Справа №2-2954/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 червня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді       Хомика  А.П.

при секретарі -                Кіндратишин Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стебницької міської ради, ОСОБА_3, третьої особи – Стебницької державної нотаріальної контори про визнання нечинним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частину будинку, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання нечинним рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частину будинку, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на те, що 16.08.1956р. вона одружилась з ОСОБА_4 і після одруження разом проживали в АДРЕСА_1. Цей будинок належав в рівних частинах чоловіку та батькові чоловіка ОСОБА_5 та складався з двох кімнат, двох кухонь, двох коридорів. Вони з чоловіком проживали в половині будинку і займали одну кімнату, кухню та коридор.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. У вересні 2008 року вона отримала з Дрогобицького міськрайонного суду позовну заяву ОСОБА_3 про виселення її і членів її сім'ї з вищевказаного будинку, половина якого належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Стебницькою державною нотаріальною конторою 06.10.2006р.

З позовної заяви вона довідалась, що відповідачка ОСОБА_3 будинок успадкувала після смерті своєї мами ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 в свою чергу, 20.01.1997р. отримала свідоцтво про право власності на половину будинку на підставі рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Дрогобицької міської Ради за № 44 від 04.12.1995р. та рішення виконкому Стебницької міської Ради № 250 від 14.11.1996р. Про прийняття таких рішень щодо повернення половини будинку, в якому вона проживає, співвласниці другої половини будинку ОСОБА_7 вона не знала.

ОСОБА_7 на праві власності належала половина будинку АДРЕСА_1 після смерті її мами ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09.06.1998р. Цю половину будинку ОСОБА_8 купила в батька її чоловіка ОСОБА_5 про що свідчить договір купівлі продажу від 11.09.1962р., посвідчений Дрогобицькою державною нотаріальною конторою.

Довідавшись про повернення половини будинку ОСОБА_7, в якому вона проживає і який належить її чоловіку на праві власності, вона змушена звернутись до суду з даним позовом та просить суд постановити рішення, яким визнати нечинним рішення №44 від 04.12.1995 року в частині повернення в особисту власність ОСОБА_7  половини житлового будинку по АДРЕСА_1, визнати нечинним рішення №250 виконкому Стебницької міської ради від 14.11.1996 року "Про взяття на баланс Стебницького ЖКГ половини житлового будинку АДРЕСА_1 та повернення її у приватну власність гр. ОСОБА_7", визнати недійсним свідоцтво про право власності на половину житлового будинку АДРЕСА_1, видане виконкомом Стебницької міської ради 20.01.1997 року на ім'я ОСОБА_7 та визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на половину будинку АДРЕСА_1, видане 06.10.2006 року Стебницькою державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, послалась на обставини, викладені в позовній заяві, яку просить задоволити.  

Представник відповідача Стебницької міської ради пояснив суду, що оспорюване рішення виконкому прийняте на виконання рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих, а тому щодо задоволення позову покладається на думку суду. В подальшому в судове засідання не з'явився, неодноразово надсилаючи клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з відсутністю юрисконсульта, тим самим умисно затягуючи розгляд справи та зловживаючи своїми процесуальними правами. При таких обставинах суд визнав неявку представника відповідача неповажною та закінчив розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 позову не визнала, суду пояснила, що її матері ОСОБА_8 в 1996 році комісією з питань поновлення прав реабілітованих було повернуто половину спірного будинку, оскільки він раніше належав її сім'ї і був конфіскований. Вважає дії комісії з питань поновлення прав реабілітованих Дрогобицької міської ради, Стебницького міськвиконкому по поверненню її матері як реабілітованій, конфіскованого майна законними, а тому в задоволенні позову просить відмовити.

Від Стебницької державної нотаріальної контори в судове засідання надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, з приводу задоволення позовних вимог покладаються на думку суду.  

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Так, згідно записів в погосподарських книгах за 1947-1949р.р. Солецької сільської Ради будинок №166 ( тепер АДРЕСА_1) рахувався за ОСОБА_5, що підтверджується довідкою № 397 виданою КП "Міське виробниче управління житлово-комунального господарства". В склад його сім'ї входив ОСОБА_4, 1932р.н. – чоловік позивачки.

27.11.1956р. народний суд Дрогобицького району, розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_9 і ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна сільськогосподарського двору, затвердив мирову угоду згідно якої ОСОБА_4 було виділено дві кімнати ( фактично кімната, кухня та коридор).

Другу половину будинку ОСОБА_5 продав ОСОБА_8, що підтверджується договором купівлі-продажу від 11.09.1962 року, посвідченого нотаріусом Дрогобицької державної нотаріальної контори, за р.№П-1249.

Для оформлення договору купівлі-продажу виконавчим комітетом Колпецької сільської Ради була надана довідка з якої вбачається, що половина будинку належить ОСОБА_4. Земельна ділянка площею 0,16 га,  на якій розташований будинок, була розділена між співвласниками і на підставі рішення правління колгоспу ім.Леніна від 26.07.1962р. в користування ОСОБА_8 було надано 0.08 га, друга половина залишена в користуванні ОСОБА_4

Як вбачається з інвентаризаційної справи Дрогобицького ДК МБТІ та ЕО №138, в подальшому 1/2 ідеальну частину вищезгаданого житлового будинку, в якій проживала сім"я ОСОБА_4, було визнано такою, що станом на 01.04.1975 року у Бюро техінвентаризації не зареєстрована. Підстав для такого висновку у справі не вказано, хоча сім"я сім"я ОСОБА_4 продовжувала проживати у цій частині будинку.

Отже суд приходить до переконання, що   рішення №44 від 04.12.1995 року в частині повернення в особисту власність ОСОБА_7  половини житлового будинку по АДРЕСА_1 та  рішення № 250 виконкому Стебницької міської Ради прийнято на підставі неперевірених даних про власника половини будинку на момент його прийняття.

Також судом встановлено, що рішенням № 47 від  19.06.1996р. комісії з питань
поновлення прав реабілітованих було виплачено грошову компенсацію
за конфісковане майно в громадянина ОСОБА_10 його дочці
ОСОБА_7.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України від 17.04.1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", реабілітованому повертаються, по можливості, вилучені будівлі та інше майно, якщо будинок не зайнятий.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання, що рішення №44 від 04.12.1995 року в частині повернення в особисту власність ОСОБА_7  половини житлового будинку по АДРЕСА_1 та  рішення № 250 виконкому Стебницької міської Ради від 14.11.1996 року "Про взяття на баланс Стебницького ЖКГ половини житлового будинку АДРЕСА_1 та повернення її у приватну власність гр. ОСОБА_7" слід визнати нечинними та скасувати. Також підлягає до задоволення вимога позивачки про визнання недійсним свідоцтва про право власності на половину житлового будинку АДРЕСА_1, видане  на підставі вищезгаданих рішень.

Оскільки підставою видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Дрогобицької міської ради, яке визнано неправомірним та скасовано, то підлягає і частковому скасуванню свідоцтво про право на спадщину за заповітом на половину будинку АДРЕСА_1, видане 06.10.2006 року Стебницькою державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3.  

Враховуючи вище наведене та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 130, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 392, 393, 1257 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати нечинним рішення №44 від 04.12.1995 року в частині повернення в особисту власність ОСОБА_7  половини житлового будинку по АДРЕСА_1.

Визнати нечинним рішення №250 виконкому Стебницької міської ради від 14.11.1996 року "Про взяття на баланс Стебницького ЖКГ половини житлового будинку АДРЕСА_1 та повернення її у приватну власність гр. ОСОБА_7".

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на половину житлового будинку АДРЕСА_1, видане виконкомом Стебницької міської ради 20.01.19978 року на ім'я ОСОБА_7.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на половину будинку АДРЕСА_1, видане 06.10.2006 року Стебницькою державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя