У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-642/2010р. Головуючий у суді І–ї інстанції Микитенко В.М.
Категорія: ст. 395 КК України – Н.Т. Доповідач: Мілаш С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Мілаша С.П.,
суддів Копитько Л. І., Павленка В.П.,
за участю: прокурора Кашициної О.Є.,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши 03 вересня 2010 року у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 травня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, раніше судимого Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області:
- 12 липня 2000 року за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 143, ст. 43 КК України ( в ред. 1960 року ) на два роки шість місяців позбавлення волі. 05 квітня 2002 року відповідно до постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 05.04. 2002 р. звільнений умовно – достроково на невідбутий строк покарання - 5 місяців 21 день;
- 08 грудня 2003 року за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком - два роки;
- 13 вересня 2004 року за статтями 186 ч. 2 і 3, 185 ч. 3, 309 ч. 2, 70 і 71 КК України до остаточного покарання у виді 4 років шести місяців позбавлення волі. 03 травня 2008 року згідно із постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2008 року звільнений умовно – достроково на невідбутий строк покарання - 3 місяці 26 днів
засуджено за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту строком на чотири місяці.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 27 травня 2010 року.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він являючись особою, щодо якої постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 квітня 2008 року встановлено адміністративний нагляд строком на один рік, який постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2009 року продовжено до двох років з забороною виходу з будинку з 22 год. до 06 год., виїзду за межі встановленого місця проживання без дозволу контролюючих органів, перебувати у визначених місцях, де організовується продаж алкогольних напоїв на розлив та зобов’язано з’являтися на реєстрації в районний відділ міліції.
Незважаючи на існуючи заборони ОСОБА_4 умисно без поважних на те причин і повідомлення працівників Решетилівського РВ ГУМВС України в Полтавській області самовільно залишив місце постійного проживання ( АДРЕСА_1 ) та у період часу з 22 по 27 лютого 2010 року проживав у ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, а з 01 по 07 березня 2010 року виїхав у особистих справах до м. Кременчук Полтавської області.
Засуджений ОСОБА_4 в принесеній апеляції просить пом’якшити йому покарання з урахуванням його щирого каяття, наявності на утриманні малолітньої дитини, баби та діда, які потребують сторонньої допомоги.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_4, який просив пом’якшити йому покарання, міркування прокурора Кашициної О.Є., яка вказувала на законність і обґрунтованість вироку суду та відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляції, вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, як випливає із змісту поданої апеляції ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи та правильність кваліфікації своїх дій.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у порушенні правил адміністративного нагляду ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку згідно з вимогами ст. 67 КПК України, визнав її і сам засуджений, що вбачається з матеріалів справи ( а. с. 20-21, 60-63, 70-72 ) та протоколу судового засідання ( а. с. 154, зворот ).
В результаті докладного дослідження і належної оцінки сукупності здобутих у справі доказів, суд дії засудженого ОСОБА_4 відповідно до встановлених фактичних обставин справи правильно кваліфікував за ст. 395 КК України.
При обранні покарання засудженому суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, та, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, який раніше не одноразово притягувався як до кримінальної, так і адміністративної відповідальності ( а.с. 147–153 ), характеризується негативно, не займається суспільно – корисною працею, обставини, що пом’якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття, а також рецидив злочину як обставину, що обтяжує покарання, та призначив ОСОБА_4 покарання в межах санкції статті 395 КК України.
З урахуванням конкретних обставин справи, які вказують на небажання ОСОБА_4 стати на шлях виправлення та припинити злочинну діяльність, умисного характеру вчинених протиправних дій, колегія суддів вважає, що обране йому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому не знаходить підстав для його пом’якшення та задоволення принесеної апеляції.
Більше того, що на день апеляційного розгляду справи засуджений ОСОБА_4 майже відбув обране йому районним судом покарання.
З огляду на наведене та керуючись статтями 365 і 366 колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 травня 2010 року щодо нього – без змін.
с у д д і:
Мілаш С.П. Копитько Л. І. Павленко В.П.