Справа 2 – 1452/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2010 року          Таращанський  районний суд Київської області  в складі:

головуючого: Бабоїд О.М.

при секретарі: Погорілій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позов підтримала, і будучи допитаною в порядку ст..62 ЦПК України, суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її та відповідачки батько, ОСОБА_3.

За життя батько склав заповіт, посвідчений 17 вересня 2003 року секретарем виконавчого комітету Северинівської сільської ради Київської області та зареєстрований в реєстрі за №276, згідно якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом він матиме право, а також належне йому право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії КВ0195245, виданий Таращанською РДА 04.04.1997 року, належне йому право на майновий пай та грошовий вклад в ощадбанку № 2876/011 він заповів ОСОБА_2, а належний йому житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 він заповів ОСОБА_4.

Таким чином, спадкоємцями після смерті батька є вона та її сестра, відповідачка по справі ОСОБА_2.

Інших спадкоємців за законом та заповітом немає.

Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається: з земельної частки (пай), що підтверджується сертифікатом серії КВ0195245, виданий Таращанською РДА 04.04.1997 року, право на майновий пай та грошовий вклад в ощадбанку № 2876/011, які він заповів ОСОБА_2, та житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1, який він заповів їй.

Крім того, земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1238 га, розташованої по АДРЕСА_1, належного їх батькові на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №654114 від 17 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Северинівської сільської ради від 8.08.2006 року №200 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю: земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0.1870 га, розташованої по АДРЕСА_1, належної їх батькові на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №654113 від 17 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Северинівської сільської ради від 8.08.2006 року №200 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право

власності на землю.

30 жовтня 2009 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, видане державним нотаріусом Таращанської державної нотаріальної контори Київської області та зареєстроване в реєстрі за №3334 .

6 листопада 2009 року моє право власності на вказаний житловий будинок було зареєстровано в КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Вважає, що спадкодавець заповідаючи їй житловий будинок та господарські будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, мав на увазі і земельні ділянки під цими спорудами,  які необхідні для їх обслуговування і про які він нічого не вказав у заповіті, оскільки державні акти на них він отримав в 2006 році.

Це право передбачене ст. 1225 ЦК України, згідно з якою право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з ч.І ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

В межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених ст. 121 ЗК України, вона вважає, що за нею може бути визнано право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1238 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1262 га (0,25 -норма безоплатної передачі земель для будівництва та обслуговування житлового будинку в селах) - 0,1238 га).

Державний нотаріус Таращанської державної нотаріальної контори Київської області порадила мені звернутися до суду, що я і зробила.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 23 грудня 2009 року її позовну заяву було залишено без розгляду за моїм клопотанням в зв'язку з тим, що в державних актах на право власності на земельні ділянки невірно зазначено місце розташування земельних ділянок по АДРЕСА_1. Вона змушена була звернутися до суду про встановлення факту належностіправовстановлюючих документів і рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2010 року її заява була задоволена.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки ч.З ст. 152 ЗК України визначає визнання прав.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Просить  визнати за нею право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1238 га, розташовану по АДРЕСА_1, що належала її батькові на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №654114 від 17 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Северинівської сільської ради від 8.08.2006 року №200 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, а також визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1262 га, розташовану по АДРЕСА_1, що належала її батькові на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №654113 від 17 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Северинівської сільської ради від 8.08.2006 року №200 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

Відповідачка  в судовому засіданні позов визнала в повному обсязі і, будучи допитаною в порядку ст..62 ЦПК України, пояснила суду, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її та відповідачки батько, ОСОБА_3.

За життя батько склав заповіт, посвідчений 17 вересня 2003 року секретарем виконавчого комітету Северинівської сільської ради Київської області та зареєстрований в реєстрі за №276, згідно якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом він матиме право, а також належне йому право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії КВ0195245, виданий Таращанською РДА 04.04.1997 року, належне йому право на майновий пай та грошовий вклад в ощадбанку № 2876/011 він заповів їй, а належний йому житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 він заповів ОСОБА_4.

Таким чином, спадкоємцями після смерті батька є вона та її сестра, позивачка по справі ОСОБА_4.

Інших спадкоємців за законом та заповітом немає.

Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається: з земельної частки (пай), що підтверджується сертифікатом серії КВ0195245, виданий Таращанською РДА 04.04.1997 року, право на майновий пай та грошовий вклад в ощадбанку № 2876/011, які він заповів ОСОБА_2, та житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1, який він заповів їй.

Крім того, земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1238 га, розташованої по АДРЕСА_1, належного їх батькові на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №654114 від 17 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Северинівської сільської ради від 8.08.2006 року №200 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю: земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0.1870 га, розташованої по АДРЕСА_1, належної їх батькові на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №654113 від 17 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Северинівської сільської ради від 8.08.2006 року №200 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право

власності на землю.

30 жовтня 2009 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, видане державним нотаріусом Таращанської державної нотаріальної контори Київської області та зареєстроване в реєстрі за №3334 .

16.12.2009 року вона отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на  право на майновий пай, грошові вклади та  прості іменні акції ВАТ «Рокитнянський цукровий завод».

Вважає, що спадкодавець заповідаючи позивачці житловий будинок та господарські будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, мав на увазі і земельні ділянки під цими спорудами,  які необхідні для їх обслуговування і про які він нічого не вказав у заповіті, оскільки державні акти на них він отримав в 2006 році.

 Просить  задовольнити позов в повному обсязі.

За письмовим клопотанням сторін фіксування судового процесу здійснювалося без застосування технічних засобів.

Судом встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер  батько сторін, ОСОБА_3.

За життя він склав заповіт, посвідчений 17 вересня 2003 року секретарем виконавчого комітету Северинівської сільської ради Київської області та зареєстрований в реєстрі за №276, згідно якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом він матиме право, а також належне йому право на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії КВ0195245, виданий Таращанською РДА 04.04.1997 року, належне йому право на майновий пай та грошовий вклад в ощадбанку № 2876/011 він заповів ОСОБА_2, а належний йому житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 він заповів ОСОБА_4.

Таким чином, спадкоємцями після смерті батька є сторони.

Інших спадкоємців за законом та заповітом немає.

Після смерті спадкодавця  відкрилася спадщина, яка складається: з земельної частки (пай), що підтверджується сертифікатом серії КВ0195245, виданий Таращанською РДА 04.04.1997 року, право на майновий пай та грошовий вклад в ощадбанку № 2876/011, які він заповів ОСОБА_2, та житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1, який він заповів ОСОБА_4.

Крім того, залишилися: земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1238 га, розташованої по АДРЕСА_1, належна спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №654114 від 17 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Северинівської сільської ради від 8.08.2006 року №200 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю: земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0.1870 га, розташована по АДРЕСА_1, належна спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №654113 від 17 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Северинівської сільської ради від 8.08.2006 року №200 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право

власності на землю.

На момент складання заповіту на дані земельні ділянки права власності не було, оскільки спадкодавець оформив  Державні акти на вказані земельні ділянки після цього.

30 жовтня 2009 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, видане державним нотаріусом Таращанської державної нотаріальної контори Київської області та зареєстроване в реєстрі за №3334 .

6 листопада 2009 року позивачка зареєструвала дане Свідоцтво в КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Сторони вважають, що спадкодавець заповідаючи позивачці житловий будинок та господарські будівлі і споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, мав на увазі і земельні ділянки під цими спорудами,  які необхідні для їх обслуговування і про які він нічого не вказав у заповіті, оскільки державні акти на них він отримав в 2006 році.

Це право передбачене ст. 1225 ЦК України, згідно з якою право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з ч.І ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Вказані обставини встановлено з пояснень сторін, допитаних в порядку ст.. 62 ЦПК України, та матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.

Судові витрати  позивачка бере на себе.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 130, 174, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 392, 1225 ЦК України,  ст..120 ЗК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4  право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, яке складається з : земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1238 га, розташованої по АДРЕСА_1, вартістю 10791,12 грн, належної на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №654114 від 17 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Северинівської сільської ради від 8.08.2006 року №200 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю:

земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0.1870 га, розташованої по АДРЕСА_1, вартістю 1105, 26 грн, належної на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №654113 від 17 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення 6 сесії 5 скликання Северинівської сільської ради від 8.08.2006 року №200 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:

Рішення набрало законної сили 19.08.2010 року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 2-1452/2010 року.