УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Олексієнка М.М.,
суддів: Кашапової Л.М., Снітка С.О.,
при секретарі судового
засідання: Ганько Ю.І.,
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні належною йому квартирою №1 по проспекту АДРЕСА_2 м. Житомира шляхом знесення самочинної будівлі, збудованої до квартири №2 цього будинку, мотивуючи тим, що ОСОБА_3, в порушення чинного законодавства, самовільно зайнявши земельну ділянку площею 0,01 га, здійснив прибудову, чим грубо порушив його право власності на будинковолодіння.
В процесі розгляду справи уточнив позовні вимоги, просив визнати співвідповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які є співвласниками квартири, до якої здійснено прибудову та зобов’язати їх за свій рахунок знести самочинну будівлю.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13.04.2010 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судом першої інстанції, просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що спірна прибудова зведена на земельній ділянці, яка не відводилась для таких цілей, будівництво виконано з порушенням будівельних норм і правил,
Справа №22ц-2620/10 Головуючий у суді1 інстанції Григорусь Н.Й.
Категорія 6 Доповідач – суддя Олексієнко М.М.
тому є самочинним, а отже суд мав би керуватись положеннями ст. 376, ч.4 ст. 357 ЦК України, Земельним кодексом України, іншими нормативними актами, в тому числі Положенням про порядок надання дозволу на будівництво та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, які не є державною власністю, визнати прибудову самочинною і зобов’язати відповідача знести її.
Вислухавши доводи осіб, які з’явились в судове засідання, з’ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про порушення прав позивача, допущені відповідачем зведенням прибудови або не дотримання будівельних, санітарних норм при здійсненні будівництва. Рішенням третейського суду за відповідачами визнано право власності на спірну будівлю, яка зареєстрована Комунальним підприємством „Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації” Житомирської обласної ради (надалі – КП „МБТІ”).
Проте, такий висновок не відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Згідно частин 1 та 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Зібрані у справі докази свідчать, що відповідачами на протязі 2008 року самочинно здійснено прибудову до квартири №2 за адресою: АДРЕСА_1. Факт самочинного будівництва ґрунтується на тому, що відповідачам земельна ділянка під будівництво не надавалась. Згідно листа Управління з контролю за виконанням та охороною земель у Житомирській області від 23.05.2008 року (а.с.7) ОСОБА_3 поруч з двоповерховим будинком по проспекту АДРЕСА_2 м. Житомира самовільно на прилеглій земельній ділянці площею 0,01 га здійснив прибудову площею 0,0018 га. Виходячи з матеріалів справи, по теперішній час земельна ділянка у встановленому порядку під уже забудоване нерухоме майно не виділена. Хоча, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 22 Закону України „Про основи містобудування” забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Спірна земельна ділянка знаходиться у спільному користуванні сторін, тому для проведення будівництва необхідна згода всіх власників (титульних володільців). Такої згоди відповідач не отримав.
Крім того, у відповідачів не було жодного дозволу чи належно затвердженого проекту на будівництво. Відомості, викладені в листі Комунального підприємства „Житомирський міський центр земельних відносин” від 01.10.2008 року (а.с.157), довідці Житомирського обласного управління лісового господарства від 11.03.2008 року (а.с.158), не свідчать, що відповідачам у встановленому законом порядку виділялась земельна ділянка для будівництва.
З 01.01.2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів установлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року №923. Спірний об’єкт належним чином не прийнятий в експлуатацію.
Рішення постійно діючого Третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” від 27.01.2009 року, яким за відповідачами визнано право власності на оспорюване самочинно збудоване нерухоме майно, не може слугувати обов’язком для суду, що розглядає цивільну справу (ч.4 ст.61 ЦПК України).
Виходячи зі змісту ст. ст.2, 3, п.2 ч.3 ст. 51 Закону України „Про третейські суди” (надалі – Закон №1701-4), вимог ст.3 ЦПК України, положень, викладених у п.1 ст.6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод - питання, що виходять як за межі третейської угоди, так і за межі самого рішення третейського суду, слід вважати, зокрема, питання прав та обов’язків інших осіб, які не є сторонами, що передали спір на вирішення третейського суду, оскільки у межах рішення третейського суду можливо вирішувати питання, що стосуються виключно сторін третейського розгляду. Залучення до справи зацікавленої особи не надає такій особі права сторони третейського розгляду.
Конституційний Суд України в п.4 рішення від 10.01.2008 року №1-РП/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначив, що відповідно до Закону України №1701-4 третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (ст.46 цього Закону), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов’язковими лише для сторін спорів.
При вирішенні спору третейським судом стороною у справі не виступав ОСОБА_2 (відповідач), тому це рішення не має юридичного значення.
Власник майна, як це передбачено ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідач самочинною прибудовою фактично перешкоджає у користуванні позивачу, належною йому на праві власності квартирою №1 по АДРЕСА_1 м. Житомира. Створення перешкод доводиться фактом самовільного (без відповідного дозволу) зайняття спільної земельної ділянки, про що свідчить повідомлення Управління з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області від 23.05.2008 року (а.с.7), управління Держкомзему м. Житомирі від 01.10.2008 року (а.с.161).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, 316, 324 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Зобов’язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за власний рахунок усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою №1 в АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно прибудованої добудови до квартири АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : М.М. Олексієнко
Судді: Л.М. Кашапова
С.О. Снітко