Справа 2 – 1477/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2010 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: судді Бабоїд О.М.,
при секретарі: Погорілій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач надав до суду даний позов, мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії ІІ.
Діючим законодавством учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії ІІ передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, розмір якої визначається на момент виплати.
Він звернувся до відповідача з відповідною заявою, проте йому було відмовлено в виплаті допомоги в належному розмірі за 2008-2009 роки.
Просить суд визнати відмову відповідача щодо встановлення та виплати йому щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, яка передбачена ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС” неправомірною. Стягнути з відповідача на його користь недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки. Звільнити його від сплати судового збору, як потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС.
Позивач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, проте надав заяву в якій зазначив, що просить суд розглядати справу без його участі та без фіксування судового процесу технічними засобами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, по час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, проте надав до суду заяву, в якій зазначив, що просить суд розглядати справу без його участі, позов не визнає в повному обсязі. Просить залучити в якості відповідачів за судоми позовами Міністерство праці та соціальної політики України та Міністерство фінансів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено , що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорія ІІ, що підтверджено копією посвідчення.
Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи” вiд 28 лютого 1991 року із змінами і доповненнями, позивач, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорія ІІ, має право на виплату щорiчної одноразової допомоги на оздоровлення в розмiрi п’яти мiнiмальних заробiтних плат. Згідно з ч. 7 ст. 48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно довідки № 2210 від 19.07.2010 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації, відповідач виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення: 29.12.2009 року за 2009 рік в розмірі 100 грн та згідно протоколу від 26.05.2010 року за 2010 рік дана виплата призначена і до кінця року планується вплатитися через відділення пошти. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до Постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та № 936 від 20.09.05 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач в відповіді посилається на ст. 62 ЗУ „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та вказав на необхідність керуватися порядком визначеним КМ України, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням ст. 98 Конституції України.
Враховуючи дані обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки з моменту прийняття постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року та № 936 від 20.09.2005 року, встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як ВРУ неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень з цих питань не приймали, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору в частині виплати одноразової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки, підлягають застосуванню норми ст. 48 ЗУ „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи” вiд 28 лютого 1991 року з послідуючими змінами та доповненнями, які є чинними на даний час.
Крім того, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, що стосується мінімальної заробітної плати.
Отже, при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення в 2009 році відповідач повинен був керуватися положенням Конституції України, а не ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Статтею 113 Конституції України передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України.
Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення виплачений на підставі постановами КМ України від 12.07.2005 року № 562 та від 20.09.2005 року № 936 суперечить вимогам ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”та іншим нормативним актам.
Суд звертає увагу на те, що всі вказані норми Законів не мали жодних обмежень щодо застосування ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яким передбачено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Статтею 71 ЗУ „ Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що дія цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривень на місяць.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанови КМ України.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, відповідач зобов’язаний був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Вимоги позивача за 2008 рік не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено суду, що відповідач виплачував допомогу на оздоровлення в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідач в наданій суду заяві просить залучити до участі в розгляді даної справи Міністерство праці та соціальної політики України та Міністерство фінансів України. Жодного підтвердження на дане клопотання суду не надав.
Отже, дане клопотання відповідача є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Позивач при подачі позову до суду поніс судові витрати в розмірі 37 грн , які підлягають стягненню з відповідача на його користь.
Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору, як потерпілий від аварії на ЧАЕС.
Судові витрати, які складаються з судового збору на користь держави, суд вважає за необхідне покласти на відповідача.
Указані обставини встановлено з матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.
Керуючись, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 57-61, 88, 213-215, 294-296 ЦПК України, ст. 257 ЦК України, ст. ст. 19, 113 Конституції України, ст. ст. 48, 62, 71 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, ст. 55 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік», Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Постановою КМУ від 20.09.2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Декретом КМУ «Про державне мито», суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, відповідно до ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 недоотриманої суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік з урахуванням фактично виплаченої суми та понесені ним судові витрати в розмірі 37 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський суд шляхом подачі в 10 –денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: