Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    20 серпня 2010 року                                                                            м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області   в складі:

        головуючого – Кеміня М.П.

        суддів –   Джуги С.Д., Панька В.Ф.

при секретарі – Янкович К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд» про визнання відносин між сторонами таким що випливають з трудового договору, зобов’язання відповідача укласти трудовий договір, скласти відповідний акт про нещасний випадок на виробництві, виплати відповідної компенсації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТОВ «Квіза-Трейд» про визнання договору про виконання робіт (надання послуг)  № 6608 укладеного між нею та відповідачем на період з 28.11.2008 р. по 31.05.2009 р. трудовим договором, а відносини між сторонами визнати трудовими відносинами; зобов’язати відповідача укласти з нею трудовий договір, скласти відповідний акт про нещасний випадок, який стався з нею 12.06.2009 року на робочому місці, нарахувати та виплатити їй компенсацію у розмірі середньомісячної заробітної плати за червень, липень та серпень 2009 р. в розмірі 3 435 грн. 18 коп.; стягнення з відповідача на її користь 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що з червня 2007 р. працювала касиром в супермаркеті «Велика кишеня» в м. Ужгороді який належав тоді ВК Унгвар. В листопаді 2008 р. у зв’язку із зміною власника супермаркету «Велика кишеня» в м. Ужгороді на ТОВ «Квіза-Трейд» всіх працівників змусили замість трудових договорів укласти договори про виконання робіт (надання послуг), зокрема з нею був укладений договір № 6608 від 28.11.2008 р. про виконання нею розрахунково-касових операцій з терміном дії договору  по 31.05.2009 р. Разом з тим, з нею був підписаний договір про повну матеріальну відповідальність, і вона продовжувала працювати на тому самому місці та виконувати ті ж самі трудові обов’язки.

31.05.2009 р. після закінчення дії договору продовжувала працювати касиром у відповідача та виконувати трудові обов’язки. А 12.06.2009 р. з нею стався нещасний випадок на виробництві в результаті якого вона отримала перелом руки та перебувала на лікарняному. Однак відповідач відмовився проводити оплату листка тимчасової непрацездатності, та визнавати зазначений випадок нещасним випадком на виробництві посилаючись на те, що вона не перебувала з ним в трудових стосунках, а провів з нею розрахунок за виконану роботу виключно по 12.06.2009 р. Посилаючись на зазначенні обставини, а також порушенням з боку відповідача її трудових прав, та те, що на роботі зазнала виробничу травму, що спричинила їй фізичну біль та страждання, крім того зазнала душевних страждань через неправомірну поведінку відповідача який на її думку грубо поправ її трудові права та соціальний захист, передбачених законами України, просила також задовольнити її позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в зазначеному розмірі.

Відповідач ТОВ «Квіза-Трейд» заперечуючи позов посилався на те, що між ним і позивачкою виникли цивільно-правові відносини згідно до досягнутої угоди, а тому вимоги позивачки, які ґрунтуються на порушенні її трудових прав є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20 травня 2010 року в позові відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті справи.

 Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб які з’явилися в судове засідання перевіривши, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню з наступних  підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції констатував, що позивачка ОСОБА_2 в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України не довела, що між нею та відповідачем існують трудові, а не договірні відносини, як це зазначено в угоді, а тому позовні вимоги які базуються на порушенні трудового законодавства задоволенню не підлягають.

Проте цих висновків суд дійшов без ретельної перевірки обставин справи й належної оцінки зібраних доказів, із порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Матеріалами справи ствердженні наступні обставини.

 З червня 2007 р. ОСОБА_1 працювала касиром в супермаркеті «Велика кишеня» в м. Ужгороді який належав тоді ВК Унгвар.

У зв’язку із зміною власника зазначеного супермаркету «Велика кишеня»,  яким стає відповідач по справі ТОВ «Квіза-Трейд», ОСОБА_3 згідно запису в трудовій книжці, оглянутій в судовому засіданні апеляційної інстанції, звільнена з роботи ВК Унгвар з 2.12.2008 р. за угодою сторін і трудова книжка видана на руки та знаходиться у ОСОБА_3

ОСОБА_3 продовжує виконувати ту ж саму роботу на тому ж самому робочому місці тобто касиром в супермаркеті «Велика кишеня» в м. Ужгороді, але вже на підставі договору № 6608  про виконання робіт (надання послуг) від 28.11.2008 р. укладеного між ТОВ «Квіза-Трейд» та нею,  про виконання нею розрахунково-касових операцій з терміном дії договору  по 31.05.2009 р. Оплата за виконані роботи проводиться відповідно до Додатку № 1 до зазначеного договору щомісячно за фактом виконаних робіт про що складається відповідний Акт виконаних робіт (а.с.5-10).

Після закінчення дії зазначеного договору 31.05.2009 р. нової угоди між сторонами не укладено про те, ОСОБА_3 продовжує виконувати ту ж саму робот,- касир в супермаркеті «Велика кишеня» в м. Ужгороді, підпорядковуючись відповідному режиму дня та графіку виходу на роботу як касира по 12.06.2009 р. включно із за цей період відповідач оплачує їй грошову винагороду за виконану роботу.

12.06.2009 р. ОСОБА_4 при черговій здачі виручки грошей по касі піднімаючись на другий поверх у спеціально обладнане приміщення де здаються готівкові гроші по касі за проданий товар, не помітивши ланцюжок яким був перегороджений прохід спотикається і падає в результат чого отримує перелом руки. Дані обставини стверджуються як приписами начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійний захворювань України в м. Ужгороді та Територіального управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області (а.с. 13-14) так фактично не заперечується і самим відповідачем.

У зв’язку із зазначеною травмою ОСОБА_1 відкривають два листки тимчасової непрацездатності відповідно до яких така являлася непрацездатною із 12.06.2009 р. по 29 липня 2009 р. (а.с.11-12), які відповідач відмовився оплатити посилаючись на те, що така не перебуває з ним у трудових стосунках.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За наявності зазначених умов сама по собі відсутність реєстрації договору в центрі зайнятості, так само як і не проведення відрахувань на соціальне страхування не може свідчити про те, що договір не є трудовим.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦКУ).

Тобто за договором про надання послуг оплачується не процес праці, а його конкретний результат, а трудовий договір – регулює сам процес праці.

Як встановлено матеріалами справи позивачка ОСОБА_1 виконувала роботу касира в супермаркеті «Велика кишеня» в м. Ужгороді під керівництвом відповідача, який фактично прийняв на себе обов’язки організувати працю та робоче місце касира, він одержав право давати вказівки щодо послідовності проведення роботи на касі порядок обслуговування клієнтів та порядок звіту та здавання виручки по касі, порядок організації перерви і виходу на роботу. ОСОБА_1 виконуючи вказану роботу підлягала внутрішньому трудовому розпорядку, в тому числі виходила на роботу відповідно до затвердженого графіку, та обслуговувала ту чи іншу касу за вказівкою адміністратора. Несла повну матеріальну відповідальність за вирученні грошові кошти.

За встановлених обставин колегія суддів приходить висновку, що заключний між сторонами договір про надання послуг не носить ознак цивільно-правового договору, оскільки в ньому зазначено період та час виконання роботи, а також обумовлено надання не одноразової послуги, а щоденне надання послуг протягом тривалого періоду часу з 28.11.2008 р. по 31.05.2009 р., фактично по даному договору було врегульовано сам процес праці, в зв’язку з цим такий договір носить ознак трудового договору.

Крім того після 31.05.2009 р. (закінчення строку дії укладеного між сторонами договору) позивачка ОСОБА_1  продовжувала виходити на роботу та виконувати свої трудові обов’язки по 12.06.2009 року, часу настання нещасного випадку, що говорить про фактичне допущення її до роботи та відповідно до ч.4 ст. 24 КЗпП України вважається укладенням трудового договору.

Виходячи з наведеного та у відповідності до вимог ст.214 ЦПК України колегія судді констатує, що правовідносини сторін випливають із трудових, і до них підлягають застосуванню норми передбаченні КЗпП України.

В силу чого вимоги позивачки, щодо визнання відносин між сторонами - трудовими відносинами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності та господарювання, або фізичних осіб.  Оскільки ОСОБА_2 працювала у ТОВ «Квіза-Трейд», нещасний випадок з нею стався на виробництві у робочий час під час виконання нею трудових обов’язків, що встановлено матеріалами справи, вимоги позивачки в частині щодо зобов’язання відповідача скласти акт про нещасний випадок на виробництві який стався з нею на робочому місці 12.06.2009 року, є також підставною та такою, що ґрунтуються на приписах чинного законодавства в силу чого  підлягає до задоволенню.

Що ж до вимог позивачки про виплати їй компенсації у розмірі середньомісячної заробітної плати за червень, липень, серпень 2009 р. у розмірі 3 435 грн. 18 коп., то такі з підстав, заявлених позивачкою задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_2 працювала у ТОВ «Квіза-Трейд» по 12 червня 2009 р. включно і за цей час відповідач провів з нею розрахунок, що визнають обидві сторони. В подальшому ОСОБА_2 була тимчасової непрацездатності з 12.06.2009 р. по 29.07. 2009 р. і за цей період має право на оплату їй листків тимчасової непрацездатності, а не стягнення компенсації у розмірі середньомісячної заробітної плати, тим паче ще й за серпень місяць. Крім того в судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 ствердила, що в подальшому не бажає продовжувати трудові стосунки із відповідачем, та після закінчення листка тимчасової непрацездатності не виходила на роботу. За таких обставин, виходячи із вимог ст. 11 ЦПК України, що суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, колегія суддів приходить висновку, що зазначенні позовні вимоги позивачки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, в силу чого задоволенню не підлягають.

За змістом ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль  для організації свого життя.

Матеріалами справи стверджено, що відповідачем були порушенні законні трудові права ОСОБА_2 в силу чого така перенесла як фізичну біль отриману від нещасного випадку на виробництві, так і душевні страждання: така втратила нормальні життєві зв’язки, у зв’язку з порушенням її трудових прав, відмовилися в подальшому продовжувати трудові стосунки з відповідачем, тривалий час була змушена затратити на відновлення та компенсацію порушених трудових прав та свого фізичного здоров’я. В силу чого колегія суддів приходить висновку про наявність всіх юридичних підстав для стягнення з відповідача в рахунок відшкодування позивачці завданої моральної шкоди. При визначенні розміру завданої шкоди суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначає такий в розмірі 1 500 грн.

Інші позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідача укласти з нею трудовий договір, не можуть бути задоволенні, оскільки як уже було зазначено між сторонами вже виникли трудові стосунки із факту допуску позивачки на роботу та визнання зазначених стосунків судом. Щодо стягнення з відповідача 1 000 грн. за надання правової допомоги, то зазначені витрати не підтвердженні належними доказами первинного бухгалтерського обліку, та не наведенні відповідні розрахунки згідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних  та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 р. № 590.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2,4, 51, 9, 21, 24, 2371 КЗпП України, статтями 901, 903 ЦК України, статтями 307, 309,313-34, 316 ЦПК України колегія суддів, -

Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 травня 2010 року  – скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати що між ОСОБА_1 та ТОВ «Квіза-Трейд» мали місце трудові відносини.

Зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд» скласти акт про нещасний випадок на виробництві який стався з ОСОБА_1 на робочому місці 12.06.2009 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд» в користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 500 (одну тисячу п’ятсот) гривень.

В решті позовних вимогах ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:                 Судді: