АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 5331 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Кір”як А.В.
Категорія - 57 Доповідач - Глущенко Н.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Куценко Т.Р., Перцової В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
Головного управління праці та соціального захисту населення
Дніпропетровської обласної державної адміністрації
на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про стягнення недоплаченої одноразової допомоги учаснику бойових дій та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1 19.06.2007 року звернувся до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової допомоги учаснику бойових дій та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( далі Закон № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року ) він визнаний учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням виданим 16.11.1999 року.
Згідно ст. 12 Закону № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року йому щорічно, до 5 травня, повинна надаватись одноразова грошова допомога в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Ця пільга встановлена Законом № 367-ХІУ від 25.12.1998 року.
Однак, призначена йому зазначена грошова допомога в 1999 році не виплачувалась, а за період 2000-2006 роки виплачувалась не в повному обсязі, оскільки відповідачем неправильно застосовувався розмір мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь за 1999-2007 роки недоплачену одноразову грошову допомогу до 5 травня в сумі 10774,90 грн. та 8000 грн. у відшкодування моральної шкоди спричиненої йому відповідачем в результаті невиплати вказаних сум / а. с. 1-3, 25-27,87 /.
Відповідачі заперечували проти позовних вимог позивача.
Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.06.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Суд визнав протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації по нарахуванню та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1, як учаснику бойових дій відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також, суд зобов’язав Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2000-2007 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком: за 2000-2005 роки у розмірі п’яти величин прожиткового мінімуму за кожний рік для осіб, які втратили працездатність, встановленого відповідно Законами України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000-2005 роки»; за 2006-2007 роки у розмірі п’яти величин прожиткового мінімуму за кожний рік для осіб, які втратили працездатність, встановленого відповідно Законами України «Про Державний бюджет України на 2006-2007 роки».
Судом вирішено питання щодо судових витрат по справі.
В іншій частині позовних вимог відмовлено / а. с. 88-91 /.
З такою постановою не погодився відповідач - Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації і звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити позивачу в його позовних вимогах. Як на підстави апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова є незаконною та необґрунтовано, оскільки ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального закону. Зокрема, ухвалюючи судове рішення по справі, суд першої інстанції не застосував ст.ст. 99,100 КАС не зважаючи на те, що відповідач вимагав їх застосування. Також, відповідач вважає, що він не є належним відповідачем по справі / а. с.99-103 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період 2000-2006 років – скасувати, ухваливши нове судове рішення по справі в цій частині позовних вимог, а за період 2007 року – змінити, згідно ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов’язання Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2000-2007 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком: за 2000-2005 роки у розмірі п’яти величин прожиткового мінімуму за кожний рік для осіб, які втратили працездатність, встановленого відповідно Законами України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000-2005 роки»; за 2006-2007 роки у розмірі п’яти величин прожиткового мінімуму за кожний рік для осіб, які втратили працездатність, встановленого відповідно Законами України «Про державний бюджет України на 2006-2007 роки» - суд першої інстанції виходив з того, що підстав вважати що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду, або підстав для його поновлення, - не має, а оскільки відповідачем неправильно було нараховано та не в повному обсязі виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, то позовні вимоги ОСОБА_1 за період 2000-2007 року підлягають задоволенню.
Однак, з такими висновками суду погодитися неможна, так як вони не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а також матеріалам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи свобод.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 19.06.2007 року і просив стягнути на його користь щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за період 2000-2007 роки, тобто позивачем пропущено річний строк для звернення до суду відносно періоду 2000-2006 років.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не було пропущено річний строк на звернення до адміністративного суду, оскільки про порушені його права позивачу стало відомо лише у 2007 році.
З таким висновком погодитися неможливо, оскільки про виплати, отримані у 2000-2006 роках, та про своє порушене права позивачу було відомо кожного року, тобто щорічно в день отримання ним допомоги в розмірі меншому, ніж встановлено законом.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач неодноразово звертав увагу суду першої інстанції на те, що позивачем пропущено річний строк, а тому він не має права на стягнення грошової допомоги за 1999-2006 роки / а. с.17,39 /.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період 2000-2006 років, а тому в цій частині рішення суду слід скасувати та відмовити позивачу в його позовних вимогах за 2000-2006 роки.
Щодо виплат за 2007 рік, то рішення суду в цій частині підлягає зміні з наступних підстав.
На момент виплати щорічної разової допомоги до 5 травня у 2007 році, частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена п.13 ст.71 Закону України № 489-У від 19.12.2006 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 вище зазначене зупинення ч. 5 ст.12 Закону № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року визнано таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
На підставі вище зазначено рішення Конституційного Суду України розміри виплат встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - втратили чинність.
З 09.07.2007 року знову став діяти Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому згідно ч. 4 ст. 17-1 цього Закону особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30.09.2007 року.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків - 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджений прожитковий мінімум для осіб. Які втратили працездатність: з 1 січня – 308 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн. При цьому, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня по 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
За таких обставин, розрахунок розміру грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, передбаченої ч. 5 ст.12 Закону № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року слід проводити наступним чином: 406 грн. + 1% =406 гр. +4,06 грн. =410,06 гн.; 410,06 грн. х 5=2050,30грн.
Тобто розмір грошової допомоги до 5 травня у 2007 році, яка повинна була бути нарахована та виплачена позивачу, складає суму 2050,30 грн., тоді як позивачу відповідачем було нараховано та виплачено лише 280 грн.
Таким чином, розмір недоплаченої відповідачем позивачу допомоги до 5 травня у 2007 році складає 1770,30 грн. (2050,30 грн. – 280 грн. = 1770,30 грн.), яку відповідач повинен донарахувати та виплатити позивачу у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Розглядаючи справу по суті та ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що належним відповідачем по справі є Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації ради.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він є неналежним відповідачем по справі, а відповідачем є Центр по нарахуванню та виплаті допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплат пенсії і цільових грошових допомог облдержадміністрації, не можуть бути прийняті до уваги оскільки належних доказів цього відповідач суду не надав, а крім того з 01.01.2010 року знову призначення та нарахування грошових допомог покладено на управління.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,304-1 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації - задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 червня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відносно 2000-2006 років – скасувати, а відносно 2007 року - змінити.
Відмовити ОСОБА_1 в його позовних вимогах до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо визнання протиправними дій та зобов’язання перерахувати і виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2000-2006 роки.
Зобов’язати Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік у розмірі 1770,30 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят грн. 30 коп.).
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ: