Справа №2-278/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 червня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді  Хомика А.П.

при секретарі -           Кіндратишин Л.Р.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи – інспектора Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області – ОСОБА_3, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відновлення меж земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Дрогобицького міського відділу Львівської філії ДП "Центр державного земельного кадастру", третьої особи - виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання частково недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третіх осіб про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відновлення її меж.

В обґрунтування позову посилається на те, що він купив будинок з господарським спорудами та земельною ділянкою у м. Дрогобич, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 по договору купівлі-продажу серія ВАЕ № 082811 від 21.02.2003 р.,  посвідченого нотаріусом Мойсеєнком В. П.

Під час приватизації будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки йому було надано акт на право власності на земельну ділянку серії ДВ № 001378 від 29 червня 2004 року, де зазначена територія, яка йому належить. Відповідач самовільно захопив 1,4 м. кв. земельної ділянки, яка йому належить та поставив огорожу, що не дозволяє йому надалі користуватися цією частиною земельної ділянки. У статті 14 Конституції України сказано що: "Право власності на землю гарантується", тому він звернувся із скаргою в Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області, після чого інспектором управління 15.10.2008 р. було складено акт обстеження земельної ділянки про порушення: "самовільне зайняття земельної ділянки", виписано припис № 5735 від 15 жовтня 2008 р., в якому вказано, що гр. ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку площею 1,4 м. кв., та зобов'язали звільнити її до 15.11.2008 року. Також було складено протокол про адміністративне правопорушення №5796 від 15.10.2008 р. та винесено постанову №23  від 30.10.2008  р. в якій на ОСОБА_2 накладено стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки, відповідно до ст.53-1 КУпАП.

18.11.2008 р. було повторно виписано припис № 5723, де встановлено, що гр. ОСОБА_2 надалі самовільно займає земельну ділянку, внаслідок чого було повторно складено протокол про адміністративне правопорушення №5792 від 18.11.2008 р. та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 28 від 03.12.2008 р.

Відповідач сплатив встановлені стягнення, передбачені ст.53-1 КУпАП, та до теперішнього часу не повернув самовільно захопленої частини земельної ділянки, а тому змушений звернутись з даним позовом до суду.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали зустрічний позов до ОСОБА_1, Дрогобицького міського відділу Львівської філії центру державного земельного кадастру, третьої особи – Дрогобицької міської ради про визнання частково недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову посилаються на те, що 21.02.2003 року їх сусід ОСОБА_1 придбав будинок АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу. Оскільки у своїй квартирі вони проживають з 2001 року, новий сусід ОСОБА_1 попросив їх дати йому можливість завести на час проведення ремонтно - будівельних робіт у своєму будинку будівельні матеріали та дати йому можливість скористатись територією земельної ділянки пл.1,4 кв. м., яка була відгороджена металевою сіткою і прилягала до будинковолодіння АДРЕСА_2 та знаходилась у їх користуванні, що ними було дозволено.

У 2008 році коли ОСОБА_1 фактично звільнив земельну ділянку пл.1,4 кв. м. від будівельних матеріалів і коли він, ОСОБА_2, став встановлювати свій паркан на попереднє місце, йому стало відомо від відповідача про те , що він не може привести у попередній стан дану земельну ділянку, оскільки згідно Державного акту серія ДВ №001378 зареєстрованого у державному реєстрі 25.06.2004 року за № 00444 Дрогобицького міського відділу Львівської філії центру державного земельного кадастру, територія у 1,4 кв. м. є територією не його господарства, а господарства ОСОБА_1 Коли він став з'ясовувати, яким чином ОСОБА_1 виготовив Державний акт, яким забрав територію його господарства, з'ясувалось, що ОСОБА_1 звернувся до його матері, ОСОБА_4, а та погодила з ним межі господарства виключно самостійно, без його участі. Крім того з'ясувалось, що у день підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 ввів її в оману у питаннях узгодження з ним меж шляхом замовчування. Як наслідок, ОСОБА_1 було подано неправдиві відомості про приналежність до будинковолодіння АДРЕСА_1, території земельної ділянки пл.1,4 кв. м., в зв'язку з чим дані відомості були внесені у вищезгаданий державний акт. Також у цей акт внесено земельну ділянку, розміром 147 кв.м, яка не належала ОСОБА_1 і була ним самовільно приєднана ( приватизовано 692 кв.м., а згідно договору купівлі-продажу будинку за останнім була закріплена земельна ділянка розміром 545 кв.м.).

У відповідності до ст.230 ЦК України, "якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК України),   такий  правочин  визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язала відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину".

Він   неодноразово   звертався   до   представника   Дрогобицького   міського   відділу Львівської філії  центру державного земельного  кадастру  щодо  проведеного обману ОСОБА_1, однак йому роз'яснили, що під час формування відомостей по видачі державного акту ОСОБА_1 вони керувались відомостями, які їм надав останній, а тому змушені звернутись з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, подавши письмове заперечення на зустрічний позов, в якому посилаються на те, що пояснення позивача, в зустрічній позовній заяві не відповідають дійсності, а позов до задоволення з наступних причин.

У позовній заяві ОСОБА_4 вказують, що надали земельну ділянку виключно для складання та зберігання будівельного матеріалу, а земельна ділянка цей весь час була у його користуванні. Також ними не надані жодні документи права власності на земельну ділянку із чітким визначенням меж їхнього домогосподарства, за винятком плану земельної ділянки станом на 28.08.2970 року, яка не зареєстрована в БТІ, а є лише схематичним планом земельної ділянки. Вони також вказують невідповідність площі земельної ділянки у договорі купівлі-продажу та державного акта на право власності на земельну ділянку. Оскільки у минулому столітті заміри проводили вручну, тому площа була приблизна. Під час виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку заміри та розрахунки проводилися електронними та комп'ютеризованими засобами, які точно визначають положення земельної ділянки, площу, та межі, що можна побачити із плану.

ОСОБА_2 та його представник зустрічний позов підтримали, а первісний не визнали. Суду пояснили, що в будинку АДРЕСА_2 приватизовано обидві квартири, визначено межі земельної ділянки, яка за ним фактично закріплена. Тобто, він з матір'ю як співвласники квартири №2, є фактичними співвласниками вищевказаної земельної ділянки і ОСОБА_1, приватизуючи свою земельну ділянку зобов'язаний був узгодити з ними межі. Останній обманним шляхом отримав підпис його матері, самовільно захопив частину їхньої земельної ділянки. Вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 слід визнати частково недійсним.

Інспектор Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області – ОСОБА_3 суду пояснив, що розглядаючи скаргу ОСОБА_1 ним було встановлено, що мешканець сусіднього будинку - ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку площею 1,4 кв.м., яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку належить ОСОБА_1 На підставі викладеного він двічі видавав ОСОБА_2 припис про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, складав протоколи про невиконання цих приписів і виносив постанови про накладення адміністративного стягнення. Вважає позов ОСОБА_1 підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Представник Дрогобицького міського відділу ЛФ ДП "Центр державного земельного кадастру" – ОСОБА_6 суду пояснив, що виготовляючи технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Дрогобичі та узгоджуючи межі вони виходили з того, що будинок №13 по вул. Солоний Ставок перебуває на балансі Будинкової управи №1, а земля відноситься до земель місьземфонду, тобто підписів мешканців цього будинку не було потрібно. Що стосується розміру земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_1, то останній встановлювався по фактичному землекористуванню, був погоджений Дрогобицькою міською радою,  в розмірі, що не перевищує норми безоплатної передачі земельних ділянок, а тому підстав для скасування цього державного акту на право власності на земельну ділянку немає. Що стосується позовних вимог ОСОБА_1, то вважає їх правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Представник Дрогобицької міської ради заперечила проти задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з тих підстав, що державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 виданий ОСОБА_1 відповідає вимогам земельного законодавства і підстав визнавати його частково недійсним - немає.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що первісний позов є підставним та підлягає до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Як встановлено в судовому засіданні та сторонами не оспорюється, ОСОБА_1 є власником будинковолодіння №11 по вул. Солоний Ставок в м. Дрогобичі ( договір купівлі-продажу житлового будинку, за р. №283 від 21.02.2003 року), ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_1 ( свідоцтво на право власності на квартиру, видане 31.08.2001 року Дрогобицьким міськвиконкомом).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ №001378 ОСОБА_1 передано на підставі ухвали Дрогобицької міської ради №152 від 27.03.2003 року у власність земельну ділянку площею 0,0692 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується ОСОБА_2, що останній зайняв земельну ділянку площею 1,4 кв.м., яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 (приписи Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області №5735 від 15.10.2008 року і №5723 від 18.11.2008 року, постанови про накладення адміністративного стягнення №23 від 30.10.2008 року та №28 від 03.12.2008 року за порушення вимог ст.53-1 КУпАП).

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку, що перебуває у власності ОСОБА_1 і таку слід повернути власнику на підставі ст. 212 Земельного кодексу України.

Що стосується вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання частково недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, то суд вважає що вони задоволенню не підлягають.

Як вбачається з інвентаризаційної справи Дрогобицького ДК МБТІ та ЕО № 660 та з копії плану земельної ділянки, представленої ОСОБА_2 земельна ділянка за будинком АДРЕСА_2 в БТІ не зареєстрована. Також  і позивачі по зустрічному позові не представили суду жодних документів, які б свідчили про їх право власності, оренди чи користування на земельну ділянку по АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державною реєстрацією. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не є власниками чи користувачами земельної ділянки по АДРЕСА_2, а тому і не вправі вимагати погодження меж з сусіднім землеволодінням ОСОБА_1 Таке право вимоги належить власнику землі – Дрогобицькій міській раді, а остання погодила розмір, конфігурацію та розташування земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 у власність.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 81, 125, 126, 152, 152, 211, 212, ЗК України, суд, -  

  в и р і ш и в:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи – інспектора Управління з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області – ОСОБА_3, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відновлення меж земельної ділянки - задоволити.

         Зобов'язати ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,4 кв.м. у користування ОСОБА_1 та відновити попередні тверді межові знаки.

         В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Дрогобицького міського відділу Львівської філії ДП "Центр державного земельного кадастру", третьої особи - виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання частково недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку – відмовити.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

       Суддя