Справа № 2а-121/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2009 року Волноваський районний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Голуб Т.І.
при секретарі - Метьолкіной Н.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Козловой В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості недоотриманої суми одноразової компенсації,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості недоотриманої суми одноразової компенсації інваліду 2 групи у розмірі 8175 гр.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої він має право на одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами.
Позивач зазначив, що він, з 02.03.2001 року має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 3 групи інвалідності, а з 17.11.2008 року йому встановлено 2 групу інвалідності.
У зв’язку з встановленням позивачу 2 групи інвалідності Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації нарахувало позивачу різницю у компенсаціях, на підставі постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року у розмірі 94 гр. 80 коп., але до наступного часу вказана сума не виплачена.
Позивач вказує на те, що Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації при виплаті спірної компенсації на підставі постанов КМУ, а не на підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», значно звужує його право на отримання матеріальної допомоги, чим порушує ст. 22 Конституції України.
Позивач надає розрахунок недоотриманої одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при встановленні другої групи інвалідності, відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік", який становить 8175 гр.
Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, із адміністративним позовом не погодилось та надало заперечення на позовну заяву, у яких в обґрунтування своїх заперечень посилався на ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що порядок застосування Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами виконавчої влади. Крім того, ст. 95 Конституції України регламентує, що тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Оскільки управління праці та соціального захисту населення є бюджетною організацією та не має своїх коштів, воно має право сплачувати тільки ті кошти, які надходять по цільовому призначенню та в розмірах, які були закладені рішеннями Верховної Ради в державний бюджет.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та на їх задоволенні наполягає.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 має статус постраждалого громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 2 групи інвалідності, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1 та довідкою серії ДОН - 07 № 077851.
Позивачу як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії Управлінням праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації у зв’язку з набуттям 17.11.2008 року 2 групи інвалідності нараховано різницю в одноразовій компенсації між 3 та 2 групами у сумі 94 гр. 80 коп., яка на наступний час відповідачем не виплачена.
Однак, позивач, не погодившись із розмірами вказаної суми, 15.12.2008 року звернувся до відповідача із заявою про виплату різниці, в зв’язку із встановленням йому групи інвалідності, яка належить до виплати, відповідно до положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (далі Закон 796-ХІІ).
Посилання відповідача на те, що законами України про Державний бюджет України на 2008 рік надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, є необгрунтованими, оскільки ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що права громадян встановлюються виключно законами України.
Так, дійсно право на одноразову компенсацію (соціальну виплату), а також її розмір та право на отримання різниці між компенсаціями, при встановленні інвалідності групи встановлено ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлений законом розмір одноразової компенсації (сорок п’ять мінімальних заробітних плат за 2 групу інвалідності) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє. Отже, і розмір різниці компенсації у разі встановлення інвалідності також не може бути зменшений.
Відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, які фактично зменшили розмір допомоги, порушив ст. 113 ч. 3 Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну компенсацію.
У відповідності із ст. 9 КАСУ в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції або закону України, суд повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, відповідно до положень частини 2 статті 48 Закону № 796-ХІІ від 28.02.1991 року у разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам, ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, виплачується різниця у компенсаціях. Відповідно до абзаців 3 та 4 ч. 1 ст. 48 вказаного Закону одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в таких розмірах: інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент встановлення інвалідності.
Таким чином, право ОСОБА_1 на спірну виплату прямо встановлено Конституцією України та Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, вказане право гарантовано ст. 17 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», а також гарантований і розмір спірної соціальної допомоги. До цього ж, в ч. 1 ст. 17 закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
Тобто при виплаті спірної різниці у компенсаціях Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації повинно було керуватися ст. 48 спеціального закону, а саме Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Вищевикладене свідчить, що Відповідач зобов’язаний виплатити розмір спірної різниці у компенсаціях позивачу у відповідності до ст. 48 № 796 - XII, а саме у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 жовтня 2008 року - 545 гр. на місяць. Позивачу встановлена 2 група інвалідності 17.11.2008 року, тому його одноразова компенсація повинна бути встановлена у сумі 8175 гр. (545 гр.х 15 мін. з/п (45 мін.з/п.-30 мін.з/п.), яка підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
У запереченнях Відповідач також помилково тлумачить і ч. 2 ст. 95 Конституції України, яка передбачає наступне: «тільки Законом України про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків». Відповідач вважає, що оскільки спірна різниця у компенсаціях є видатком держави, то її розмір здійснюється в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Однак загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Керуючись, ст. ст. 94,158-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості недоотриманої суми одноразової компенсації інваліду 2 групи у розмірі 8175 гр. задовольнити.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації по відмову ОСОБА_1 в виплаті суми недорахованої одноразової грошової компенсації при встановленні 2 групи інвалідності неправомірними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої одноразової компенсації, як інваліду 2 групи, у розмірі 8175 гр.
Постанова може бути оскаржена в Донецькій апеляційний адміністративний суд через Волноваський районний суд протягом 20 днів з дня подання скарги про оскарження до суду, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови.