ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19.07.10 р. Справа № 36/81пд
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Н.В.Будко
при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державного підприємства „Добропіллявугілля” м.Добропілля
до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлас Експрес” м.Донецьк
про: визнання недійсним договору №УПТ 11/21 купівлі-продажу права вимоги від 21.11.08р.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Прокопчук Р.М. – по дов.;
від відповідача-1: не з’явився;
від відповідача-2: Сьомка Р.О. – по дов.;
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Державне підприємство „Добропіллявугілля” м.Добропілля, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” м.Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлас Експрес” м.Донецьк, про визнання недійсним договору №УПТ 11/21 купівлі-продажу права вимоги від 21.11.08р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що договір №УПТ 11/21 від 21.11.08р. є договором факторингу, за яким відповідач – 2 придбав права, котрі згідно чинного законодавства України можуть бути придбані тільки суб’єктами зі спеціальною правоздатністю, що порушує вимоги ст.1079 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,5 Закону України „Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг”.
Відповідачі проти позову заперечують посилаючись на те, що оспорюваний договір є не договором факторингу, а договором купівлі-продажу права вимоги.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:
Між позивачем, ДП „Добропіллявугілля”, та відповідачем-1, ТОВ „Ресурсенерготрейд”, був укладений договір №3/07-85п від 01.03.07р., згідно якого відповідач-1 зобов’язався збагатити рядове вугілля, поставлене позивачем на умовах СРТ – ЦЗФ отримувач, в найменуванні, кількості, марочному складі, з якісними показниками згідно специфікацій, які оформляються окремими додатками і є невід’ємними частинами цього договору, та відвантажити отримані продукти збагачення за реквізитами, вказаними позивачем, а позивач зобов’язується оплатити вартість робіт по збагаченню рядового вугілля.
21.01.08р. відповідач-1, ТОВ „Ресурсенерготрейд”, та відповідач-2, ТОВ „Атлас-Експрес”, уклали договір №УПТ 11/21, за умовами якого відповідач-1 продає, а відповідач-2 купує право вимоги відповідача-1 до позивача, ДП „Добропіллявугілля”, яке виникло по договору №3/07-85п від 01.03.07р., укладеному між позивачем та відповідачем – 1.
За цим договором відповідач-2 набуває право вимоги відповідача-1 до позивача наступного зобов’язання: збитки в розмірі 351051,29грн., яке виникло внаслідок поставки позивачем рядового вугілля, яке змерзлося, у лютому 2008 року на адресу ЦЗФ „Торезька” ТОВ „Енергоімпекс”. У разі невиконання даного зобов”язання – право на стягнення штрафних санкцій, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов”язань позивачем (п.1.2 договору).
Відповідно до п.1.3 договору документами, які підтверджують право вимоги, що передається, є: договір №3/07-85П від 01.03.07р., специфікація б/н від 31.01.08р., яка є додатком №14 до договору, первісні бухгалтерські документи (рахунки, акти тощо), та інші документи, які підтверджують факт надходження на ЦЗФ „Торезька” ТОВ „Енергоімпекс” у лютому 2008 року рядового вугілля, яке змерзлося.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що документи, які посвідчують право вимоги, яке передається, повинні бути передані згідно акту приймання-передачі, підписаному обома сторонами.
Виходячи з положень п.2.3 договору, з моменту підписання акту приймання-передачі документів до відповідача-2 переходять права відповідача-1 по договору №3/07-85п від 01.03.07р. в обсязі та на умовах, які існують на момент підписання даного договору.
При цьому, згідно п.3.1 договору, в редакції додаткової угоди до нього від 21.11.08р., відповідач-2 за купівлю-продаж права вимоги зобов”язаний сплатити відповідачу-1суму 351051,59грн. у строк до 31.12.09р.
На виконання умов п.п.2.2,2.3 договору, 21.11.08р. відповідач-1 та відповідач-2 підписали акт приймання-передачі документів по договору купівлі-продажу права вимоги №УПТ 11/21 від 21.11.08р.
31.12.09р. відповідачі уклали угоду про припинення зустрічних зобов”язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 Цивільного кодексу України, згідно якої були зараховані вимоги відповідача-2 до відповідача-1 на суму 351051,29грн. по договору уступки права вимоги №УПТ 01/12 від 01.12.09р., та вимоги відповідача-1 до відповідача-2 на суму 351051,29грн. за оспорюваним договором №УПТ 11/21 від 21.11.08р.
Позивач вважає, що договір №УПТ 11/21 від 21.11.08р., укладений між відповідачами, є договором факторингу, і відповідач-2 придбав права, які згідно чинного законодавства України можуть бути придбані тільки суб’єктами зі спеціальною правоздатністю, що порушує вимоги ст.1079 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,5 Закону України „Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг”, у зв’язку з чим просить суд визнати його недійсним на підставі ст.ст.203,215 ЦК України.
Однак з даними твердженнями позивача господарський суд погодитися не може з огляду на наступне.
Частина 1 статті 1077 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, з точки зору цивільного права операція вважається факторингом, якщо виконуються такі умови: • одна сторона (фактор) передає іншій стороні (клієнту) кошти у розпорядження; • інша сторона (клієнт) вносить плату фактору за отримані від нього у розпорядження кошти; • інша сторона (клієнт) відступає право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В даному випадку, в оспорюваному договорі не виконуються дві з трьох умов: кошти не надаються врозпорядження і відповідач-1 не вносить плату на користь відповідача-2 за наданні кошти. Більше того, з оспорюваного договору випливає, що відповідач-2, сплачує кошти відповідачу-1 за відступлене ним право вимоги збитків в сумі 351051,29грн. (а не навпаки, як це необхідно для виникнення факторингу).
Крім того, передане відповідачем-1 право вимоги не може вважатися платою за надані йому у розпорядження кошти, як того вимагає Цивільний кодекс України, щоб операція вважалась факторингом, оскільки договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Таким чином, укладений між сторонами договір №УПТ № 11/21 від 21.11.08р. від 21.11.08р. не є договором факторингу в розумінні цивільно-господарського законодавства України.
Проаналізувавши зміст оспорюваного договору, суд вважає, що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір №УПТ 11/21 від 21.11.08р., за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, предметом якого відповідно до ч.3 ст.656 Цивільного кодексу України є право вимоги збитків в сумі 351051,29грн.
При цьому, на відміну від договору факторингу, чинне законодавство не встановлює спеціальних вимог щодо суб’єктів, які виступають покупцем права вимоги, у зв”язку з чим твердження позивача в частині того, що відповідач – 2 придбав права, котрі згідно чинного законодавства України можуть бути придбані тільки суб’єктами зі спеціальною правоздатністю, що порушує вимоги ст.1079 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,5 закону України „Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг”, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.
Таким чином, причиною виникнення спору стало невірне розуміння позивачем правової природи оспорюваного договору №УПТ 11/21 купівлі-продажу права вимоги від 21.11.08р.
За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, господарський суд вважає, що твердження позивача в частині того, що договір №УПТ 11/21 від 21.11.08р. за своєю правовою природою є договором факторингу, за яким відповідач-2 придбав права, котрі згідно чинного законодавства України можуть бути придбані тільки суб’єктами зі спеціальною правоздатністю, що порушує вимоги ст.1079 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,5 закону України „Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг”, суд вважає юридично неспроможними, у зв’язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору №УПТ 11/21 від 21.11.08р.
Судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
ВИРІШИВ:
У позові Державного підприємства „Добропіллявугілля” м.Добропілля до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресурсенерготрейд” м.Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлас Експрес” м.Донецьк, про визнання недійсним договору №УПТ 11/21 купівлі-продажу права вимоги від 21.11.08р. відмовити.
Суддя