Справа № 2-71/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2010 року        Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого судді:         Попової О.М.,

при секретарі:                 Лошадкіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Транс Кінг» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договорами купівлі-продажу та за зустрічними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Транс Кінг» про визнання права власності на нежитлові приміщення та зобов’язання передати придбане майно за договором, та за позовом ХК-ЗАТ «Совтрансавто» (м. Москва) до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ЗАТ «Транс Кінг» про визнання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсними, СУД,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ЗАТ «Транс Кінг» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з відповідачів заборгованості з оплати вартості придбаних ними за договорами купівлі-продажу від 14.07.04р. нежитлових приміщень, посилаючись на те, що до цього часу відповідачі не сплатили вказану вартість та тим самим порушили умови договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Не погоджуючись з доводами первісного позову відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до ЗАТ «Транс Кінг» з зустрічними позовами про визнання права власності на нежитлові приміщення та зобов’язання передати придбане майно.

Зустрічні позови мотивовані ухиленням позивача від нотаріального посвідчення укладених договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, частковим виконанням вказаних договорів та ухиленням позивача від передання відчуженого ним майна та підписання актів приймання передання нежитлових приміщень.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 28.12.2004р. в задоволенні позовних вимог ЗАТ „Транс Кінг” відмолено за необґрунтованістю, зустрічні позови ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі та визнано за відповідачами право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 13.11.07р. рішення суду першої інстанції скасоване, а справу передано на новий розгляд з мотивів незалучення до розгляду справи ХК-ЗАТ „Совтрансавто”, як особи, інтересів якої вона стосується.

Під час нового розгляду, справа за позовом Закритого акціонерного товариства «Транс Кінг» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договорами купівлі-продажу та за зустрічними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Транс Кінг» про визнання права власності на нежитлові приміщення та зобов’язання передати придбане майно за договором була об’єднана зі справою за позовом ХК-ЗАТ „Совтрансавто” до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ЗАТ «Транс-Кінг» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 14.07.04р.

В своєму позові до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ЗАТ «Транс-Кінг», позивач – ХК-ЗАТ «Совтрансавто» посилаючись на порушення відповідачами під час укладення спірних договорів моральних принципів суспільства, просив суд визнати спірні договори від 14.07.04р. недійсними.

Зокрема представник ХК-ЗАТ „Совтрансавто” вказав, що спірні договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.07.04р. були укладені відповідачами – ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ЗАТ «Транс Кінг» в період розгляду господарського спору між ХК-ЗАТ „Совтрансавто” та ЗАТ „Транс Кінг” стосовно законності передачі майнових активів ЗАТ „Совтрансавто-Луганськ” у власність ЗАТ „Транс Кінг” (справа № 14/71-5/316), та були направлені на зменшення активів ЗАТ „Транс Кінг” з метою ухилення від сплати грошового зобов’язання, що суперечить положенням ст. 13 ЦК України стосовно дотримання моральних принципів суспільства під час реалізації своїх прав та недопустимості зловживання своїми правами.

В судовому засіданні представник ХК-ЗАТ „Совтрансавто” в обґрунтування своєї позиції додатково вказав на відсутність у генерального директора ЗАТ „Транс Кінг” повноважень щодо відчуження спірних нежитлових приміщень, а також на те, що право власності на спірні приміщення визнано за ЗАТ „Транс Кінг” на підставі рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 14.11.08р. по цивільній справі № 2-2050/08 за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ „Транс Кінг” про визнання договору дійсним та визнання права власності та за зустрічним позовом ЗАТ „Транс Кінг” до ОСОБА_4 про визнання права власності.

Посилаючись на матеріали справи № 132-25/12/2006, що розглядалась третейським судом при Асоціації БТІ Луганської області „Інвентаризація” та вказуючи на невідповідність дат в виданих ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 векселів на корись ЗАТ „Транс Кінг”, актів приймання-передання векселів та нежитлових приміщень, представник ХК ЗАТ „Совтрансавто” наголошував на тому, що спірні правочини не були направлені на реальне настання передбачених ними правових наслідків.

В судовому засіданні представник ЗАТ „Транс Кінг” подав заяву про відмову від позову, пославшись на нікчемність спірних договорів через недотримання вимог ст. 220 ЦК України стосовно їх нотаріального посвідчення, а також відсутність записів в бухгалтерському обліку ЗАТ „Транс Кінг” стосовно відчуження спірних нежитлових приміщень, а також підписання ЗАТ „Транс Кінг” актів приймання-передання спірних приміщень.

Заява представника ЗАТ „Транс Кінг” про відмову від позову до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судом прийнята, насідки зазначеної відмови стороні роз’яснені.

Проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 представник ЗАТ „Транс Кінг” заперечувала вказуючи на їх необґрунтованість, відсутність у сторін наміру досягти правових наслідків, що передбачені змістом спірних договорів, а також неможливість застосування положень ст. 220 ЦК України до правочинів, що відповідно до закону підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Позовні вимоги ХК ЗАТ „Совтрансавто” про визнання спірних правочинів недійсними представник ЗАТ „Транс Кінг” підтримала з вищенаведених підстав.

Представники ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги своїх довірителів підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі, з огляду на наявність письмових доказів домовленості сторін спірних правочинів стосовно всіх їх суттєвих умов, часткове виконання договорів, а також ухилення ЗАТ „Транс Кінг” від нотаріального посвідчення спірних договорів.

Також представник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказав на те, що генеральний директор ЗАТ „Транс Кінг” під час укладення спірних договорів діяв в межах своїх повноважень, що визначені статутом товариства, а відсутність записів в бухгалтерському обліку ЗАТ „Транс Кінг” про відчуження спірних нежитлових приміщень не спростовує позовних вимог його довірителів, а лише додатково свідчить про наявність спору між сторонами. Крім того, документи бухгалтерського обліку не є правовстановлюючими документами та відповідно до Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно не можуть підтверджувати факт переходу права власності на майно від однієї особи до іншої.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Транс Кінг» про визнання права власності на нежитлові приміщення та зобов’язання передати придбане майно за договором підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ХК-ЗАТ „Совтрансавто” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень мають бути залишені без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.07.04р. між ОСОБА_1 та ЗАТ „Транс Кінг”, ОСОБА_2 та ЗАТ „Транс Кінг”, ОСОБА_3 та ЗАТ „Транс Кінг”, в простій письмовій формі були укладені договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 5-17).

Згідно умов п. 1.8. зазначених вище договорів, оплата вартості об’єкта здійснюється на протязі одного року від дати підписання договору, щомісячно, рівними частками після нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно п. 3.1., п. 3.2. спірних договорів, покупець зобов’язується сплатити продавцю договірну ціну об’єкта після нотаріального оформлення цього договору. Витрати пов’язані з укладенням цього договору покладаються на продавця.

Свого обов’язку стосовно забезпечення нотаріального посвідчення спірних договорів ЗАТ „Транс Кінг” не виконало.

Своїм листом від 19.08.04р. (т. 1, а.с. 28) ОСОБА_2 звернулась до ЗАТ „Транс Кінг” з вимогою стосовно забезпечення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та передачі їй за актом приймання-передання придбаного нею виробничого корпусу та профілакторію з підвалом за адресою: АДРЕСА_1.

До свого листа, ОСОБА_2 додала акт приймання передання предмету продажу (об’єкта нерухомості) від 12.08.04р. (т. 1, а.с. 30) згідно до якого ОСОБА_2 повинна була прийняти від ЗАТ „Транс Кінг” виробничій корпус та профілакторій з підвалом.

Вказаний лист та акт приймання-передання були отримані ЗАТ „Транс Кінг” 19.08.04р. про що мається відповідна відмітка з відтиском печатки та підписом відповідальної особи.

Відповіді на свій лист ОСОБА_2 від ЗАТ „Транс Кінг” не отримала.

17.09.04р. ОСОБА_2 повторно зверталась на адресу ЗАТ „Транс Кінг” з аналогічними вимогами, які теж були проігноровані ЗАТ „Транс Кінг” (т. 1, а.с. 29).

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 також письмово звертались на адресу ЗАТ „Транс Кінг” з вимогами забезпечити нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу та передання придбаних приміщень за актами приймання-передання.

Так ОСОБА_3 звертався на адресу ЗАТ „Транс Кінг” листом від 19.08.04р. та актом приймання-передання від 12.08.04р., а також повторно 17.09.04р. вимагаючи передати йому у власність придбані мийку автомобілів, профілакторій технічного обслуговування та ремонту напівпричепів зі складом та підвалом, контрольно-технічний пункт та гараж, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 34-36).

ОСОБА_5 звертався до ЗАТ „Транс Кінг” з такими ж вимогами 19.08.04р. та повторно 17.09.04р., вимагаючи передати йому у власність адміністративно-побутовий корпус та оздоровчий корпус за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 22-24).

Через ухилення ЗАТ „Транс Кінг” від своїх договірних обов’язків, спірні правочини до цього часу нотаріально не посвідчені.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, правочин щодо купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, в разі недотримання сторонами вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Таким чином недотримання сторонами договору купівлі-продажу нежитлових приміщень вимог закону стосовно його нотаріального посвідчення позбавляє такий правочин будь-якого юридичного значення та свідчить про його нікчемність.

Виключення з вищевказаного правила передбачено ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, згідно до якої якщо сторони домовилися про всі суттєві умови договору, що підтверджується письмовими доказами, та відбулося повне або часткове його виконання, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. В такому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не потребується.

Згідно до ст.ст. 655, 656 ЦК України, суттєвими умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна є предмет, ціна та строк договору.

Спірними договорами визначено всі суттєві умови правочину щодо відчуження об’єкту нерухомості, а саме предмет – нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, строк – з моменту підписання та до повного його виконання, та ціну договору: 1646177,47 грн. – ціна адміністративно-побутового та оздоровчого корпусів за адресою: АДРЕСА_1, 407314,67грн. – ціна мийки автомобілів, профілакторію технічного обслуговування та ремонту напівпричепів зі складом та підвалом, контрольно-технічного пункту та гаражу, за адресою: АДРЕСА_1, 1443264,1 – ціна виробничого корпусу та профілакторію з підвалом,  порядок передання об’єкту нерухомості, момент переходу права власності на об’єкт нерухомості та інше.

Письмовими доказами досягнення сторонами згоди стосовно всіх суттєвих умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, є самі договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.07.04р., що містяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом, на час розгляду справи відбулося часткове виконання спірних договорів шляхом прийняття у володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбаних ними нежитлових приміщень.

Так згідно Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон і відчуження об’єктів нерухомого майна від 19.06.08р. ОСОБА_3 належать нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складаються з: літ. 2 – мийки автомобілів з підвалом заг.пл. 684,2 кв.м., літ. 1 – профілакторій з підвалом заг.пл. 684,9 кв.м., літ. 9 – склад ТМЧ з підвалом, вхідним ганком літ. 91, вхід у підвал літ. 92 заг.пл. 2442,9 кв.м., літ. 6 – гараж зі сходами літ. 61 заг.пл. 618,4 кв.м., літ. 7 – КТП з тамбурами літ. 71, 72 та сходами літ. 73 заг.пл. 366,8 кв.м.; ОСОБА_2 належать нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складаються з: літ. 4 – виробничий корпус з підвалом заг. пл. 9321,1 кв.м., літ. 8 – профілакторій ТО і ТР з вхідним ганком літ. 81 заг.пл. 2217,4 кв.м.; ОСОБА_1 . належать нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складаються з: літ. 3 – адміністративно-побутового корпусу з вхідними ганками літ. 32, 33, 34, підвалом та входом у підвал літ. 35 заг. пл. 3735,7 кв.м., літ. 5 – оздоровчий корпус з вхідним ганком літ. 51 та напівпідвалом заг. пл. 1445,2 кв.м.

Таким чином здійснивши реєстрацію за собою права власності на придбані нежитлові приміщення ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вчинили тим самим юридично значимі дії, що свідчать про часткове виконання умов спірних договорів.

З огляду на те, що відповідачами доведено наявність всіх передбачених ч. 2 ст. 220 ЦК України умов, які необхідні для визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги відповідачів про визнання дійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.07.04р. згідно яких відповідачі придбали нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно до ст. 16  ЦК України, одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання таких прав у судовому порядку.

Згідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може звернутись з позовом про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

У зв’язку з тим, що на цей час державна реєстрація прав власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на придбані нежитлові приміщення скасовано МКП БТІ м. Луганська через скасування рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 28.12.04р., та вказані права не визнаються ЗАТ „Транс Кінг” та оспорюються ХК-ЗАТ „Совтрансавто”, суд визнає за необхідне захистити вказані права відповідачів на придбані ними нежитлові приміщення, шляхом визнання за ними цих прав у судовому порядку, а також зобов’язання ЗАТ „Транс Кінг” передати у власність ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбані ними нежитлові приміщення.

Стосовно вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про зобов’язання ЗАТ „Транс Кінг” підписати акти приймання-передання придбаних нежитлових приміщень, суд дійшов наступного висновку.

Під час розгляду справи в судовому засіданні були оглянуті та досліджені матеріали справи № 132-25/12/2006, що розглядалась третейським судом при Асоціації БТІ Луганської області „Інвентаризація”. Судом встановлено, що серед матеріалів зазначеної справи маються акти приймання-передання нежитлових приміщень, що підписані ЗАТ „Транс Кінг”, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Так, відповідно до акту приймання –передачі від 26.01.2007р. ЗАТ „Транс Кінг” згідно до умов договору від 14.07.2004р. передало, а ОСОБА_2 прийняла головний виробничий корпус вартістю 989101,2грн. з ПДВ, профілакторій т/о на 4 а/м вартістю 77198,4грн. з ПДВ.

Відповідно до акту приймання –передачі від 26.01.2007р. ЗАТ „Транс Кінг” згідно до умов договору від 14.07.2004р. передало, а ОСОБА_3 прийняв мийку автом., вартістю 58897,7грн. з ПДВ, профілакторій т/о вартістю 340238,09грн. з ПДВ, контрольно-технічний пункт, вартістю 34507,7грн., шиномонтажний пост (гараж), вартістю 55134,11 грн., з ПДВ.

Відповідно до акту приймання –передачі від 26.01.2007р. ЗАТ „Транс Кінг” згідно до умов договору від 14.07.2004р. передало, а ОСОБА_1 прийняв адміністративно битовий корпус, вартістю 447307,2грн. з ПДВ, оздоровчий комплекс вартістю 162934,8грн. з ПДВ.

Вищевказані матеріали свідчать про те, що з боку ЗАТ „Транс Кінг” вимога ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно підписання актів приймання-передачі придбаних ними нежитлових приміщень була виконана 26.01.2007р., а тому позовні вимоги вказаних осіб в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зауваження представника ХК ЗАТ „Совтрансавто” щодо відсутності відповідних повноважень у особи, що підписала вказані вище акти приймання-передачі нежитлових приміщень з боку ЗАТ „Транс Кінг” від 26.01.2007р. через відкриту процедуру ліквідації підприємства, судом до уваги не приймаються у зв’язку з недоведенням представником ХК ЗАТ „Совтрансавто” вказаних обставин. Представником ХК ЗАТ „Совтрансавто” не надано документального підтвердження того, що станом на 26.01.2007р. було розпочато ліквідаційну процедуру ЗАТ „Транс Кінг”. Крім того, відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин вчинений представником особи з перевищенням повноважень, вважається укладеним в разі його наступного схвалення цією особою шляхом прийняття до виконання.

Про схвалення та прийняття до виконання спірних договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.07.2004р. та актів приймання-передачі нежитлових приміщень від 26.01.2007р. з боку ЗАТ „Транс Кінг” свідчать наявні в матеріалах третейської справи квитанції № 12561 від 02.02.2007р., № 12565 від 02.02.2007р., № 12563 від 02.02.2007р. згідно яких ЗАТ „Транс Кінг” отримало в рахунок часткової оплати відчужених приміщень 4000грн. від ОСОБА_1, 6000грн. від ОСОБА_2 та 5000грн. від ОСОБА_3, а також видаткові накладні № ТК-0000002 від 26.01.2007р., № ТК-0000001 від 26.01.2007р. та № ТК-0000003 від 26.01.2007р. згідно до яких ЗАТ „Транс Кінг” передало відчужені приміщення ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Вказані видаткові накладні підписані з боку ЗАТ „Транс Кінг” директором та головним бухгалтером ЗАТ „Транс Кінг”, а також покупцями приміщень.

Вищевказані матеріали є додатковими доказами часткового виконання спірних договорів його сторонами, яке згідно до вимог ст. 220 ЦК України необхідне для визнання цих правочинів дійсними, а також є доказами того, що спірні правочини під час їх укладення були направлені на реальне настання передбачених ними правових наслідків.

Наявність в матеріалах третейської справи № 132-25/12/2006 копій векселів, виданих ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ЗАТ „Транс Кінг” підписаних 02.02.2007р. не спростовує доводів зустрічних позовів відповідачів, оскільки не виключає обставин укладення сторонами спірних правочинів, їх часткового виконання та ухилення позивача від їх нотаріального посвідчення. У зв’язку з вказаним, дотримання векселедавцями вимог чинного законодавства під час складання вищезазначених векселів не має значення для вирішення справи по суті.

Відсутність на час розгляду справи державної реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення за ЗАТ „Транс Кінг” не позбавляє можливості відповідачів звернутись з позовними вимогами до попереднього власника вказаних приміщень – ЗАТ „Транс Кінг”, яке не визнає та оспорює право власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на придбані ними приміщення.

Розглядаючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог ХК-ЗАТ „Совтрансавто” про визнання спірних правочинів недійсними, суд виходить з наступного.

На час укладення спірних договорів та відчуження нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, ЗАТ „Транс Кінг” було одноособовим власником зазначених приміщень та відповідно до ст.ст. 316, 317 ЦК України, мало право на власний розсуд та незалежно від волі інших осіб, у тому числі й можливих кредиторів, володіти, користуватись та розпоряджатись зазначеними не житловими приміщеннями.

На час укладення спірних договорів ЗАТ «Транс Кінг» не мало будь-яких зобов’язань, що обтяжували б відчужене майно. Зокрема на час укладення договорів, відчужені нежитлові приміщення не перебували під арештом, забороною, у заставі, іпотеці та не були обтяжені будь-яким іншим чином.

Судом перевірено та встановлено, що волевиявлення сторін договорів було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Договори купівлі-продажу від 14.07.04р. були направлені на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, однак їх нотаріальне посвідчення не відбулося через непорозуміння, які виникли між сторонами стосовно порядку оплати вартості нежитлових приміщень.

З боку ЗАТ „Транс Кінг” спірні договори були підписані генеральним директором товариства Леснічевським А.О., який відповідно до п. 17.5, п. 18.12.5 статуту товариства (т. 3, а.с. 26-34) мав право діяти від імені товариства без доручення та укладати договори на суму, що не перевищує 500000 мінімальних заробітних плат.

На час укладення спірних договорів відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2003р.” мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні 205грн.

Таким чином обмеження повноважень генерального директора ЗАТ „Транс Кінг” стосувались суми понад 102 500 000грн., в той час як загальна сума спірних правочинів становить 3 496 756,24грн.

Зважаючи на те, що вартість відчуженого за спірними договорами майна не перевищує суму в 102 500 000грн., генеральний директор ЗАТ „Транс Кінг” Леснічевським А.О. під час укладення спірних договорів діяв у межах своїх повноважень.

За вказаних обставин суд визнає необґрунтованими твердження представника ХК-ЗАТ „Совтрансавто” про перевищення своїх повноважень генеральним директором ЗАТ „Транс Кінг” під час укладення спірних договорів.

Стосовно посилання представником ЗАТ «Транс Кінг» на відсутність запису про відчуження нежитлових приміщень в бухгалтерському обліку ЗАТ «Транс Кінг» як на обставину, що свідчить про належність нежитлових приміщень зазначеному підприємству, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, такими документами зокрема є: цивільно-правові угоди (договори); свідоцтва про право власності на частку в спільному майні; свідоцтва про право на спадщину; свідоцтва про придбання  майна з прилюдних торгів (аукціонів; Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна; договори відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі; рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

Як видно з вищенаведеного, чинним законодавством України облікові бухгалтерські документи, зокрема баланс, не віднесено до правовстановлюючих документів, які можуть підтверджувати наявність чи то відсутність у конкретної юридичної особи права власності на об’єкт нерухомого майна.

Таким чином представник ЗАТ «Транс Кінг» в своїх запереченнях проти зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 послався на документи, що не можуть бути визнані належними доказами обставин наявності або відсутності права власності на об’єкти нерухомого майна.

Спір між ХК-ЗАТ «Совтрансавто» та ЗАТ «Транс Кінг», що розглядався судами господарської юрисдикції, на який представник ХК-ЗАТ «Совтрансавто» посилається як на обставину, що підтверджує намір ЗАТ «Транс Кінг» ухилитися від сплати грошового зобов’язання, не може розглядатися як достатній доказ дійсної мети спірних правочинів.

Доводи  ХК-ЗАТ «Совтрансавто» в цій частині розцінюються судом як припущення, що не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Сама по собі наявність спору стосовно відшкодування шкоди завданої порушенням корпоративних прав не може беззаперечно свідчити про намір сторін спірних правочинів ухилитись від виплати вказаного відшкодування.

Більш того, наявність спору стосовно виплати вищевказаного відшкодування, згідно вимог чинного законодавства України будь-яким чином не обмежує право- та дієздатність юридичної особи стосовно розпорядження належним їй майном.

Посилаючись на вказані вище обставини, представник ХК-ЗАТ «Совтрансавто» повинен був надати суду прямі докази направленості умислу сторін спірних правочинів на ухилення від сплати боргу, докази навмисного характеру їх дій, спростовувати звичайний характер господарської операції ЗАТ «Транс Кінг» щодо відчуження активів, викрити недоцільність такої господарської операції та будь-яким іншим чином підтвердити свої доводи.

Заявляючи позов про визнання спірних правочинів недійсними представник ХК-ЗАТ «Совтрансавто» обмежився лише декларативним твердженням про їх невідповідність вимогам чинного законодавства України та не виконав належним чином своїх процесуальних обов’язків стосовно доказування, що передбачені ст. 60 ЦПК України.

Окрім всього вищезазначеного, судом встановлено, що на час укладення спірних правочинів – 14.07.04р., ЗАТ «Транс Кінг» не мало заборгованості перед ХК-ЗАТ «Совтрансавто», а судові рішення у вказаній вище справі були прийняті на користь боржника. Так рішенням господарського суду Луганської області від 07.05.2004р. по справі № 5/316, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.04р., в задоволенні позову ХК-ЗАТ «Совтрансавто» про відшкодування шкоди було відмовлено в повному обсязі.

Відсутність на час укладення спірних договорів у ЗАТ «Транс Кінг» боргу перед ХК-ЗАТ «Совтрансавто» не узгоджується з доводами представника ХК-ЗАТ «Совтрансавто» про ухилення ЗАТ «Транс Кінг» від сплати грошового зобов’язання шляхом укладення спірних правочинів.

Також суд звертає увагу на те, що предметом спору по справі № 14/71-(5/316) на яку посилається представник ХК-ЗАТ «Совтрансавто» є стягнення грошового відшкодування, а не стягнення конкретно визначеного майна боржника.

Спірні нежитлові приміщення ніколи не перебували у власності ХК-ЗАТ «Совтрансавто» та вказана особа не мала жодних прав на це майно. ХК ЗАТ «Совтрансавто» ніколи не володіло спірним майном, не було його співвласником чи користувачем, не укладало будь-яких угод щодо цього майна та на час його відчуження не було стягувачем у відношенні до ЗАТ «Транс-Кінг» в порядку виконавчого провадження.

Господарський спір між ХК ЗАТ «Совтрансавто» та ЗАТ «Транс-Кінг» (справа № 14/71-(5/316), стосувався відшкодування збитків завданих холдинговій компанії порушенням її корпоративних прав. Предметом вказаного спору не були майнові права на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Господарський суд Луганської області, в своєму рішенні від 20.05.05р. вказав на неправомірність рішення виконавчого органу ЗАТ «Совтрансавто-Луганськ» про збільшення статутного капіталу цього товариства. В рішенні господарського суду не ставилось та не вирішувалось питання про визнання недійсною додаткової угоди від 23.03.99р. – правочину, на підставі якого ЗАТ «Транс-Кінг» отримало у власність спірне майно та в подальшому розпорядилося ним. Крім того, зазначена додаткова угода від 23.03.99р. була визнана дійсною та законною рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 25.11.2005р. по справі № 2-4970/2005р.

Резолютивна частина рішення господарського суду Луганської області від 20.05.05р. по справі № 14/71-(5/316) не містить вказання щодо визнання за ХК ЗАТ «Совтрансавто» будь-яких прав на спірне майно та відповідно не може мати значення для вирішення справи  №2-71 по суті.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 14.11.08р. по цивільній справі № 2-2050/08 за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ „Транс Кінг” про визнання договору дійсним та визнання права власності та за зустрічним позовом ЗАТ „Транс Кінг” до ОСОБА_4 про визнання права власності, на яке посилався представник ХК-ЗАТ „Совтрансавто”, скасоване судом апеляційної інстанції та не має приюдиційного значення для вирішення справи № 2-71.

З огляду на вказане, суд визнає позовні вимоги ХК-ЗАТ «Совтрансавто» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.07.2004р. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 58-60, 212, 214-215, 218 ЦПК України, СУД,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Холдингової компанії – закритого акціонерного товариства «Совтрансавто» до Закритого акціонерного товариства «Транс Кінг», ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, від 14.07.04р., відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Транс Кінг» про визнання дійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.07.04р., визнання права власності на нежитлові приміщення, зобов’язання ЗАТ «Транс Кінг» підписати акт приймання-передання нежитлових приміщень та передати нежитлові приміщення у власність ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що був укладений 14.07.2004р. між Закритим акціонерним товариством «Транс Кінг», як продавцем та ОСОБА_1, як покупцем.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: літ. 3 – адміністративно-побутового корпусу з вхідними ганками літ. 32, 33, 34, підвалом та входом у підвал літ. 35 заг. пл. 3735,7 кв.м., літ. 5 – оздоровчий корпус з вхідним ганком літ. 51 та напівпідвалом заг. пл. 1445,2 кв.м.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство «Транс Кінг» передати у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: літ. 3 – адміністративно-побутового корпусу з вхідними ганками літ. 32, 33, 34, підвалом та входом у підвал літ. 35 заг. пл. 3735,7 кв.м., літ. 5 – оздоровчий корпус з вхідним ганком літ. 51 та напівпідвалом заг. пл. 1445,2 кв.м.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що був укладений 14.07.2004р. між Закритим акціонерним товариством «Транс Кінг», як продавцем та ОСОБА_3, як покупцем.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: літ. 2 – мийки автомобілів з підвалом заг.пл. 684,2 кв.м., літ. 1 – профілакторій з підвалом заг.пл. 684,9 кв.м., літ. 9 – склад ТМЧ з підвалом, вхідним ганком літ. 91, вхід у підвал літ. 92 заг.пл. 2442,9 кв.м., літ. 6 – гараж зі сходами літ. 61 заг.пл. 618,4 кв.м., літ. 7 – КТП з тамбурами літ. 71, 72 та сходами літ. 73 заг.пл. 366,8 кв.м.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство «Транс Кінг» передати у власність ОСОБА_3 нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: літ. 2 – мийки автомобілів з підвалом заг.пл. 684,2 кв.м., літ. 1 – профілакторій з підвалом заг.пл. 684,9 кв.м., літ. 9 – склад ТМЧ з підвалом, вхідним ганком літ. 91, вхід у підвал літ. 92 заг.пл. 2442,9 кв.м., літ. 6 – гараж зі сходами літ. 61 заг.пл. 618,4 кв.м., літ. 7 – КТП з тамбурами літ. 71, 72 та сходами літ. 73 заг.пл. 366,8 кв.м.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що був укладений 14.07.2004р. між Закритим акціонерним товариством «Транс Кінг», як продавцем та ОСОБА_2, як покупцем.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: літ. 4 – виробничий корпус з підвалом заг. пл. 9321,1 кв.м., літ. 8 – профілакторій ТО і ТР з вхідним ганком літ. 81 заг.пл. 2217,4 кв.м.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство «Транс Кінг» передати у власність ОСОБА_2 нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з: літ. 4 – виробничий корпус з підвалом заг. пл. 9321,1 кв.м., літ. 8 – профілакторій ТО і ТР з вхідним ганком літ. 81 заг.пл. 2217,4 кв.м.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Транс Кінг» на користь Держави суму держмита у розмірі 1700грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  Головуючий:                                                            О.М. Попова