УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

       УХВАЛА                

       ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    01 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Олексієнка М.М.,        

суддів: Кашапової Л.М., Снітка С.О.,            

при секретарі судового

засідання  Ганько Ю.І.,

з участю: позивачки ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті злочину,

             в с т а н о в и л а:

    В лютому 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті злочинних дій її неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилались на те, що 21.08.2009 року в квартирі АДРЕСА_1 неповнолітній ОСОБА_6 вчинив вбивство їх малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, поєднане з насильницьким задоволенням пристрасті неприродним способом. В результаті чого на поховання дитини було затрачено 5206,85 грн. Діями неповнолітнього злочинця їм, як батькам, завдано непоправної глибокої моральної травми, що потягнула невимовні психологічні переживання, які переносили під час поховання, на поминальному обіді. Втрата дитини привела до порушення нормальних життєвих зв’язків, тому відповідачка, як особа, яка не належним чином виховувала свого сина, повинна компенсувати моральні страждання сплативши 800 000 грн.  

    Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05.05.2010 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь кожного з позивачів по 260,43 грн. матеріальної шкоди, заподіяної злочином, та по 250 000 грн. компенсацію за моральні страждання.

Справа № 22ц-3668                                                  Головуючий у суді1 інстанції Шелепа А.А.

Категорія 31                                                                Доповідач – суддя Олексієнко М.М

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд. Вказує на те, що судом безпідставно не враховано положення ст. 1179 ЦК України щодо відповідальності неповнолітнього, ст.ст. 396, 405 цього Кодексу, ст. 156 ЖК України, Закони України „Про охорону дитинства”, „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”. Зокрема, не залучено до справи в якості співвідповідача самого ОСОБА_6, як особу яка вчинила злочин та Богунську районну раду, як орган опіки і піклування.

Вислухавши доводи осіб, які з’явились в судове засідання, з’ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні  апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, районний суд, з посиланням на положення ст. ст. 1166, 1167, 1168, 1178, 1193 ЦК України, обгрунтовано прийшов до висновку, що матеріальну та моральну шкоду, заподіяну малолітнім ОСОБА_6, слід покласти на відповідачку, як маму винного.

Посилання останньої на недотримання судом вимог ст. 1179 ЦК України, Законів України „Про охорону дитинства”, „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” є безпідставні.

Положення  ст. 1179 ЦК України застосовуються лише в тому випадку, коли шкоду заподіяно неповнолітньою особою (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років).

Згідно копії ухвали апеляційного суду від 20.11.2009 року (а.с.5-13) ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинив суспільно небезпечні діяння, передбачені ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 153 КК України, 21.08.2009 року, тобто будучи малолітнім, тому, як це визначено ст. 1178 ЦК України, відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою, покладається на її батьків (усиновлювачів) або опікуна чи іншу фізичну особу, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи.

Не порушено судом і вимоги, зазначені у Законах України „Про охорону дитинства”, „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”.

При визначенні розміру матеріальної і моральної шкоди суд в повній мірі врахував обставини справи та зібрані докази. Зокрема, факт заподіяння матеріальної шкоди доводиться письмовими доказами, в тому числі копіями Договору – замовлення №1-6909,  фіскальними чеками (а.с.14-17).

Факт умисного вбивства малолітньої дитини приніс батькам (позивачам) душевних страждань, яких вони зазнали. Тому суд, як це передбачено п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами і доповненнями) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, при визначенні розміру моральної шкоди врахував характер та обсяг душевних страждань, яких зазнали позивачі, як батьки дитини, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, особливо жорстокі дії винного, вину відповідачки, яка неналежним чином виховувала свого сина, безконтрольність з її боку. При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості, справедливості.

Тому колегія суддів, керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 316, 317, 324, 325 ЦПК України,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 травня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                                                       М.М. Олексієнко                                            

Судді:                                                                                   Л.М. Кашапова

                                                                                              С.О. Снітко