ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 р. справа № 2-а-2799/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
до: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості в сумі 7151,81 гривень
ВСТАНОВИВ :
Державна податкова інспекція у м. Вінниці звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 на користь бюджету заборгованість зі сплати єдиного податку, податку на додану вартість та штрафним санкціям в загальній сумі 7151,81 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, перебуває на обліку як платник податків із спрощеною системою оподаткування, не сплачує єдиний податок та податок на додану вартість на загальну суму 7151,81 грн. В зв’язку з чим, позивач просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача зазначений податковий борг.
До судового розгляду справи 26.08.2010 року, від представника позивача, Федорченко Р.О., яка діє на підставі довіреності № 471/10/10 від 15.01.2010 року, надійшло письмове клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з’явився та не вказав причини неприбуття. Відповідно до вимог статті 122 КАС України - адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше одного місяця з дня відкриття провадження у справі. Як вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення №20074662 та №93667, відповідач в силу ч. 11 ст. 35 КАС України неодноразово і належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Ці дії свідчать про небажання відповідача приймати участь в судовому розгляді справи і направлені на затягування її розгляду. Судом були прийняті всі міри для належного повідомлення відповідача про час, день і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 122 та ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вирішив провести розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 15.01.2002 року ОСОБА_1 зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.7).
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2, СПД ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. (а.с.8).
Судом встановлено, що відповідач при здійсненні господарської діяльності, допустив податковий борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 2150,81 грн., що підтверджується розрахунком ціни позову та вимогами про сплату боргу, іншими матеріалами адміністративної справи (а.с.6, 9,10).
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.
У відповідності до абз. 6 п. 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва”, суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Згідно п. 5 даного Указу, суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Також судом встановлено, що СПД ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість.
На підставі поданих позивачем доказів, а саме: Акту «Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2007р. по 30.09.2008р.» (а.с.12-15), податкового повідомлення рішення від 30 січня 2009 року №0017871721/0 (а.с.11), розрахунку ціни позову, судом встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 15.06.2010 р. є заборгованість по сплаті податку на додану вартість в сумі 5001 гривень, з яких: 3334 грн. – основний платіж, а 1667 грн. – фінансова санкція.
Згідно з п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 5.4.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України.
Судом також встановлено, що на виконання вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Державною податковою інспекцією у м. Вінниці 10.02.2009 року було направлено на адресу відповідача першу податкову вимогу за № 1/546 та 28.04.2009 року направлено другу податкову вимогу за № 2/1330 (а.с.9,10).
Вказані податкові вимоги були отримані останнім і залишились без виконання. Заходи, спрямовані на погашення податкової заборгованості, не призвели до добровільного її погашення відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позивач діяв в межах своєї компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 122,128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 7151,81 гривень (сім тисяч сто п'ятдесят одна гривня вісімдесят одна копійка).
Порядок і строки апеляційного оскарження постанови визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Суддя Сауляк Юрій Васильович
26.08.2010