Справа № 2-4197/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2010 року місто Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді Непоради М. П.
при секретарі - Яіцької А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Одесі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, суд -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом про визнання дійсним договору № Н/97-0258 від 08 квітня 1997 року купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 48 кв. м., який було укладено з членом Одеської Універсальної Товарної Біржі «Центр» - ОСОБА_3, який діяв в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю.
В мотивування позовних вимог позивачі посилаються на те, що 08 квітня 1997 року між ними та членом Одеської Універсальної Товарної Біржі «Центр» - ОСОБА_3, який діяв в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, було укладено договір № Н/97-0258 купівлі-продажу нерухомого майна, квартири, що знаходиться за адресою:м. Одеса, АДРЕСА_2, загальною площею 48 кв. м., який не підлягав подальшому нотаріальному посвідченню.
В теперішній час позивачі мають намір розподілити та заповісти квартиру спадкоємцям, але для оформлення заповіту необхідно встановити факт визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, що є неможливим, оскільки відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.
У судовому засіданні позивачі заявили клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи - Одеську Універсальну Товарну Біржу «Центр», посилаючись на те, що на вказаній біржі було укладено договір купівлі-продажу.
Ухвалою від 27 липня 2010 року клопотання позивачів задоволено та залучено Одеську Універсальну Товарну Біржу «Центр» - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять позов задовольнити, ухваливши рішення у відсутності відповідачів (заочне).
Відповідачі, третя особа у судове засідання не з’явились, хоча відповідно до ст. ст. 75-77 Цивільного процесуального кодексу України, були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомили, клопотання від відповідача про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
На підставі статті 169 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів.
Відповідно до статті 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого на надійшло повідомлень про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заслухавши думку, доводи та пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази зібрані у справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи.
Так, судом встановлено, що 08 квітня 1997 року між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, з однієї сторони (Покупець), та членом Одеської Універсальної Товарної Біржі «Центр» - ОСОБА_3, який діяв в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Одеського міського округу ОСОБА_5 21.01.1997 року за № 215, з другої сторони (Продавець), було укладено договір № Н/97-0258 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3, загальною площею 48 кв. м., в м. Одесі.
Відповідно до пункту 3 договору № Н/97-0258 купівлі-продажу нерухомого майна, ОСОБА_4 на момент укладення угоди являвся власником вищевказаної квартири на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 12.09.1991 року за № 4-5667, зареєстрованого Одеським МБТІ 23.10.1991 року під № 22899 стр. 194 кн. 222 пр.
Вказаний договір, відповідно до вимог, встановлених статтею 15 Закону України «Про товарну біржу», було зареєстровано на Одеській Універсальній Товарній Біржі «Центр» в «Журналі реєстрації договорів по об’єктах нерухомості» (реєстраційний номер № Н/97-0258 від 08 квітня 1997 року.
Суд встановив, що у договорі купівлі-продажу нерухомого майна № Н/97-0258 від 08 квітня 1997 року вказано, що договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
Оскільки, відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», яка на момент укладення таких «біржових угод», дозволяла їх укладати без подальшої нотаріальної реєстрації, угода купівлі-продажу нерухомого майна, квартири АДРЕСА_4, загальною площею 48 кв. м., в м. Одесі, - нотаріально оформлена не була.
Згідно статті 227 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) та пункту 9 договору № Н/97-0258 від 08 квітня 1997 року купівлі-продажу нерухомого майна, ОСОБА_1, ОСОБА_2 (Покупець) зобов’язані були зареєструвати цей договір в МБТІ м. Одеси.
При укладенні договору між сторонами було досягнуто згоди зі всіх істотних умов договору, договір між сторонами було виконано у повному обсязі.
Після укладання зазначеного договору позивачами було повністю виконано його умови.
Факт передачі покупної ціни від продавця, відповідача по цій справі, до покупця, позивачів по цій справі, підтверджується пунктом 6 договору № Н/97-0258 від 08 квітня 1997 року купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на Одеській Універсальній Товарній Біржі «Центр», згідно якого продавцем отримана сума за відчуження квартири до підписання договору. Вказане підтверджується представленим позивачами екземпляру укладеного договору.
Підтвердженням виконання договору його сторонами є видача покупцеві екземпляру договору, другий екземпляр залишається на зберіганні на біржі.
Оскільки, сторонам було видано один екземпляр договору купівлі-продажу нерухомого майна, що був зареєстрований в Одеському МБТІ 21.05.1997 року під № 414 стр. 34 кн. 2 допк., відбулася передача квартири, суд вважає, що до позивачів перейшло право власності на квартиру.
На сьогоднішній момент нотаріально посвідчити договір № Н/97-0258 від 08 квітня 1997 року купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на Одеській Універсальній Товарній Біржі «Центр», позивачі не можуть, оскільки відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення.
Предметом судового дослідження в межах позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 є питання дійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна № Н/97-0258 від 08 квітня 1997 року, який було укладено на Одеській Універсальній Товарній Біржі «Центр».
З огляду на предмет судового дослідження суд вважає за доцільне звернутися до положень діючого законодавства та законодавства, яке діяло на момент укладення угоди, якими врегульовані спірні правовідносини.
Статтею 55 Конституції України гарантований судовий захист прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до частини 2 статті 47 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального засвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) передбачено, якщо сторони домовились щодо істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Тобто, викладені аналогічні норми щодо підстав визнання договору дійсним в діючому Цивільному кодексі України (в редакції 2003 року), та Цивільному кодексі УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення угоди.
Визначення договору купівлі-продажу нерухомого майна, віднесено до компетенції суду.
При викладених обставинах є всі підстави визначити договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений на товарній біржі, - дійсним.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», а саме пункту 10 «Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна», дане рішення суду є підставою реєстрації в КП «ОМБТІ та РОН» квартири АДРЕСА_4, загальною площею 48 кв. м., яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № Н/97-0258 від 08 квітня 1997 року, який було укладено на Одеській Універсальній Товарній Біржі «Центр», та визнання права власності.
Вирішуючи питання розподілу витрат, пов’язаних з розглядом справи суд виходить з того, що відповідно до частини 1 пункту 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 позивачі звільнені від оплати державного мита.
Відповідно до частини 1 пункту «а» статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 встановлений розмір судового збору за подання позовної заяви.
Відповідно до частини 2 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, у випадку звільнення позивача від їх сплати, стягуються на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до частини 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, у випадку звільнення позивача від оплати судового збору, то судовий збір стягується з відповідача в дохід держави, пропорційно задоволеним чи відхиленим вимогам.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечувати захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійсненого проголошення Основним Законом України принципу верховенства права.
Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконав всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, також правильно тлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність або допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинами, які мають значення для вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 2, 8, 75-77, 169, 224- 233 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15, ч.2 ст. 16, ч.2, ч.3 ст. 88, ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року), ч. 2 ст. 47, ст. 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» ( в редакції станом на 1997 рік), ч.1 п. «а» ст. 3, ч.1 п.18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п. 10 наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір № Н/97-0258 від 08 квітня 1997 року купівлі-продажу нерухомого майна, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який було укладено з членом Одеської Універсальної Торгової Біржі «Центр» - ОСОБА_3, який діяв в інтересах ОСОБА_4 за довіреністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, а саме рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Головуючий М.П. Непорада