Справа  № 2 – 1321/10

              Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 року                                                                                                             м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської обл. в складі

головуючого – судді Логвинюк І. М.,

при секретарі      Щесюк Н.Й.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

                 відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції, публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – комерційний банк «Надра», про визнання договору купівлі - продажу рухомого майна укладеним, визнання права власності на автомобіль, звільнення майна з-під арешту, зняття заборони на його відчудження, зупинення виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції (далі – відповідач, ВДВС), відділення «Ковельська філія» Волинського ГРУ публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк) про визнання договору купівлі - продажу рухомого майна укладеним, визнання права власності на автомобіль, звільнення майна з-під арешту зняття заборони на його відчудження, зупинення виконавчого провадження. Позов мотивований тим, що 17.11.08 р. державним виконавцем ВДВС Ковельського МРУЮ Веремчук Л.С. було винесена постанову про арешт автомобіля марки «BMW -520», 1989 р. в., д. н. НОМЕР_1, та оголошено заборону на його відчудження. Даний автомобіль належить йому на праві приватної власності на підставі розписки від 24.01.08 р. про отримання за нього коштів відповідачем ОСОБА_2 у присутності свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6 Відповідачем ОСОБА_2 також було видано довіреності на даний автомобіль від 24.01.08 р., 13.03.09 р. Так як коштів для оплати зняття автомобіля з обліку у Ковельському МРЕВ та нотаріального оформлення договору не було, то на автомобіль було видано довіреності як на його ім»я, так і на ім»я ОСОБА_7, ОСОБА_8.  Так як відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до відповідача – ВДВС з приводу накладення арешту та заборони на відчудження даного автомобіля без з»ясування обставин стосовно права власності на автомобіль, це порушило його право власності на автомобіль. Відповідачем - ВДВС в порушення вимог закону було винесено постанову № 953086 від 17.11.09 р. про арешт даного автомобіля та про заборону здійснення його відчудження. Просить позов задовольнити, визнати укладеним  договір купівлі - продажу даного автомобіля, його право власності на автомобіль та звільнити даний автомобіль з-під арешту, зняти заборону на його відчудження, зупинити виконавче провадження.

За ухвалою суду від 26.07.10 р. було проведено заміну первинного відповідача - відділення «Ковельська філія» Волинського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» належним - ПАТ КБ «Приватбанк».

За ухвалою суду від 16.08.10 р. участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено комерційний банк «Надра» (далі – КБ «Надра».

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, обгрунтувавши його вищенаведеними доводами. Суду додатково пояснив, що відповідач надавав на його ім.»я неодноразово довіреності. Остаточно, за домовленістю з відповідачем ОСОБА_2, переоформлення автомобіля він мав провести за свої кошти, однак, таких на той час не мав. Згодом - на автомобіль було накладено арешт. Автомобіль фактично з 24.01.08 р. знаходиться  у повному його розпорядженні. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав повністю, суду пояснив, що дійсно, він у 2008 р. свій автомобіль марки «BMW -520», 1989 р. в., продав позивачеві за суму 30 000 грн. у присутності зазначених у позовній заяві свідків. Як гарантію відчудження він неодноразово оформляв на ім.»я позивача довіреності на право керування, розпорядження спірним автомобілем. Остаточно за домовленістю переоформлення автомобіля мав провести за кошти позивача, у якого вони на той час були відсутні. Згодом - на автомобіль було накладено арешт. Автомобіль фактично з 24.01.08 р. знаходиться у повному розпорядженні позивача. Проти задоволення позову не заперечує.

            Представник відповідача  - ВДВС в судове засідання не з»явився, хоча даний відповідач належно повідомлений. Попередньо подав суду заяву з проханням розглядати справу у відсутності його представника. Письмового заперечення проти позову не надав.

            Представник відповідача  -  ПАТ КБ «Приватбанк»  - в судове засідання не з»явився, хоча даний відповідач належно повідомлений. Попередньо подав суду заяву з проханням розглядати справу у його представника. Письмового заперечення проти позову не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання не з»явився, хоча третя особа належно повідомлена. Про причини неявки свого представника суду не повідомила, письмового заперечення проти позову суду не надала.  

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності  осіб, які не з”явились.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, як показали у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6, у їх присутності у взимку 2008 р. позивач придбав у відповідача ОСОБА_2 за 30 000 грн. автомобіль марки «БМВ». З того часу по даний час даним автомобілем користується фактично позивач та члени його сім»ї.

