Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2010 року Справа № 2а-1741/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., при секретарі Колтуновій А.Ю.
за участю представників:
- позивач –ОСОБА_1,
- відповідач –Скрипник О.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі - позивач) до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Встановив:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2010р. №0001002320.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами ДПА в Кіровоградській області проведено перевірку та встановлено порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95р. №265/95-ВР, про що складено акт перевірки від 22.02.2010р. На підставі акту перевірки винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким позивачу нарахована штрафна санкція в розмірі 2200 грн.
Позивач зазначає про неправомірність дій посадових осіб відповідача, оскільки його не було повідомлено не пізніше ніж за 10 днів про проведення перевірки, як це передбачено п. 3 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також вказує на те, що період в якому було виявлено порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95р. №265/95-ВР, вже був предметом перевірки проведеної відповідачем у вересні місяці 2009 року про що складено акт перевірки про результати планової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) №94/1710/1371709313 від 11.09.2009р., а тому відповідач не мав права проводити повторну планову перевірку, оскільки згідно п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»планова виїзна перевірка проводиться не частіше одного разу на календарний рік.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідачем подано письмові заперечення на позов, якими вимоги не визнаються в повному обсязі з тих підстав, що перевірка позивача та застосування до нього фінансових санкцій здійснено на підставі та в межах повноважень передбачених Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В судовому засіданні 27.08.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 01.09.2010р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до направлення на перевірку №0125 від 16.02.2010р. (а.с. 9) посадовими особами ДПА в Кіровоградській області здійснено перевірку позивача з питань дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт перевірки від 22.02.2010р. (а.с. 10-13).
В ході перевірки встановлено порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95р. №265/95-ВР (надалі –Закон про РРО), а саме було встановлено, що згідно корінців розрахункових квитанцій №208404 від 16.04.2009р. на суму 280 грн. та №208405 від 17.04.2009р. на суму 160 грн. було реалізовано моторне мастило.
В період здійснення реалізації моторного мастила позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією свідоцтва про сплату єдиного податку №197693 (а.с. 58). Згідно вказаного свідоцтва позивач здійснює роздрібну торгівлю автомобільними деталями та приладдям, тобто задекларовано вид діяльності, який дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Фактично позивач здійснював діяльність з реалізації пально-мастильних матеріалів, що не заперечувалося його представником в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 7 Указу Президента України від 03.07.98р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»дія цього Указу не поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.
Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону про РРО право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки надається лише при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Згідно ст. 10 Закону про РРО перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.
Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336 не містить такого виду діяльності, як реалізація пально-мастильних матеріалів, а отже, позивач не мав права застосовувати розрахункову книжку.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач здійснюючи діяльність з реалізації пально-мастильних матеріалів повинен був застосовувати реєстратор розрахункових операцій та видавати під час здіснення розрахунків розрахунковий документ встановленого зразка.
Отже, висновок посадових осіб відповідача про порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону про РРО є правомірним, а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.03.2010р. №0001002320 (а.с. 17), яким до позивача за порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 та на підставі п. 1 ст. 17 Закону про РРО застосовано санкцію в розмірі 2200 грн. (440 грн. х 5 = 2200грн.) не підлягає скасуванню.
Стосовно доводів позивача про необхідність повідомлення за 10 днів про проведення перевірки та того, що період в якому було виявлено порушення норм Закону про РРО, вже був предметом перевірки проведеної відповідачем у вересні місяці 2009 року про що складено акт №94/1710/1371709313 від 11.09.2009р., а тому відповідач не мав права проводити повторну планову перевірку суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Отже, надіслання письмового повідомлення про проведення перевірки здійснюється лише в разі планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), а не перевірки з питань дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Як вбачається з титульного аркушу Акту №94/1710/1371709313 від 11.09.2009р. (а.с. 59) відповідачем проведено планову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), тобто предмет вказаної перевірки не стосувався питань дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а тому позивач безпідставно ототожнює вказані перевірки та їх наслідки.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання в 10 - денний строк з дні її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 31.08.2010р.
Суддя –підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Пасічник Ю.П.