Справа № 2-6798 /10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

26  серпня  2010 року                                     м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя                                 Тимченко О.О.,

при секретарі                                   Авраменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача незаконними, примусове виконання обов’язку в натурі,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач має статус інваліда війни ІІІ групи, який встановлений згідно із п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради .  Має право щорічно до 5 травня отримати грошову допомогу у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. УПСЗН йому була виплачена така грошова допомога в 2007 у розмірі 300 грн., у 2008 році -350 грн., 2009 році -380 грн., 2010 році -420 грн.  Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є незаконними. Позивач просить зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому щорічної грошової допомоги в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, а саме – 13 215 грн.

Позивач ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився. Надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча  про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.  Причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

    Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

    Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1  від  26 серпня 2006 року.

            Згідно із  Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року позивачу щорічно, до 5-го травня, повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі семі  мінімальних пенсій за віком,  тобто позивачу  у відповідності з положенням ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанов КМУ № 486 від 11.04.2002 року та № 425 від 31.03.2003 року, виплати якої здійснюються органами праці та соціального захисту населення, яким є Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради,  на підставі чого,  у 2007 році відповідачем повинно було провадити виплати, виходячи з наступного розрахунку: 410 грн. 06 коп. (розмір мінімальної пенсії вставлений Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року) * 7 =  2870,42   гривень .

             Як вбачається з довідки, виданої управлінням праці і соціального захисту населення Будьоннівської  районної у м. Донецьку ради  на користь позивача   у 2007 році відповідачем було сплачено 300  гривень. Тому з відповідача на користь позивачки  підлягає стягненню недосплачена сума щорічної разової допомоги за наступним розрахунком:   2870,42–  300   =   2570,42 гривень.

Законом України « Про Державній бюджет України на 2008 рік та внесенні змін до деяких законодавчих актів України » редакція ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту » була змінена. Відповідно до цих змін розмір разової допомоги до 5 травня повинен визначатись Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень. Що й було зроблено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183, якою розмір разової допомоги до 5 травня вказаної категорії громадян становить 400 гривень. Проте відповідно до Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року  положення п. 20 ст. 67 розділу  2  « Внесення змін до деяких законодавчих актів » вказаного Закону визнані неконституційними.

    Тобто позивачу у відповідності з положенням ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанов КМУ № 486 від 11.04.2002 року та № 425 від 31.03.2003 року, виплати якої здійснюються органами праці та соціального захисту населення, яким є Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, на підставі чого у 2008  році   відповідачу повинні були провадитись виплати, виходячи з наступного розрахунку:

                  481 грн. (розмір мінімальної пенсії вставлений Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008») х 7 = 3367  гривні.

             Як вбачається Із довідки, виданої  Управлінням праці і соціального захисту населення Будьоннівської  районної у м. Донецьку ради на користь позивача у 2008 році відповідачем було сплачено 350 гривень.  Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню недосплачена сума щорічної разової допомоги за наступним розрахунком:   за  2008 рік –  3367 - 350  гривень =   3017  гривен.  

Визначаючи розмір одноразової компенсації, яку відповідач УПСЗН зобов’язаний виплатити позивачеві, суд враховує, що згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у  2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», затверджено затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 жовтня у розмірі 498 гривень та виходить з наступних розрахунків: 498 х7  - 380  = 3106    гривень.

Визначаючи розмір одноразової компенсації, яку відповідач УПСЗН зобов’язаний виплатити позивачу і, суд враховує, що згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, установлено у  2010  році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли квітні 2010  року  , а згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», затверджено затверджено на 2010 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у квітня 2010 року складала 706 498 гривень та виходить з наступних розрахунків: 706  х 7  -420   = 4522   гривень.

    А загалом за  2007,2008, 2009, 2010 роки підлягає стягненню сума у розмірі 13 215,42 грн.                          ( 2570,42 +  3017  +3106  + 3106 + 4522 )  

    Згідно із  ч. 2 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

    Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

    Згідно із  ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

            Як вбачається із вимог ч. 3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Стаття 46 Конституції України, гарантує громадянам право на соціальний захист.

    Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

    Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

    У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

    Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007, №6-рп/2007, питання складання, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України.

    Вимоги щодо Закону України «Про Державний бюджет України» містяться в частині другій ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України.

    Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України та ч. 2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.

    Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету, як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дії чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплене і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.

    Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України).

    Таким чином, аналізуючи обставини справи суд дійшов висновку, що було порушено право позивача на виплату йому разової допомоги  до 5 травня за 2007,2008,2009  роки ,  згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки саме цей закон у повній мірі гарантує позивачу найбільший розмір допомоги, а Закони  України  «Про державний бюджет України на 2007 рік»  та «Про державний бюджет України на 2008 рік»,  «Про державний бюджет України на 2009 рік»,  «Про державний бюджет України на 2010 рік» знижує  зміст та обсяг існуючих прав позивача, що суперечить вимогам Конституції України.

    Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ч. 5 ст. 13, ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч. 4 ст. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 3, та ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача незаконними, примусове виконання обов’язку в натурі – задовольнити в повному обсязі.

Визнати  дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007,2008, 2009,2010 роки  такими, що не відповідають вимогам ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», незаконними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007,2008, 2009,2010 роки згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі  13 215,42 (тринадцяті тисяч двохсот п’ятнадцяті гривень 42 копійок).

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя::