоги – цементна стяжка (т. 1, а. с. 151 – 154).

ОСОБА_3 письмово стверджує про те, що гаражем № 6/1-а площею 22,6 кв. м її сім’я користувалася з 1947 по 2007 р. р. В 2005 р. нею за власний рахунок була зроблена його реконструкція. в 2005 р. нею була дана згода ОСОБА_4 на будівництво над цим гаражом прибудови з балконом. 19.10.2007 р. вона продала цей гараж ОСОБА_5, при цьому останній прийняв вказаний об'єкт та повністю сплатив їй його вартість (т. 2, а. с. 49).

19.10.2007 р. між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу гаражу № 6/1-а, розташованого в АДРЕСА_1 (бланк серії ВКА № 538233), який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Калінюком О.Б., та зареєстрованим у його реєстрі за № 3320. Продаж здійснено за 9600 грн. (т.1, а. с. 113, т. 2, а. с. 83 – 84). Правочин зареєстрований 19.10.2007 р. в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним номером 2431978 (т. 1. а. с. 115).

23.10.2007 р. ОСОБА_5 зареєстрував в КП ОМБТІ та РОН у якості об’єкту своєї приватної власності за реєстраційним номером 20666485 гараж № 6/1-а, розташованого в АДРЕСА_1 розташований в АДРЕСА_1, про що в книзі 1г-31 зроблений запис за № 16 (т.1, а. с. 113, т. 2, а. с. 88).

Згідно до технічного паспорту, виготовленого КП ОМБТІ та РОН по стану на 30.08.2006 р. ОСОБА_4 на підставі договору дарування належить п’ятикімнатна квартира № АДРЕСА_1, до складу якої у вигляді першого поверху входить підсобне приміщення площею 29, 3 кв. м (т. 1, а. с. 44 – 45, 134 – 135, 109 – 110).

06.02.2007 р. Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради видане розпорядження № 208, у якому встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира № АДРЕСА_1. Власниця з метою поліпшення житлових умов виконала реконструкцію зазначеної квартири зі збільшенням площі за рахунок улаштування прибудови. Оскільки згідно з технічним висновком можлива подальша експлуатація реконструйованої п'ятикімнатної квартири загальною площею 196,1 кв. м, в т. ч. житлової – 108,3 кв. м, прийняте рішення зберегти та вважати прийнятою в експлуатацію реконструйовану самостійну п'ятикімнатну квартиру, загальною площею 196,1 кв. м, в т. ч. житлової – 108,3 кв. м, яка розташована в жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1, власником якої в цілому є гр. ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 48, 106). На підставі цього розпорядження Виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.03.2007 р. видане свідоцтво про право власності ОСОБА_4 на об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що складається з приміщень загальною площею 196,1 кв. м, в т. ч. житлової – 108,3 кв. м, відображених в технічному паспорті від 30.08.2006 р. (т. 1, а. с. 47, 107, 132). Вказана квартира зареєстрована за реєстраційним номером 18058071 в КП ОМБТІ та РОН, як об'єкт приватної власності ОСОБА_4, про що в низі № 164доп-32 зроблений запис за № 1203 (т. 1, а. с. 46, 108, 133).

В 2007 р. виготовлений технічний висновок відносно підсобного приміщення, що згідно до проекту реконструкції квартири № АДРЕСА_1, виготовленому в 2005 р., є невід'ємною частиною цього житла у вигляді першого поверху. Висновок вироблений в цілях визначення необхідних робіт по подальшому поліпшенню як безпосередньо цього об’єкту так і прилеглої до нього території. Згідно до висновку, підсобне приміщення входить у склад прибудованої частини будівлі жилого будинку, у вигляді першого поверху. Конструктивна схема прибудови – каркасна трьохповерхова будівля із стійками із спарених металевих швелерів та ригелів. Фундаменти під зовнішніми несучими стінами – монолітні залізобетоні балки. Стіни – цегляні товщиною 250, 380 мм. Перекриття – залізобетонна плита товщиною 60 мм по другорядним металевим балкам із двотавра № 14, шаг балок 1000 мм. До висновку додана фото фіксація ( т. 1, а. с. 181 – 227).

Відповідно до умов договорів від 20.07.2005 р., фізична особа-підприємець ОСОБА_17 виконував роботи по будівництву підсобного приміщення, як частини квартири № АДРЕСА_1 у вигляді її першого поверху, а потім, відповідно до технічного висновку по визначенню необхідних робіт по подальшому поліпшенню як безпосередньо цього об’єкту так і прилеглої до нього території, виконував ці роботи на підставі договорів від 03.10.2007 р., 07.11.2007 р. В розпорядженні суду маються також товарні чеки та накладні на придбання ОСОБА_4 будівельних матеріалів для цих робіт в період 2006 – 2008 р. р. Згідно до договору № 79/4/10 від 04.10.2006 р. СПД ОСОБА_18 виконувала для ОСОБА_4 роботи по придбанню та встановленню ролетних воріт на це приміщення.

03.05.2007 р. ОСОБА_4 звернулася із заявою на ім’я начальника КП ОМБТІ та РОН з проханням відмовити ОСОБА_3 в реєстрації гаражу № АДРЕСА_1 у якості об’єкту її приватної власності на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2007 р. і отримала відповідь про те, що заява ОСОБА_3 про це відхилена (т. 1, а. с. 87 – 88). 17.07.2007 р. ОСОБА_4 повторно звернулася із заявою на ім’я начальника КП ОМБТІ та РОН з проханням не проводити реєстрацію гаражу № АДРЕСА_1 у якості об’єкту приватної власності ОСОБА_3 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2007 р. і отримала відповідь про те, що оскільки цей гараж вже зареєстрований у складі квартири № АДРЕСА_1 буде зроблено обмеження на його реєстрацію (т. 1, а. с. 86 – 87).

31.08.2007 р. Приморська районна адміністрація Одеської міської ради видала розпорядження за № 1763 про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.2007 р № 208 «Про збереження виконаної реконструкції АДРЕСА_1, розташованої в житловому будинку за адресою: вул. Катеринінська,6» з посилання на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2007 р. (т. 1, а. с. 84).

Реєстрація реєстрацію гаражу № АДРЕСА_1 у якості об’єкту приватної власності ОСОБА_3 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2007 р. відбулася 16.10.2007 р. в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 20666485, про що в книзі 1г-31 був зроблений запис номер 16.

01.11.2007 р. Приморський районний суд м. Одеси, розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 1763 «Про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.07 р., виніс постанову про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 31.08.2007 року за № 1763 «Про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.07 р № 208 «Про збереження виконаної реконструкції АДРЕСА_1, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1» та зобов'язав Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради утриматися від вчинення дій, спрямованих на зупинення дії, скасування, втрату чинності розпорядження від 06.02.07 р .№ 208 «Про збереження виконаної реконструкції АДРЕСА_1, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1», а також внесення у це розпорядження будь-яких змін та доповнень (т. 1, а. с. 170 – 171). Ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2008 р. апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради залишено без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2007 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №1763 від 31.08.2007 року «Про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.07 року № 208» залишено без змін (т. 1, а. с. 129 – 131, 172 – 173).

18.09.2008 р. Одеський окружний адміністративний суд, розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до КП ОМБТІ та РОН про визнання дій неправомірними, скасування реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3, ОСОБА_5, виніс постанову, якою визнав протиправними дії КП ОМБТІ та РОН щодо реєстрації 16.10.2007 р. права власності за ОСОБА_3 на гараж № 6/1-а площею 22,61 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, та виготовлення технічного паспорту на цей гараж, скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на гараж № 6/1-а площею 22,61 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язав КП ОМБТІ та РОН виключити з електронного реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на гараж № 6/1-а площею 22,61 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 174 – 175). Ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р. апеляційну скаргу представника третіх осіб ОСОБА_19 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2008 р. залишено без змін.

Допитані під час судового засідання на підставі клопотання представника ОСОБА_3 свідки: ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_3 дали свідчення про те, що раніше в користуванні ОСОБА_3 дійсно був спочатку металевий, а потім кам’яний гараж, яким вона користувалася на підставі договору оренди до 2006 р. включно, доки цю споруду не знесли, побудувавши на її місці трьохповерховий цегляний будинок ОСОБА_14 При цьому ОСОБА_23 показала, що гараж ОСОБА_3 взагалі не зносився і зараз стоїть там де стояв завжди. ОСОБА_3 пояснила, що її батько до гаражу не має відношення, оскільки вона придбала цю споруду вже після його смерті.

Свідок ОСОБА_24 показав, що він був виконробом, який будував будинок ОСОБА_14 Фундамент цього будинку зробили на тому місці, де раніше був гараж ОСОБА_3, який повністю знесли. За дорученням ОСОБА_14 він побудував трьохповерхову прибудову до квартири ОСОБА_4 Документацію на прибудову заказував та оплачував батько ОСОБА_4 За письмовим договором між батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_14 перший поверх прибудови повинен був відійти в користування ОСОБА_3 у вигляді гаражу, а другий та третій – до ОСОБА_4 Будівництво всіх трьох поверхів прибудови повністю оплачував ОСОБА_14

Суд вважає, що ОСОБА_24 дав неправдиві свідчення, оскільки в справі маються дві його власноручні розписки про отримання від ОСОБА_4 грошей на будівництво прибудови, згідно до яких він 15.11.05 р. отримав від неї 7000 грн., а 11.07.06 р. – 2000 доларів США, тобто роботи по будівництву прибудови, які він провадив, виконувалися за її рахунок. Також у розпорядження суду не наданий договір про розподіл приміщень прибудови між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про наявність котрого стверджував ОСОБА_24

Проаналізувавши викладене вище, суд робить наступні висновки.

Згідно до наданих у розпорядження суду документів ОСОБА_3 дійсно користувалася гаражом, розташованим у дворі будинку № АДРЕСА_1. Але, згідно до договорів, укладених з МПЕП-11 в 1991 – 1992 р. р., їй був наданий у користування гараж площею 26,5 кв. м, а відповідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої райради народних депутатів від 14.04.1994 р. за № 456 в користуванні ОСОБА_3, яка проживає по АДРЕСА_1, тимчасово збережений гараж кам’яний із входом з двору, площею 12 кв. м, який на підставі договору оренди № 205/1 від 14.04.1994 р. передано їй в оренду. А 15.01.2003 р. між орендодавцем КП ДЄЗ «Жовтневе» та орендарем ОСОБА_3 укладений строковий договір оренди № 200/205-1 відносно гаражу металевого площею 25 кв. м.

Таким чином виходить, що в 1991 р. в користуванні ОСОБА_3 знаходився кам’яний гараж площею 26,5 кв. м, в 1994 р. його площа зменшилася до 12 кв. м, а з 2003 р. у неї в оренді знаходився гараж площею 25 кв. м, але вже не кам’яний, а металевий. При таких суперечностях відомості про наявність у ОСОБА_3 в користуванні гаражу слід вважати сумнівними. До того, ж з наявного в матеріалах справи плану двора по АДРЕСА_2, м. Одеси не відомо де саме міг знаходиться гараж, який орендувала ОСОБА_3 Пояснення представника ОСОБА_3 про те, що «гараж складався як з металу, так і з черепашнику, що можливо і спричинило вказівку в різниці матеріалу його виготовлення. Різниця площі гаража полягає в тому, що гараж в 80-і роки був реконструйований, і площа його була збільшена за рахунок зносу сараю і приєднання даної площі до гаража» суд не може визнати логічними та достатніми.

Вимоги ОСОБА_3 про визнання за нею право власності за давністю володіння на гараж , який по 2006 р. включно знаходився у її володінні на підставі договору оренди суперечать змісту ст. 344 ЦК України, на яку вона посилається у якості правового обґрунтування свого позову, оскільки в ч. 3 цієї норми закону викладено про те, що, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадцять, а на рухоме майно – через п’ять років з часу спливу позовної давності. Таким чином, приймаючи до уваги, те, що, якщо вважати закінченням договору оренди 31.12.2006 р., то з урахуванням трирічного строку позовної давності, до якого слід додати ще п'ятнадцять років, право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, яким слід вважати гараж, виникає у ОСОБА_3 не раніше 01.01.2025 р.

Приймаючи до уваги ствердження представника ОСОБА_3 про те, що гараж, який знаходився в її користуванні був спочатку знесений ОСОБА_14, а потім з його рахунок відбудований в іншому місці на території двора будинку № АДРЕСА_1, суд вважає, що у цьому разі не має підстав для визнання права власності на знов збудовану споруду у судовому порядку, оскільки у цьому разі мало місце самочинне будівництво, а ОСОБА_3, відповідно до ч. 3 і ч. 5 ст. 376 ЦК України, не мала у своєї власності чи користуванні земельну ділянку на якій зводилася ця будівля, а також їй вона не була надана у власність чи користування пізніше, після її фактичного зведення, оскільки доказів на підтвердження отримання у власність чи користування ділянкою вона суду не надала, тобто вимог рішення виконавчого комітету Жовтневої райради народних депутатів від 14.04.1994 р. за № 456, яким їй було запропоновано звернутися в місячний термін до відділу земельних ресурсів міської ради для надання земельної ділянки під гараж вона не виконала.

Єдиним способом отримання у власність нібито побудованого гаража для ОСОБА_3 було б, відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, звернутися до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з проханням про винесення розпорядження про збереження та прийняття в експлуатацію ново побудованого об’єкта нерухомості, як це зробила ОСОБА_4 відносно своєї прибудови, але вона цього не зробила.

Суд вважає недостатнім посилання у якості доказу на затвердження того факту, що ОСОБА_14 дійсно відбудував для неї замість знесеного ним при будівництві свого трьохповерхового будинку гаражу ОСОБА_3, нову споруду аналогічного призначення тільки на його обіцянку, хоча вона й викладена у письмовому вигляді. По-перше, з цієї заяви-зобов'язання не зрозуміло якого розміру був знесений ОСОБА_14 гараж. По-друге, одна лише обіцянка, без підтвердження документами, що обґрунтовують проведення витрат на матеріали та на виконання робіт, не можуть бути доказом того, що ці роботи були виконані в дійсності. По-третє, з цього зобов'язання не витікає безперечно той факт, що нібито відбудований ОСОБА_14 для ОСОБА_3 гараж, та приміщення що є першим поверхом квартири № АДРЕСА_1, насправді являються тотожними об’єктами. Слід також зазначити, що на відміну від ОСОБА_3, яка доказує факт проведення будівництва гаражу за її рахунок тільки посиланнями на голослівну та необґрунтовану належними доказами обіцянку ОСОБА_14, ОСОБА_4 надала у розпорядження суду документи на підтвердження здійснення нею витрат на його будівництво.

Посилання ОСОБА_3 на те, що вона нібито дозволила ОСОБА_4 будувати прибудову до своєї квартири, використовуючи гараж, що перед цим відбудував для неї ОСОБА_14, у якості першого поверху, але без права його зайняття, також не підтверджується наявністю укладеного між цими двома особами відповідного договору.

Вже після ухвалення 27.02.2007 р. рішення Приморського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 2-3600/07 інженером КП ОМБТІ та РОН Лозовською Г.Р. 28.03.2007 р. був виготовлений технічний паспорт на нібито побудований силами ОСОБА_3 та за її рахунок гараж за адресою: АДРЕСА_1. У цьому документі вказані наступні площа та лінійні розміри цієї будівлі: S = 22,6 кв. м (3,50 х 6,46; Н = 2,25). В той час, коли відповідно до технічного паспорту, виконаному 30.08.06 р. робітником КП ОМБТІ та РОН ОСОБА_16, до складу квартири № АДРЕСА_1 у вигляді її першого поверху входить розташоване на першому поверсі підсобне приміщення площею 29,3 кв. м (4,82 х 6,07; Н = 2,75). І це не єдині (хоч і суттєві) розбіжності у технічних характеристика цих будівель. Згідно до даних технічного паспорту Лозовської Г.Р. зовнішні стіни гаража ОСОБА_3 виконані із черепашникового каміння, перекриття в ньому дерев’яні, а матеріал підлоги – цементна стяжка. Що стосується підсобного приміщення, яке є частиною квартири, що належить ОСОБА_4, то його стіни виконані із цегли, перекриття – бетонні, а поли криті гранітною плиткою. Це відповідає технічному висновку від 2007 р. відносно приміщення, що згідно до проекту реконструкції квартири № АДРЕСА_1, виготовленому в 2005 р., є невід'ємною частиною цього житла у вигляді першого поверху. Цей факт, а також факт того, що це приміщення є невід'ємною частиною квартири № АДРЕСА_1 у вигляді її першого поверху, був засвідчений судом під час проведення огляду спірного об’єкту в натурі.

Ствердження представника ОСОБА_3 про те, що «неточність в розмірах по побудованому новому гаражу з боку ОСОБА_3 пояснюється просто – ОСОБА_3 була позбавлена доступу до цього гаража з моменту його споруди, що і не давала їй можливості точно знати розміри гаража» не може бути прийняте судом, оскільки інженер КП ОМБТІ та РОН Лозовською Г.Р. не мала права проводити огляд, встановлювати розміри споруди та матеріал з якого вона виготовлена не маючи реального туди доступу. Із стверджень представника ОСОБА_3 слідує, що виготовлений 28.03.2007 р. інженером КП ОМБТІ та РОН Лозовською Г.Р. технічний паспорт є фальшивим документом, а самого гаража № 6/1-а, який вона нібито оглядала та вимірювала насправді не існувало.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, «обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини». Той факт, що гараж, який є частиною квартири № АДРЕСА_1 у вигляді її першого поверху та гараж, який нібито відбудований ОСОБА_14 для ОСОБА_3, не становлять із себе один і той же об'єкт нерухомості, встановлено двома судовими рішеннями, що набрали законної сили: постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2007 р. р. та ухвалою Одеського Апеляційного адміністративного суду від 15.05.2008 р. по адміністративним справам, у яких ОСОБА_4 виступала у якості позивачки, а ОСОБА_3 була притягнута у якості третьої особи.

У постанові Приморського районного суду м. Одеси, яка була винесена 01.11.2007 р. р. по адміністративній справі № 2а-2185/07, зазначено, що «позивачка ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № 61 від 05.03.07 року є власником АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1, в м. Одесі, до складу якої у вигляді першого поверху, входить гараж площею 29,3 кв. м, що підтверджується матеріалами справи, а також що, як вбачається з матеріалів справи відповідно генерального плану двору по АДРЕСА_2 (зараз АДРЕСА_1) від 15.10.1955 року по кварталу № 867, виданого БТІ м. Одеси, будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, які значаться згідно схематичного плану розділені на житлові – «лит.» А,Б, В,Д,Г,Е,Ж,И, сараї «лит.» – Ц,Н,Х,У,Ф,З,Ч, гаражі «лит.» – Ю, К ,М, Л, О, С, П., жоден документ наданий Приморською районною адміністрацією та Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міської ради до суду не вказує де саме відповідно схематичного плану, розташований гараж №6/1-а площею 22,61 кв. м, який належите ОСОБА_3 на праві приватної власності».

У другій, яку 15.05.2008 р. винесла колегія суддів Апеляційного адміністративного суду зазначено, що досліджені під час розгляду справи документи «вказують на те, що гараж площею 29,3 кв. м, який входить до складу АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 в м. Одесі ніяким чином не відноситься до гаражу №6/1-а площею 22,61 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, якій належить ОСОБА_3 на праві приватної власності».

Таким чином, слід прийняти як доказаний факт того, що підсобне приміщення площею 29,3 кв. м, яке є частиною квартири № АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, і гараж №6/1-а площею 22,61 кв. м, право власності на який вимагає визнати за собою ОСОБА_3, не становлять із себе тотожні об'єкти.

Як вбачається з матеріалів справи на ім’я ОСОБА_3 відповідно до відповіді Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 28.04.2009 року за № 01-08/1350 за період з 01.01.2003 року розпорядження рай адміністрації про присвоєння поштової адреси на нежиле приміщення (гараж) № 6/1-а, площею 22,61 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, не приймалось. Крім того, у заяві Одеської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 15.04.2009 за № 07-31/1409 відсутні відомості про те, що останнім надавалась довідка щодо вільного № АДРЕСА_1.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси, яка була винесена 01.11.2007 р. по адміністративній справі № 2а-2185/07 та набрала законної сили було скасоване розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №1763 від 31.08.2007 року «Про скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.07 року № 208». Таким чином, визнавати право власності на цей гараж за іншою особою суд не в змозі, як і переглядати вже одного разу вирішене у судовому порядку питання.

При ухваленні рішення по дійсній справі слід також урахувати те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду яка була винесена 18.09.2008 р. по справі № 2-а-7147/08 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до КП ОМБТІ та РОН про визнання дій неправомірними, скасування реєстрації права власності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, з залученням у якості третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5, було визнані «протиправними дії КП ОМБТІ та РОН щодо реєстрації 16.10.2007 р. права власності за ОСОБА_3 на гараж № 6/1-а площею 22,61 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, та виготовлення технічного паспорту на цей гараж», та скасовано «державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на гараж № 6/1-а площею 22,61 кв. м за адресою: АДРЕСА_1». Вказаною постановою встановлений факт того, що протягом 2006 року ОСОБА_4 була здійснена реконструкція її квартири зі збільшенням її площі за рахунок прибудови. Відповідно до технічного паспорту на реконструйовану квартиру до її складу входить розташоване на першому поверсі підсобне приміщення загальною площею 29,3 кв. м, і яке є невід'ємною частиною цієї квартири. 05.03.2007 року її право власності на квартиру, до складу якої входить вказане вище підсобне приміщення, було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за №18058071.

В постанові від 18.09.2008 р. встановлено, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2007 р. про визнання права власності на спірний гараж за ОСОБА_3 набрало чинності 12.03.2007 року, тобто вже після реєстрації КП ОМБТІ та РОН права власності ОСОБА_4 на цей гараж. Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі, якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до органу державної реєстрації речових подані заяви від інших суб'єктів про державну реєстрацію речових прав на це саме майно, вони розглядаються в порядку надходження. Кожна чергова заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви. Згідно з ст. 24 цього Закону у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо заявлене право власності або інше речове право зареєстроване. В порушення зазначених вимог, не прийнявши рішення щодо раніше здійсненої реєстрації права власності за позивачкою, 16.10.2007 року КП ОМБТІ та РОН зареєструвало право власності на спірний гараж за ОСОБА_3, тобто фактично зареєстрував другого власника на один об'єкт нерухомості. Крім цього, КП ОМБТІ та РОН 18.10.2007 року протизаконно був виготовлений технічний паспорт на спірний гараж на ім'я ОСОБА_3 Вказані незаконні дії КП ОМБТІ та РОН привели до того, що остання змогла зареєструвати 19.10.2007 р. договір купівлі-продажу цього об’єкту нерухомості на користь ОСОБА_5

Ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 р. вказана вище постанова залишена без змін, а подана про її скасування представником ОСОБА_3 та ОСОБА_5 апеляційна скарга відхилена. Цією ухвалою також підтверджено факт того, що ОСОБА_4 є власником квартири № АДРЕСА_1 до складу якої у вигляді першого поверху, входить підсобне приміщення (гараж) площею 29,3 кв. м.

Той факт, що вказані вище судові постанови і ухвали оскаржені в касаційному порядку, не позбавляє їх доказової цінності, оскільки на час ухвалення судом дійсного рішення, вони є чинними.

У зв'язку з цим, посилаючись на абзац третій ч. 2 ст. 331 ЦК України, де сказано, що право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації, слід зробити висновок про те, що якщо постанова Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2008 р. була б винесена до посвідчення приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Калінюком О.Б. договору купівлі продажу гаражу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, то останній не зміг би посвідчити цей правочин, оскільки продавець не міг би бути визнаним власником майна, що відчужується на користь покупця. А оскільки, згідно до ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару, то ОСОБА_3 не мала права продавати ОСОБА_5 цей гараж, і укладений між ними правочин не міг бути посвідченим та зареєстрованим у якості підстави для виникнення права власності на придбаний об'єкт нерухомості у покупця ОСОБА_5 Крім того, оскільки при розгляді дійсної справи, суд залишає без задоволення вимоги ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на гараж № 6/1-а, що знаходиться в АДРЕСА_1, та входить в склад квартири № АДРЕСА_1, то, відповідно до ст. 658 ЦК України, слід визнати недійсним договір купівлі-продажу цього об’єкту нерухомості від 19.10.2007 р., оскільки продавець ОСОБА_3, не будучи власником цього майна, не має права на його відчуження.

Що стосується вимог ОСОБА_5 про визнання частково незаконним і скасування свідоцтва про право власності на квартиру, № АДРЕСА_1 від 5 березня 2007 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, в тій його частині, що гараж № 6/1-а, що знаходиться в АДРЕСА_1, входить в склад квартири № АДРЕСА_1 і відповідно є власністю гр. ОСОБА_4, а також про визнання частково незаконним і скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 05.03.2007 року № 208, в тій його частині, що гараж № 6/1-а, що знаходиться в АДРЕСА_1, входить в склад квартири № АДРЕСА_1 і відповідно є власністю гр. ОСОБА_4, то по-перше, на справді в наявності мається розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.2007 р № 208 «Про збереження виконаної реконструкції АДРЕСА_1, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1». Згідно до даних інвентаризації до складу квартири № АДРЕСА_1 у якості її невід'ємної частини входить не гараж, а підсобне приміщення площею 29,3 кв. м.

По-друге, при вирішенні питання про право власності ОСОБА_5 на отриманий від ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2007 р. гараж, слід виходити з того, що первинним є право власності продавця на майно, що відчужується, а право власності покупця на це майно є вже похідною величиною від первинного права власності продавця. Тобто, якщо продавець не мав права власності на об'єкт нерухомості, що ним відчужується, то укладений ним відносно цього майна договір купівлі-продажу слід визнати нікчемним.

Вважати ОСОБА_5 добросовісним набувачем спірного гаражу, як він про те стверджує, неможливо, оскільки придбання ним цієї нерухомості сталося тільки на папері, оскільки ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_5 не мали тоді і не мають досі доступу до цієї споруди. Тобто виконання вимог ст. 662 ЦК України, якою передбачений обов’язок продавця передати покупцю продану річ, не мало місце, внаслідок чого сам договір купівлі-продажу слід вважати таким, що не відбувся.

Виходячи з реальних обставин справи, ОСОБА_5, який добре бачив, що спірне приміщення є невід'ємною частиною АДРЕСА_1 будинку № АДРЕСА_1, та не вияснив наявність претензій на право власності відносно нього у власника цього житла, не може бути визнаним судом у якості добросовісного набувача.

Укладений 19.10.07 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 правочин, слід вважати таким, що направлений на незаконне заволодіння майна фізичною особи (тобто ОСОБА_4.), тобто таким, що порушує публічний порядок, внаслідок чого, відповідно до вимог ст. 228 ЦК України, підлягаючий визнанню нікчемним.

Питання про визнання частково незаконним і скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.2007 року № 208, в тій його частині, що гараж № 6/1-а, що знаходиться в АДРЕСА_1, входить в склад квартири № АДРЕСА_1 і відповідно є власністю гр. ОСОБА_4, по-перше, повинно розглядатися в порядку, що передбачений КАС України, а, по-друге, з цього приводу вже є постанова Приморського районного суду м. Одеси, яка була винесена 01.11.2007 р. р. по адміністративній справі № 2а-2185/07, та набрала законної сили. Беручи до уваги той факт, що суд не находить можливим визнати з ОСОБА_3 право власності на спірний гараж, який є невід'ємною частиною квартири № АДРЕСА_1, у вигляді її першого поверху, то не має підстав к поверненню до перегляду питання про законність вказаного вище розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради. А у цьому разі не має підстав про визнання частково незаконним і скасування свідоцтва про право власності на квартиру, № АДРЕСА_1 від 5 березня 2007 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, в тій його частині, що гараж № 6/1-а, що знаходиться в АДРЕСА_1, входить в склад квартири № АДРЕСА_1 і відповідно є власністю гр. ОСОБА_4, оскільки це питання носить вторинний характер до питання про законність розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.2007 року № 208, на якому воно базується.

