ц
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2010 року справа № 2а-14502/09/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барабаш М.В.,
суддів Букіної Л.Є.,
Врони О.В.,
при секретарі судового засідання Шенкунісі А.О.,
за участю:
представника відповідача-1 Бестаєва І.Л.,
представника третьої особи Григорчука П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління юстиції в Дніпропетровській області, Державного казначейства України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 (далі –позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції в Дніпропетровській області (далі –Головне управління юстиції, відповідач-1), Державного казначейства України (відповідач-2), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Бабушкінський ВДВС, третя особа), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (а.с.55-58 т.1), просить:
- визнати скарги позивача від 04.10.2008 року, 13.10.2008 року (дві), 26.10.2008 року, 02.11.2008 року, 09.11.2008 року, 23.11.2008 року, 09.12.2008 року, 19.12.2008 року, 26.01.2009 року, 08.02.2009 року, 20.04.2009 року, 29.06.2009 року, 16.10.2009 року, 05.11.2009 року, 21.12.2009 року, 14.02.2010 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню;
- визнати, що у відношенні названих 17-ти спірних скарг в Головному управлінні юстиції у Дніпропетровській області допустили наступні неправомірні дії: не розглянули їх об’єктивно та всесторонньо; передали для перевірки неналежним особам; не прийняли заходів щодо припинення незаконних дій, про які повідомляв позивач; не забезпечили поновлення порушених прав позивача; не повідомили письмово про результати своїх перевірок та суті прийнятих рішень (по відношенню до кожної вимоги); не повернули додані до скарг документи; не надали обґрунтовані відповіді, порушили місячний строк для цього;
- визнати, що при розгляді названих 17-ти спірних скарг Головне управління юстиції у Дніпропетровській області не проконтролювало належним чином діяльність Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, що є порушенням вимог ст.8 –8/3 Закону України Про виконавче провадження;
- зобов’язати Головне управління юстиції у Дніпропетровській області перевірити названі 17-ть спірних скарг належним чином, прийняти належні заходи, повернути додані документи, надати обґрунтовані відповіді згідно всім вимогам Закону України Про звернення громадянта ст. 40 Конституції України;
- зобов’язати Державне казначейство України виплатити позивачу із державного бюджету відшкодування моральної шкоди у розмірі 17000 грн. (заподіяну неправомірними діями Головного управління юстиції в Дніпропетровській області по відношенню до спірних скарг).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: у зв’язку з бездіяльністю Головного управління юстиції протягом тривалого терміну не виконуються рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Бабушкінським ВДВС щодо забезпечення позову, про стягнення сум на користь ОСОБА_4 Позивач в матеріалах позовної заяви доводить, що звернення Головним управлінням юстиції розглянуто не об’єктивно та не всебічно, вважає, що Головне управління юстиції не здійснило заходів для поновлення порушених прав скаржника та вчинення незаконних дій, не надало письмових відповідей про результати проведених перевірок та прийнятих рішень, не повернуло документи, які було долучено до матеріалів скарг в якості доказів, відповіді на звернення із порушенням строків, передбачених Законом України Про звернення громадян.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином повістками про виклик, про що свідчать поштові повідомленням про вручення поштової кореспонденції. В клопотанні, яке залучено до матеріалів справи, позивач просив розглядати справу за його відсутності.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд в частині позовних вимог щодо 13-ти спірних скарг, які були предметом розгляду в адміністративній справі № 2а-15039/09/0470 - залишити позовну заяву без розгляду, в іншій частині - відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача-1 вказує на зловживання позивачем правом на звернення до суду, гарантованим ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 6 КАС України, оскільки звертаючись до суду з тими ж самими вимогами та з тих самих підстав, позивач лише завдає шкоди інтересам інших громадян, чиї права очікують судового захисту. Представник відповідача-1 надав суду заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що відповіді на порушенні у зверненнях позивача питання надано у відповідності до вимог Закону України Про звернення громадян; відповідачем-1 не порушено вимоги чинного законодавства при розгляді скарг. Представник відповідача-1 зазначив, що відповідь на скаргу від 05.11.2009 р. (надійшла 06.11.2009 р. за вх. № Р-107-09/6) надана 16.11.2009 р. за № Р-107-09/5; 09/6 разом з відповіддю на скаргу позивача від 16.10.2009 р. В цій скарзі міститься незгода позивача з відповіддю від 27.07.2009 р. № Р-107-09/4 на скаргу від 29.06.2009 р., хоча попередньо вона була оскаржена позивачем скаргою від 16.10.2009 р. Відповідь на скаргу від 21.12.2009 р. (надійшла 21.12.2009 р. за вх. № Р-107-09/7) надана 18.01.2010 р. за № Р-107-09/7. Цією скаргою позивач оскаржує відповідь від 16.11.2009 р. на скарги від 16.10.2009 р. та від 05.11.2009 р., але по суті позивач просить невідкладно вжити заходів до виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2006 р. Відповідь на скаргу від 14.02.2010 р. (надійшла 15.02.2010 р. за вх. № Р-260-09) надана 15.03.2010 р. за № Р-260-09. В цій скарзі позивач оскаржує відповідь на скаргу від 21.12.2009 р.
Представник відповідача-2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до судового засідання не прибув, заперечення на позов не надав.
Представник третьої особи у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог через їх безпідставність та необґрунтованість.
За наведених обставин, відповідно до положень ст. 128 КАС України , суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, без участі ОСОБА_4 та представника Державного казначейства України.
Дослідивши письмові докази по справі, чинне законодавство України, заслухавши пояснення представників відповідача-1 та третьої особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині підлягають залишенню без розгляду, а в іншій частині –не підлягають задоволенню.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в Бабушкінському ВДВС на виконанні знаходяться, зокрема, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з підприємства Карсна користь ОСОБА_4 6500 грн., накладення арешту на майно підприємств ОСОБА_6 справі за позовом ОСОБА_4, які протягом тривалого терміну не виконуються. Посилаючись, що зазначені рішення не виконуються, ОСОБА_4 04.10.2008 року, 13.10.2008 року (дві), 26.10.2008 року, 02.11.2008 року, 09.11.2008 року, 23.11.2008 року, 09.12.2008 року, 19.12.2008 року, 26.01.2009 року, 08.02.2009 року, 20.04.2009 року, 29.06.2009 року, 16.10.2009 року, 05.11.2009 року, 21.12.2009 року, 14.02.2010 року звернувся зі скаргами до Міністерства юстиції України та Головного управління юстиції на бездіяльність Бабушкінського ВДВС та Головного управління юстиції щодо не здійснення належного контролю за виконанням судових рішень та забезпечення їх виконання.
Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 р. у справі № 2а-15039/09/0470 (головуючий суддя Букіна Л.Є.) відмовлено повністю в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління юстиції в Дніпропетровській області, Державного казначейства України, третя особа - Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відносно скарг ОСОБА_4 від 04.10.2008 р., 13.10.2008 р. (дві), 26.10.2008 р., 02.11.2008 р.. 09.11.2008 р., 23.11.2008 р., 09.12.2008 р., 19.12.2008 р.. 26.01.2009 р.. 08.02.2009 р., 20.904.2009 р.. 29.06.2009 р., 16.10.2009 р. (а.с.20-23 т.2). Отже, питання щодо 14-ти спірних скарг вже було предметом розгляду у справі № 2а-15039/09/0470.
Листом від 08.07.2010 р. начальника відділу документального забезпечення Дніпропетровського окружного адміністративного суду повідомлено, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 р. у справі № 2а-15039/09/0470 оскаржена позивачем, передана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та до цього часу не повернулась.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2010 р. у справі № 2а-15039/09/0470 не набрала законної сили та провадження у справі триває.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 155 КАС України позовна заява залишається без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
З огляду на зазначене, колегія суддів прийшла до висновку про обгрунтованість клопотання представника відповідача-1 про залишення без розгляду частини позовних вимог, оскільки спір щодо 14-ти спірних скарг позивача є предметом розгляду Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-15039/09/0470 між тими самими сторонами та з тих самих підстав.
05.11.2009 року ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до Головного управління юстиції (вх. № Р-107-09/6 від 06.11.2009 р.) з вимогою вжити заходів щодо виконання Бабушкінським ВДВС рішень Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та апеляційного суду Дніпропетровської області, та щодо розгляду скарги позивача від 16.10.2009 р. (а.с.212-213 т.1).
16.11.2009 р. за №Р-107-09/5; 09/6 за результатами розгляду скарг від 16.10.2009 р. та 05.11.2009 р. заявнику Головним управлінням юстиції надана відповідь (а.с.103-108 т.1).
21.12.2009 р. ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до Головного управління юстиції (вх. № Р-107-09/7 від 21.12.2009 р.) з вимогами належним чином розглянути його попередні скарги, прийняти невідкладні заходи до виконання Бабушкінським ВДВС рішень Жовтневого районного суду про стягнення 6500 грн. та всіх його ухвал, притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, що допустили порушення законодавства та надати заявнику обґрунтовану письмову відповідь у найкоротший строк (а.с.219-222 т.1).
18.01.2010 року за №Р-107-09/7 за результатом розгляду скарги від 21.12.2009 р. заявнику Головним управлінням юстиції надана відповідь (а.с.214-218 т.1).
14.02.2010 р. ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до Головного управління юстиції (вх. № Р-260-09 від 1502.2010 р.) з вимогами належним чином розглянути його попередні скарги, прийняти невідкладні заходи до виконання Бабушкінським ВДВС рішень Жовтневого районного суду про стягнення 6500 грн. та всіх його ухвал і забезпечення позову заявника, притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, що допустили порушення законодавства та надати заявнику обґрунтовану письмову відповідь у найкоротший строк (а.с.249-253 т.1).
15.03.2010 року за №Р-260-09 за результатом розгляду скарги від 14.02.2010 р. заявнику Головним управлінням юстиції надана відповідь. (а.с.235-239 т.1).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про звернення громадянгромадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина 1 статті 3 Закону України Про звернення громадян).
Згідно вимог статті 19 Закону України Про звернення громадяноргани державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України Про звернення громадян, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як встановлено судом, скарги позивача розглянуто у термін, встановлений частиною 1 статті 20 Закону України Про звернення громадян. Усі відповіді на звернення направлялись скаржнику простою поштою, що не суперечить вимогам чинного законодавства, про що є відповідні записи у журналі реєстрації вихідної кореспонденції (а.с.17-19 т.2, 224-225 т.3). Направлення відповідей на звернення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення чинним законодавством не передбачено.
Скарги розглянуті працівниками Головного управління юстиції, а відповіді на скарги позивача підписані уповноваженими особами Головного управління юстиції (а.с.216-223 т.3).
Тому, доводи позивача про те, що Головне управління юстиції письмово не повідомило про результати своїх перевірок та суті прийнятих рішень, скарги розглянуті неповноважними особами, а також те, що Головне управління юстиції порушило строки розгляду звернень, суд вважає безпідставними.
Суд зазначає, що притягненням до дисциплінарної відповідальності посадової чи службової особи не можуть бути поновлені права і захищені законні інтереси заявника.
Відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний вчинок, під яким розуміється противоправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх посадових обов’язків. Противоправною вважається дія чи бездіяльність, які порушують вимоги законодавства, які встановлюють трудові обов’язки працівника.
До державних службовців дисциплінарне стягнення вправі застосовувати орган, якому надано право прийому на роботу відповідного працівника, а також вищестоящим органом.
Дисциплінарне стягнення може бути застосовано посадовою особою, якій надано такі повноваження відповідно до чинного законодавства, за результатами перевірки обставин, викладених у зверненнях громадян. Тобто, вирішення питання про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності за результатами таких перевірок - не обов’язок, а право таких осіб.
Оскільки на вимоги заявника про притягнення посадових чи службових осіб до дисциплінарної відповідальності не поширюються норми Закону України Про звернення громадян, і вимога про притягнення до дисциплінарної відповідальності не є вимогою, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому Законом України Про звернення громадян, тому Головним управлінням юстиції порушень вимог частини 4 статті 7 Закону України Про звернення громадяндопущено не було.
Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо невиконання відповідачем вимог статті 16 Закону України Про звернення громадянв частині не повернення скаржнику доданих до скарг документів, виходячи із наступного.
Відповідно до частини 6 статті 16 Закону України Про звернення громадяндо скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Законом не встановлено обов’язок повернення особам, які направляють звернення, копій документів, долучених до звернення.
Позовні вимоги про визнання дій Головного управління юстиції неправомірними щодо не здійснення контролю за діяльністю Бабушкінського ВДВС, у відповідності до Закону України Про виконавче провадження, а також не поновлення порушених прав ОСОБА_4 під час розгляду його звернень, зокрема щодо скасування постанов Бабушкінського ВДВС, не підлягають задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України Про виконавче провадженняконтроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби та Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції через відповідні відділи державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 81 Закону України Про виконавче провадженняперевірити законність виконавчого провадження мають право:
1) директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби;
2) начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники - виконавче провадження, що перебуває на виконанні підрозділів примусового виконання рішень таких відділів державної виконавчої служби та районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, що підпорядковані зазначеним управлінням юстиції.
Скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій може бути подана до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду. При цьому, за формою та змістом вона має відповідати вимогам, викладеним у частині 2 статті 85 Про виконавче провадження.
За наслідками її розгляду начальник органу державної виконавчої служби приймає постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги. Скарги ж, подані без додержання вимог щодо її форми та змісту, розглядаються у порядку, встановленому Законом України Про звернення громадян(стаття 85 Закону України Про виконавче провадження).
Як вбачається зі змісту скарг, вони не відповідали вимогам статті 85 Закону України Про виконавче провадженнята не подані в порядку, передбаченому цією статтею. Оскільки скарги подані без додержання цих вимог та враховуючи, що позивач скористався своїм правом на оскарження в судовому порядку дій державного виконавця в межах виконавчого провадження, розгляд скарг позивача здійснено не в межах виконавчого провадження відповідно до Закону України Про виконавче провадження, а в межах повноважень та у порядку, встановленому Законом України Про звернення громадян.
Щодо клопотань ОСОБА_4 про забезпечення явки у судове засідання представників Головного управління юстиції та Бабушкінського ВДВС, витребування пояснень щодо їх неявки у судове засідання, виконання окремих ухвал, ознайомлення з матеріалами судових справ, суд зазначає, що норми Закону України Про звернення громадянтакож не поширюються на здійснення контролю за виконанням окремих ухвал суду, а також контроль за користуванням процесуальними правами та виконанням процесуальних обов’язків особами, які беруть участь у справі, іншими особами, які беруть участь у справі.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом у їх переконливості.
Положення ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 даного Кодексу.
Таким чином, Головне управління юстиції при розгляді скарг ОСОБА_4 від 05.11.2009 року, 21.12.2009 року та 14.02.2010 року діяло на підставі, в межах компетенції та у спосіб, що передбачені Законами України Про виконавче провадженнята Про звернення громадян, а саме: розглянуло скарги об’єктивно та всебічно, у встановлений термін повноважними особами та надано, в межах компетенції, повні та обґрунтовані відповіді щодо поставлених у зверненнях питань, які підлягають розгляду в порядку та строки, передбачені Законом України Про звернення громадян. Тому, позовні вимоги щодо визнання неправомірними дії щодо неналежного розгляду скарг та зобов’язання Головне управління юстиції належним чином перевірити скарги, здійснити належні заходи, повернути додані до скарг документи, надати обґрунтовані відповіді, задоволенню не підлягають.
Оскільки суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо неправомірних, на думку позивача, дій Головного управління юстиції, також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивачу, заподіяної цими діями.
Щодо позовних вимог про визнання вищезазначених скарг обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, суд не знаходить підстав для їх задоволення.
Так, повноваження щодо визнання скарг обґрунтованими є дискреційними, якими наділений лише суб’єкт розгляду звернення відповідно до Закону України Про звернення громадян. При вирішенні справи суд такими повноваженнями не наділений, оскільки у цій справі не є суб’єктом розгляду звернення.
В письмовому клопотанні, долученому до матеріалів справи позивач просить постановити окремі ухвали і направити їх до Міністерства юстиції України для усунення порушень законодавства та прокуратуру Дніпропетровської області для порушення кримінальної справи.
Відповідно до статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України постановлення окремої ухвали –це право, а не обов’язок суду. Окрема ухвала –це різновид судового рішення, яке може бути прийнято судом у випадку, коли під час розгляду справи суд виявив порушення закону. Суд не знаходить підстав для постановлення окремої ухвали.
З урахуванням сукупності викладених обставин, колегія суддів доходить висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_4
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити частково.
В частині позовних вимог щодо скарг від 04.10.2008 р., 13.10.2008 р. (дві), 26.10.2008 р., 02.11.2008 р., 09.11.2008 р., 23.11.2008 р., 09.12.2008 р.. 19.12.2008 р., 26.01.2009 р., 08.02.2009 р., 20.04.2009 р., 29.06.2009 р., 16.10.2009 р. - позовну заяву залишити без розгляду.
В іншій частині позовних вимог –відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 14 липня 2010 року.
Головуючий суддя М.В.Барабаш
Судді Л.Є.Букіна
О.В.Врона