Справа №22-3192/09

Головуючий у 1-й інстанції: Пустовіт З.П.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.

Суддів: Сапун О.А., Савченко О.В.

При секретарі: Петровій О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю УК „Коменерго-Бердянськ" в особі ліквідатора комунального підприємства „Житлосервіс-5" Василькова С.А. про зобов’язання ліквідувати наслідки залиття квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

06 жовтня 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ТОВ УК „Коменерго-Бердянськ" в особі ліквідатора КП „Житлосервіс-5" Василькова С.А. про зобов’язання ліквідувати наслідки залиття квартири.

Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 жовтня 2008 року позовну заяву залишено без руху, позивачам надано строк до 03 листопада 2008 року для усунення недоліків заяви. Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 грудня 2008 року позовна заява визнана неподаною і повернута ОСОБА_5 (а. с. 2,10).

Проте, ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2009 року ухвала судді від 09 грудня 2008 року була скасована, матеріали направлені на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 43-44).

Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2009 року позовна заява ОСОБА_4, ОСОБА_5 знову була залишена без руху для виправлення її недоліків протягом чотирнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 травня 2009 року позовна заява повернута ОСОБА_5 на підставі частини 2 статті 121 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу судді суду першої інстанції скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4 частини 2 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 312 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Повертаючи ОСОБА_4, ОСОБА_5 позовну заяву про відшкодування шкоди, спричиненої залиттям квартири, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивачі не виправили недоліки, викладені в ухвалі від 27 квітня 2009 року, а саме: не зазначили в позовній заяві яким чином відповідач повинен ліквідувати наслідки залиття квартири; не вказали які наслідки спричинило залиття квартири; не зазначили істотних для справи обставин; не сплатили витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Проте цей висновок суперечить наданим документам та вимогам закону.

Так, з поданої 12 травня 2009 року оновленої позовної заяви видно, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 оцінили спричинену залиттям квартири шкоду у 15 000 грн., яку просили зобов’язати відповідача перерахувати за їх місцем проживання. При цьому в обґрунтування позову додали розрахунок; акт працівників комунального підприємства від 17 січня 2006 року, в якому зафіксовані руйнування шпалер та стінових панелей у квартирі позивачів; копію рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Бердянської міськради, КП „Житлосервіс-9" ЗАТ „Бердянське підприємство теплових мереж" про відшкодування матеріального збитку, моральної шкоди, яким встановлено факт спричинення ОСОБА_5 шкоди внаслідок залиття їх квартири 10 січня 2002 року по причині прориву батареї (а. с. 51-55 ).

Крім того, в позовній заяві від 06 жовтня 2008 року Тадєєви виклали клопотання про звільнення їх від сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В обгрунтування клопотання послалися на тяжкий матеріальний стан, оскільки є людьми похилого віку і являються інвалідами другої групи. До позову додали ксерокопії довідок про інвалідність (а. с. 4,5 ). Однак суд в ухвалі від 27 квітня 2009 року у встановленому законом порядку зазначене клопотання не вирішив. Також в ухвалі не зазначив яку саме суму витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи їм необхідно сплатити.

При подачі позовної заяви 12 травня 2009 року Тадєєви знову звернулися до суду з клопотанням про звільнення їх від сплати судового збору, як інвалідів другої групи, непрацездатних, матеріально незабезпечених людей похилого віку. Проте суд в ухвалі від 22 травня 2009 року безпідставно зазначив, що позивачі не надали мотивованого, підтвердженого відповідними доказами, клопотання про звільнення їх від сплати витрат з ІТЗ.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оспорювана ухвала постановлена з порушення норм процесуального права, тому її необхідно скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307,312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 травня 2009 року скасувати, питання про відкриття провадження у справі передати до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.