Справа № 2-660/2010

     2010р.

РІШЕННЯ

іменем України

30 серпня 2010 року Сватівський місцевий районний суд Луганської області в складі головуючого  судді Гашинського М.А., при секретарі Покотиловій І.М. у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове, розглянув цивільну справу, без участі сторін за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на її користь підвищення до пенсії як «Дитині війни»  у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком з 09.07. 2007 року,

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до суду  з даною позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області, в якій просить  зобов’язати відповідача  нарахувати  та виплатити  на його користь недоплачену йому як  дитині війни підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року.

В судове засідання позивач не з’явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до  суду надавши заперечення , згідно яких просить суд справу розглянути без його  участі  та зазначив, що  позов не визнає.

Суд, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених  тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає за необхідне задовольнити  позов з наступних підстав: позивач є пенсіонером, отримує пенсію за  віком  та має  правовий статус „дитини війни”, що  підтверджується  посвідченням  (а.с. №6) .  

Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 46 Закону України „Про загальнообов”язкове пенсійне страхування ” передбачено, що  н араховані суми пенсії,  на  виплату  яких  пенсіонер  мав право,  але  не отримав своєчасно з власної вини,  виплачуються за минулий час,  але не більше ніж за три роки до  дня  звернення  за отриманням  пенсії.   Нараховані суми пенсії,  не отримані  з  вини  органу,  що призначає  і  виплачує  пенсію,  виплачуються  за  минулий час без обмеження будь-яким  строком. Таким чином, суд  не вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30  відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ст. 71  Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» КМ України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру  мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбаченими відповідними бюджетними програмами, а не від розміру  мінімальної пенсії за віком, як вказано в законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Ч.2 ст. 22 Конституції України  встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року щодо соціальних виплат.

Щодо виплат у 2009 – 2010 роках, то в п. 5.3. Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року вказано, що у рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що „рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)“ (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).

Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті  38  Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону  про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п’ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв’язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що „зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України“ (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). Ст. 46 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік  в порушення  вимог ст.ст.  3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, рішення Конституційного суду України від 22.05. 2008 року  встановлено інше (додаткове) правове регулювання відносин, ніж передбачено законом  України «Про соціальний захист дітей війни».

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний перерахувати та виплатити позивачеві підвищення  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «дитині війни»  з 09  липня  2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 з урахуванням  фактично отриманих сум .

Також, згідно ст.ст.79, 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 08.50 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн., оскільки вони оплачені й підтверджені платіжними документами.

                                            Керуючись ст. ст. 10,11, 60,212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.  

Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області  здійснити нарахування та виплату підвищення  до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  як дитині війни  з 09  липня  2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням  фактично отриманих сум.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області  на користь ОСОБА_1 сплачені: судовий збір в розмірі 08.50 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                       М.А. Гашинський