Справа № 2-А-255
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2009 року Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області
у складі: головуючого - судді Алексєєнко І.П.
при секретарі Чернієнко О.О.
з участю позивача ОСОБА_1
представника
відповідача - Москвіта О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Макіївки адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС за 2003-2005 роки та 2007-2008 роки,
встановив:
02 лютого 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) , яким просила визнати неправомірним відмову у виплаті їй, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п"яти мінімальних заробітних плат та просила стягнути недоплачену суму таких виплат за період з 2003 року по 2005 рік та з 2007 року по 2008 рік включно у сумі 8641 грн. 60 коп.
В судовому засіданні позивач підтримала позов і пояснила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії і перебуває на обліку в УПСЗН Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради. Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" їй встановлена норма щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі п"яти мінімальних заробітних плат. Всупереч вимогам цього Закону відповідач проводить виплати у твердому грошовому вираженні відповідно до Постанов Кабінету Міністрів, що не відповідає вимогам Конституції України та Рішенням Конституційного суду України і є незаконним, тому вона просить визнати дії відповідача у цій частині неправомірними та стягнути з УПСЗН недоотримані нею суми на оздоровлення , починаючи з 2001 року та по 2005 рік включно і за 2007 та 2008 роки. Згідно наданої їй довідки виплата на оздоровлення була сплачена у 2003, 2004 роках по 26 грн. 70 коп., а з 2005 по 2008 роки включно по 100 грн. на рік, тобто всього вона отримала 353 грн. 40 коп. Відповідно до вимог ст. 48 вищезазначеного Закону та Закону України "Про державний бюджет" яким щороку встановлювалась мінімальна заробітна плата, виходячи з кратності п"яти мінімальних заробітних плат, їй повинна була сплачуватися компенсація на оздоровлення у 2003 році - 185 грн. х 5 = 925 грн., у 2004 році - 237 грн. х 5 = 1185 грн., у 2005 році 332 грн. х 5 = 1660 грн., у 2007 році - 440 грн. х 5 = 2050 грн., у 2008 році : 605 грн. х 5 = 3025 грн., а всього за весь час 8995 грн. З урахуванням сплачених їй сум на оздоровлення, просить стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму такої компенсації у загальній сумі 8641, 60 грн. за весь період : 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки.
Відповідач - представник Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради Москвіта О.М., діюча за довіреністю ( а.с. 9 ), позов ОСОБА_3 не визнала і у судовому засіданні пояснила, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, порядок застосування цього Закону визначаються Кабінетом Міністрів, рішення якого є обов'язковим для виконання місцевими органами виконавчої влади. Відповідно до п.3 ст. 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту населення. Фінансування витрат, пов"язаних з реалізацією Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету. В ч. 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямовання цих видатків. Тому всі виплати, передбачені Законом України "про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі і виплати щорічної допомоги на оздоровлення, виплачуються у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Виходячи з фінансових можливостей держави виплата цією постановою забезпечена у розмірі 26 грн. 70 коп., що і отримувала позивач протягом 2003-2004 років. Постановою Кабінету Міністрів України за № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначений розмір таких компенсаційних виплат з 2005 року по 100 грн., що також позивачці було виплачено. За таких умов, вважає, що вимоги ОСОБА_3 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і просить відмовити їй у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази та заперечення, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно посвідчення серія НОМЕР_1 від 10.02.1996 року ОСОБА_3. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії і вона має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року.
(а.с. 6)
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, має право на щорічну допомогу (соціальну виплату ) на оздоровлення і цим Законом встановлений розмір такої допомоги ( п"ять мінімальних заробітних плат). Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Як вбачається з довідки, виданої УПСЗН Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради, позивачці були сплачені суми компенсацій на оздоровлення з 2003року в розмірі:
2003рік - 26, 70 грн. ( 10.06.2003 року )
2004рік - 26, 70 грн. ( 28.12.2004 року )
2005рік- 100 грн. (19.10.2005 року)
2006рік- 100 грн. ( 25.05.2006 року)
2007рік - 100 грн. (16.08.2007 року)
2008рік- 100 грн. (27.01.2009 року)
Судом встановлено, що при виплаті щорічної допомоги ОСОБА_3., яка інвалідом не була визнана , на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету
Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою розмір такої допомоги встановлений в 26, 70 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою розмір допомоги встановлений в 100 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Зазначеними постановами Кабінету Міністрів України всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, ( який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати ) установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів другої групи -26, 70 грн. а з 2005 року-100 грн.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року та Закон України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати , а не постанови Кабінету Міністрів.
Таким чином, дії відповідача - УПСЗН про відмову у виплаті щорічних сум на оздоровлення позивачці у розмірах допомоги, як величини , кратної відносно розміру мінімальної заробітної плати, а саме п"яти мінімальних заробітних плат на час виплати, є неправомірними.
Проте, п.30 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік " від 19.12.2006 року дію абзаців 2-7 частини 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року, в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено і на 2007 рік.
Але стаття 71, яка діє з 01.01.2007 року, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року вказує на неможливість призупинення дії норм цього Закону іншими Законами, крім Законі про внесення змін до нього. А відповідних змін до норм цього Закону не було, а тому при обчисленні допомоги на оздоровлення на 2007 рік так і на 2008 рік, слід керуватися також нормами зазначеного Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність перерахунку відповідно до вимог ст. 48 вищезазначеного Закону та Законів України про Державний бюджет соціальні виплати на оздоровлення позивачці за період 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України № 372-1У від 26.12.2002 року "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати" розмір мінімальної зарплати встановлений з 01.01.2003 року 185 грн. і діяв на час виплати компенсації на оздоровлення позивачці за 2003 рік на 10 червня 2003 року. Тоді , відповідач повинен був сплатити позивачці суму на оздоровлення із розрахунку п"яти мінімальних заробітних плат 925 грн. ( 185 грн. х 5 = 925 грн. ) Фактично було сплачено за 2003 рік 26 грн. 70 коп. Недоплата становить 898 грн. 30 коп. ( 925 грн. - 26, 70 грн. = 898, 30 грн. )
Відповідно до ст. 89 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003 року № 1344-1У, розмір мінімальної заробітної плати на час виплати позивачці суми на оздоровлення за 2004 рік, а саме на 28 грудня 2004 року, встановлений 237 грн. Тоді відповідач повинен був сплатити позивачеві суму на оздоровлення із розрахунку п"яти мінімальних заробітних плат 1185 грн. (237 грн. х 5 = 1185 грн. ). Фактично було сплачено позивачеві за 2004 рік 26 грн. 70 коп. Недоплата становить 1158 грн. 30 коп. ( 1185 грн. - 26, 70 грн. = 1158 грн. 30 коп.)
Згідно ст. 83 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 року за № 2285-1У, на час проведення виплати позивачці компенсації на оздоровлення за 2004 рік, а саме на 19 жовтня 2005 року, була встановлена мінімальна заробітна плата 332 грн. Тоді відповідач мав сплатити позивачці суму на оздоровлення із розрахунку п"яти мінімальних заробітних плат 1660 грн. ( 332 грн. х 5 = 1660 грн. ) Фактично було сплачено позивачеві 100 грн. за 2005 рік . Недоплата становить 1560 грн. (1660 грн. - 100 грн. - 1560 грн.)
Статтею 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01 липня 2007 року встановлений 440 грн. і діяв на час виплати компенсації позивачці на оздоровлення за 2007 рік , а саме на 16 серпня 2007 року. Одноразова допомога позивачу на оздоровлення за 2007 рік мала бути виплачена у розмірі 2050 грн., виходячи із п"яти мінімальних заробітних плат на час виплати ( 440 грн. х 5 = 2200 грн. ) Фактично відповідачем було за 2007 рік виплачено на оздоровлення позивачу 100 грн. і недоплата становить 2100 грн. (2200 грн. - 100 грн. = 2100 грн.)
Згідно ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2009 року становив 605 грн. Компенсація позивачці за 2008 рік проводилась 27 січня 2009 року у розмірі 100 грн., а мала становить 605 грн. х 5 = 3025 грн. Недоплата становить 3025 грн. - 100 грн. = 2925 грн.
Таким чином, загальна сума недоотриманої позивачкою допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки становить: 898 грн. 30 коп. + 1158 грн. 30 коп. + 1560 грн. + 2100 грн. + 2925 грн. = 8641 грн. 60 коп. і вказана сума підлягає стягненню за рахунок державного бюджету на користь позивачки.
Аналізуючи усі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача в частині виплати позивачці грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 26 грн. 70 коп. за період 2003-2004 роки та по 100 грн. за 2005 рік і за 2007- 2008 роки і необхідність стягнення на користь позивачки за рахунок державного бюджету недоотриманих сум грошової допомоги за вказані роки у сумі 8641 грн. 60 коп., у зв"язку з чим, адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі..
На підставі викладеного, ст. 22 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року,
керуючись ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 158-163 Кодексу Адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС за 2003-2005 роки та 2007-2008 роки, задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Гірницької районної адміністрації Макіївської міської Ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_3 недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, у загальному розмірі 8641 (вісім тисяч шістьсот сорок одну ) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Гірницький районний суд м. Макіївки шляхом подання протягом десяти днів з дня винесення постанови заяви про її оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.