Справа № 22ц - 5194

Суддя 1-ї інстанції Переверзева Л.І.

Категорія – 27

 Доповідач - Висоцька B.C.

У X В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

у складі

Головуючої Висоцької B.C.Суддів Зінов»євої А. Г., Шевченко В.Ю.

При секретарі Стефановій І.М. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ЗАТ КБ „Приватбанк" на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2009 року по заяві Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2009 року відмовлено у прийнятті заяви ЗАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На дану ухвалу ЗАТ КБ «Приватбанк» подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування ухвали у зв» язку з порушенням судом норм цивільно-процесуального законодавства, оскільки банком заявлена вимога, яка грунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі.

Представник ЗАТ КБ „Приватбанку" в судове засідання не з’явився, просили розглядати справу в їх відсутності.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд, з наступних підстав.

Відмовляючи в прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право, що виключає можливість розгляду питання про видачу судового наказу.

З таким висновком суду погодитись неможливо.

Згідно зі ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, згідно заявлених вимог, які грунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі: про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; про компенсацію затрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини, або транспортних засобів боржника та в інших випадках, встановлених законом.

Як видно з матеріалів справи між заявником та ОСОБА_2 укладено письмовий кредитний договір від 5 листопада 2006 p., згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 5 311, 80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25, 08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 5 листопада 2008 року.

У зв’язку із порушенням боржником умов договору про повернення кредиту станом на 23 листопада 2009 року у нього виникла заборгованість в сумі 5 311, 80 грн. за кредитом; та 5 853, 36 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 931, 85 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором; 500 грн. судовий штраф (фіксована сума); 704, 85 грн. - судовий штраф (процент), а всього 15 301, 86 грн.

Заявник надав суду документи, що підтверджують розрахунок заборгованості по сплаті кредиту та відсотків по кредитному договору між боржником та кредитором (а.с. 13). Умовами договору передбачено стягнення зазначених сум (а.с. 16).

Таким чином надані банком матеріали свідчать про їх відповідність ст. 96 ЦПК України та відсутність підстав, які унеможливлюють видачу судового наказу.

Посилання в ухвалі на наявність спору про право є безпідставними та передчасними, оскільки наказне провадження передбачає порядок та умови скасування суддею судового наказу у разі подання боржником відповідної заяви.

За таких обставин ухвала судді підлягає скасуванню з направленням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання про їх прийняття.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.