Відповідно до викладеного вище, суд вважає що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 слід відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково, за винятком вимог, відносно скасування реєстрації права власності на гараж № 6/1-а, що знаходиться в АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_5 в КП ОМБТІ та РОН, у задоволенні яких слід відмовити.

Згідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 слід стягнути солідарно на користь ОСОБА_4 всі судові витрати по дійсній справі: пов’язані з оплатою судового збору – 101 грн., пов’язані з оплатою витрат на ІТЗ цивільної справи – 30 грн. 75 коп., пов’язані з оплатою правової допомоги – 3000 грн., що остаточно складає 3131 грн. 75 коп.

Відповідно до п. 48 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним нотаріус робить про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в його справах, долучивши до нього копію рішення суду, а також робить відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору. У зв'язку з викладеним копію рішення слід направити на адресу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б. для вчинення ним відповідних дій.

На підставі ч. 1 ст. 202, ч. 2 і ч. 3 ст. 215, ст. ст. 216, 228, 236, 328, ч. 2 ст. 331, ч. 3 і ч. 5 ст. 376, ст. 655, ч. 2 ст. 656, ст. 658, ч. 1 ст. 662 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 57, 59 – 64, 79, 88, 208 – 209, 212 – 216 суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» та ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_3 права власності на гараж № 6/1-а площею 22,61 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, присвоєння гаражу ОСОБА_3, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, номеру № 6/1-а та зобов'язання КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на гараж № 6/1-а, площею 22,61 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відмовити повністю.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та ОСОБА_4, з залученням у якості третьої особи ОСОБА_3, про визнати частково незаконним і скасування свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 05.03.2007 року, що видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, в тій його частині, що гараж № АДРЕСА_1, входить, в склад квартири № АДРЕСА_1 і відповідно є власністю гр. ОСОБА_4, а також про визнання частково незаконним і скасування розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.02.2007 року № 208, в тій його частині, що гараж № 6/1-а, що знаходиться, в АДРЕСА_1, входить в склад квартири № АДРЕСА_1 і відповідно є власністю гр. ОСОБА_4 відмовити повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», з залученням у якості третіх осіб Одеської міської ради та Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, особи, що має інтерес у справі – приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка Олега Борисовича, про визнання недійсним договір купівлі-продажу гаражу між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_5, який був посвідчений 19.10.2007 р. приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Калінюка Олега Борисовича та зобов’язання комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» анулювати реєстрацію гаража № 6/1-а площею 22,61 кв. м, що розташований в АДРЕСА_1, у якості об’єкту приватної власності ОСОБА_5, та про стягнення судових витрат задовольнити частково:

1.   Визнати недійсним договір купівлі-продажу (бланк серії ВКА № 538233) між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_5, який був посвідчений 19.10.2007 р. приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Калінюком О.Б., та зареєстрованим у його реєстрі за № 3320.

2.   Стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 всі судові витрати по дійсній справі: пов’язані з оплатою судового збору – 101 грн., пов’язані з оплатою витрат на ІТЗ цивільної справи – 30 грн. 75 коп., пов’язані з оплатою правової допомоги – 3000 грн., що остаточно складає 3131 грн. 75 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Копію рішення направити до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюка Олега Борисовича (адреса офісу: 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, будинок № 28, кв. 1) для здійснення відмітки про недійсність договору дарування, що посвідчений та зареєстрований 19.10.2007 р. під реєстровим № 3320, на примірнику договору, що зберігається у справах нотаріуса, а також аналогічної відмітку в реєстрі реєстрації нотаріальних дій за 2007 р.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: /підпис/ С.М. Кічмаренко