Згідно з копіями розписок від 24.01.08 р., відповідач ОСОБА_2 у присутності свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 отримав від позивача 30 000 грн. за проданий йому його автомобіль марки «BMW -520», 1989 р. в., д. н. НОМЕР_1.

Копіями нотаріально засвідчених довіреностей від 24.01.08 р. та від 13.03.09 р., стверджується, що дійсно, відповідач ОСОБА_2 надавав позивачеві та батькові позивача – ОСОБА_7, братові позивача – ОСОБА_8 права на представлення його інтересів по питаннях експлуатації спірного автомобіля, як належного йому за тимчасовими реєстраційними талонами.  

Як слідує з копії постанови про арешт та затримку майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 17.11.08 р., винесеної державним виконавцем ВДВС Веремчук Л.С., що дійсно, при примусовому виконанні в/листа № 2-1666/08, виданого 19.09.08 р. Ковельським міськрайсудом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 21 839 грн. боргу на користь відповідача у справі – ПАТ КБ «Приватбанк», з метою забезпечення виконання рішення суду було накладено арешт на спірний автомобіль як такий, що належний відповідачеві ОСОБА_2.

Крім того, копіями документів зведеного виконавчого провадження про стягнення боргу з відповідача ОСОБА_2 на користь відповідача - ПАТ КБ «Приватбанк» та третьої особи,  стверджується, що виконавче провадження відкрито після 24.01.09 р., з 04.04.09 р. спірний автомобіль перебуває у розшуку, а тому до розшуку автомобіля зведене виконавче провадження зупинено.

Відповідно до копії повідомлення № 5/3517 від 18.11.09 р. Ковельського МРЕВ, на виконання вищезазначеної постанови ВДВС  було накладено арешт на спірний автомобіль як на належний за реєстраційними даними відповідачеві ОСОБА_2  

За змістом ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідо до ст. 59 Закону України  «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

За правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян, що грунтуються на праві власності на описане чи арештоване майно, або на праві володіння ним. Позивач навів суду переконливі докази того, що йому з 24.01.08 р. як власникові спірного майна належить право вимоги щодо спірного майна, що описане і арештоване ВДВС як майно відповідача ОСОБА_2. Будь  - яких доказів, що спростовували б такі твердження позивача, відповідачем чи представниками відповідачів -  ВДВС, ПАТ КБ «Приватбанк», третьої особи, суду не надано.

За змістом ст.ст. 316, 319 ЦК України, право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, володіючи, користуючись та розпоряджаючись своїм майном на власний розсуд.

За змістом ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 638,639,640 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Він може бути укладеним у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми його укладення не встановлені законом. Договір вважається укладеним з моменту передання майна або вчинення іншої дії.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач 24.01.08 р. дійсно придбав у відповідача ОСОБА_2 належний останньому спірний автомобіль та сторони досягли згоди по всіх істотних умовах такого договору, що підтверджується письмовими доказами та показаннями свідків. Укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 договір не потребував нотаріального посвідчення. Фактично, вказаний договір виконаний, позивача слід визнати власником спірного майна, яке він придбав його на законній підставі  та має право вимоги про звільнення майна з-під арешту, зняття заборони на відчудження  майна йому належить.

Слід звільнити спірний автомобіль з-під арешту, накладеного на спірний автомобіль державим виконавцем ВДВС, оскільки арешт порушує права позивача як власника спірного автомобіля, а також зняти заборону на його відчудження.

Однак, як вбачається з матеріалів зведеного виконавчого провадження по виконанню виконавчих листі про стягнення на користь стягувачів із боржника ОСОБА_2 – відповідача у справі - сум боргу, зупинено за постановою державного виконавця. Тому вимога позивача, яки й не є стороною виконавчого провадження, про зупинення  вищезазначеного виконавчого провадження, є безпідставною, в цій частині у  задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 213-218, 88 ЦПК України, ст.ст. 316, 319, 334, 638,639,640 ЦК України ЦК України, ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”, суд

 в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.  

Визнати укладеним 24.01.08 р. договір купівлі - продажу автомобіля марки «BMW -520», 1989 р. в., д. н. НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «BMW -520», 1989 р. в., д. н. НОМЕР_1.

Зняти арешт з автомобіля марки «BMW -520», 1989 р. в., д. н. НОМЕР_1 та заборону на його відчудження, що накладені за постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області від 17.11.08 р.

У задоволенні вимоги про зупинення виконавчого провадження по виконанню виконавчих документів про стягнення на користь стягувачів сум боргу з відповідача ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом  десяти днів з дня отримання копії рішення.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу подано не було.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Головуючий: