Справа № 22ц-2027 від 2007 року           Головуючий в 1 інстанції Панасенко О.П.

Категорія 32                                               Доповідач Бараннік О.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 рік березень 05 дня              Колегія судців судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого           - Бараннік О.П.,

судців                       - Михайловської С.Ю., Присяжної Ж.І.,

при секретарі        - Лещинській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до свого сину ОСОБА_2, його жінки ОСОБА_3 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_4  1990 року народження, ОСОБА_5  1992 року народження і ОСОБА_6   1999 року народження про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що вона, позивачка, являється наймачем двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44, 5 кв.м., яка не є приватизованою.

Крім неї, на спірній житловій площі вказаної квартири прописані і відповідачі по справі, які з 11 лютого 2002 року переїхали на друге постійне місце проживання АДРЕСА_2  і з тих пір в квартирі на вул. Київській не проживають.

Але, в зв'язку з тим, що відповідачі в добровільному порядку виписатись зі спірної квартири не бажають, як не бажають і оплачувати за неї необхідні комунальні платежі, позивачка вимушена була звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2006 року позов ОСОБА_1  задоволений частково. ОСОБА_3 визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. У визнанні ОСОБА_2 та його неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду, як постановлене по не повно з'ясованим обставинам справи, скасувати.

 Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України - частковому скасуванню з послідуючою постановкою нового рішення в скасованій частині виходячи з наступного.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку і обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом постановив рішення в частині відмови у визнанні ОСОБА_2 та його неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, оскільки під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції були встановлені факти тривалих знаходжень ОСОБА_2 у відрядженнях та за межами країни.

В той же час, встановив наявність конфліктних ситуацій між позивачкою та ОСОБА_3, в зв'язку з якими остання вимушена була покинути спірну квартиру і в відсутність свого чоловіка тимчасово проживати в квартирі, яка їй не належить за адресою АДРЕСА_2, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, помилково прийшов до висновку про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірною квартирою, оскільки вказані факти свідчать про протилежне, а саме в спірній квартирі ОСОБА_3 не проживала з поважних на те причин, а саме в зв'язку з наявністю конфліктної ситуації між нею та матір'ю її чоловіка і що на думку колегії суддів являється підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині, та постановки нового рішення про відмову в задоволені позову про визнання і ОСОБА_3, разом з її чоловіком та неповнолітніми дітьми такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням.

Що стосується доводів позивачки про те, що факт роботи її сина не може бути підставою для відмови в задоволенні її позову, то вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки саме факти знаходження ОСОБА_2 у відрядженнях та за межами країни свідчать про поважність його відсутності на протязі тривалого часу на житловій площі спірної квартири.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313 - 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2006 року в частині визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 - скасувати.

В задоволені позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартириАДРЕСА_1 - відмовити.

 В іншій частині рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2006 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.