Справа 2 – 425/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

10 червня 2010 року                 Таращанський районний суд Київської області  в складі:

головуючого: судді Потеряйко С.А.,

при секретарі: Іванченко Т.Б.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, -    

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що вона є потерпілою від  аварії на ЧАЕС категорії 1, інвалідом 2-ї групи, захворювання пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Діючим законодавством інвалідам 2-ї групи  передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, яку виплачують органи соціального захисту населення, розмір якої визначається на момент виплати, та зазначаючи, що органи соціального захисту населення відмовили їй в виплаті допомоги в належному розмірі за період з 2008-2009 роки просить суд визнати дії відповідача щодо встановлення та виплати їй щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, яка передбачена ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС” неправомірною та стягнути їй щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за період з 2008-2009 роки. Звільнити її від сплати судового збору, як потерпілу внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, проте, подала до суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність. Позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, по час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, проте надав до суду заяву, в якій зазначив, що просить суд розглядати справу без його участі, позов не визнає в повному обсязі. Просить залучити в якості відповідачів за судоми позовами Міністерство праці та соціальної політики України та Міністерство фінансів України.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка є потерпілою від аварії на ЧАЕС категорія 1, інвалідом 2-ї групи, інвалідність пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджено копією посвідчення.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи” вiд 28 лютого 1991 року із змінами і доповненнями, позивачка, як інвалід 2-ої групи , має право на виплату щорiчної одноразової допомоги на оздоровлення в розмiрi п’яти мiнiмальних заробiтних плат. Згідно з ч. 7 ст. 48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

19.12.2008 року відповідач призначив позивачці щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 120 грн., яка перерахована до виплати 23.01.2009 року. 01.09.2009 року відповідач призначив позивачці щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 120 грн., яка перерахована до виплати 29.12.2009 року. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

    Позивачка вважаючи, що дана постанова, яка встановлює конкретний розмір щорічної допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 2-ої групи (захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ) в такому розмірі, суперечить вимогам ЗУ „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи” вiд 28 лютого 1991 року, яким встановлено розмір щорічної допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати на час здійснення виплати, просить суд визнати дії відповідача щодо встановлення та виплати їй щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, яка передбачена ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС” неправомірною та стягнути їй щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за період з 2008-2009 роки.

Указані обставини встановлено з матеріалів справи наданих до суду.

Відповідно до ст. 59 ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік” № 107 – 4 від 28.12.2007 року, що набрав чинності з 01.01.2008 року, був затверджений розмір мінімальної заробітної плати, що становить 515 гривень на місяць, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень.  

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено 605 гривень,  з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року  -  630  гривень,  з  1  жовтня  2009  року  - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривень на місяць.

Враховуючи дані обставини суд вважає, що вищезазначені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки з моменту прийняття постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. Оскільки ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень з цих питань не приймали, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору в частині виплати одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, підлягають застосуванню норми ст. 48 ЗУ „Про статус i соціальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи” вiд 28 лютого 1991 року з послідуючими змінами та доповненнями, які є чинними на даний час.

  Отже, враховуючи наведене, Управління праці та соціального захисту населення повинно було виплачувати позивачці щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України, що передбачає таке у випадках воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Крім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими Законами України правове регулювання суспільних відносин. Отже внесення змін Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” обмежило обсяг прав даної категорії громадян і фактично скасувало конституційну гарантію забезпечення належних умов їх існування. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідач в наданій суду заяві просить залучити до участі в розгляді даної справи Міністерство праці та соціальної політики України та Міністерство фінансів України. Жодного підтвердження на дане клопотання суду не надав.

Отже,  дане клопотання відповідача є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Позивачка підлягає звільненню від сплати судового збору, як потерпіла від аварії на ЧАЕС.

Понесенні позивачкою судові витрати в розмірі 37 грн. на оплату за інформаційно технічне-забезпечення розгляду справи, підлягають стягненню з відповідача на її користь.

Судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 57-61, 88, 213-215, 257, 294-296 ЦПК України, ст. ст. 19, 113 Конституції України, ст. ст. 48, 62, 71 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,   ст. 59 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, ст. 55 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік», П остановою КМУ від 26.07.1996 року № 836, П остановою КМУ  від 12.07.2005 року № 562,  Декретом КМУ «Про державне мито», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки, відповідно до ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації перерахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 недоотримані суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки, відповідно до ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені нею на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський суд шляхом подачі в 10 –денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: