Справа № 22-4879\2009
Головуюча у 1 інстанції Компанієць І.Д.
Категорія 34
Доповідач Молчанов С.І.
рішення
іменем україни
13 липня 2009 року. Апеляційний суд Донецької області
у складі: головуючого Молчанова С.І. суддів Шевченко В.Ю., Будулуца М. С при секретарі Опря Ю.’Д
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 8.04.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, змінити рішення суду, як таке що постановлено з порушенням вимог матеріального закону, задовольнити позовні вимоги частково, пояснення позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які просили скаргу відхилити, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи
ВСТАНОВИВ
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Харцизького міського суду Донецької області від 8.04.2009 року, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Суд стягнув з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду 4765 гривен, моральну шкоду у розмірі 25000 гривен, усього 29765 гривен.
На користь ОСОБА_4 - моральну шкоду 25000 гривен.
На користь ОСОБА_2 - матеріальну шкоду 356 гривен, витрати на експертизу 450 гривен, за телеграму 8.82 гривні, за допомогу адвоката 2200 гривен, моральну шкоду 50000 гривен, усього 53015 гривен.
Доводи скарги зводяться до того, що суд порушив вимоги матеріального і процесуального права. Суд безпідставно стягнув на користь позивачів моральну шкоду у завеликому розмірі. Відповідач має на утриманні неповнолітній дітей, матір, яка є особою похилого віку, збирається скласти нову сім’ю, не має постійної роботи, тому вважає можливим змінити рішення.
Згоден виплатити потерпілим моральну шкоду; дружині загиблого 20000 гривен, дітям по 10000 гривен. Просив відмовити у стягненні на правову допомогу 2200 гривен, так як адвокат приймав участь у справі лише 7 годин ЗО хвилин, тому стягнута сума повинна відповідати витратам часу роботи адвоката по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що 8.12.2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Зазначали у позові, що 5.01.2007 року біля 18 годин 30 хвилин відповідач ОСОБА_1 керував автомобілем « ВАЗ «, рухався по вул. Харцизьк -Зугрес, у районі 130 км відповідач порушив ПДР, не справився з керуванням автомобілем, наїхав на автомобіль позивача ОСОБА_3, який ремонтували на узбіччі дороги, врізався у автомобіль, спричинив автомобілю механічні пошкодження, спричинив потерпшому ОСОБА_5 тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.
Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 7.11.2008 року кримінальну справу проти відповідача закрито у зв’язку з застосуванням до відповідача Закону України « Про амністію «. \ а.с. 12 - 17 \.
Автомобілю позивача спричинені механічні пошкодження, на ремонт необхідно витратити 4765 гривен, цю суму з відповідача просить стягнути позивач ОСОБА_3, а також моральну шкоду 50 000 гривен.
Позивачка ОСОБА_2 просить стягнути на її користь матеріальну шкоду, а саме ; вийшов з ладу одяг потерпілого, зламані два телефони, усього на 2350 гривен, крім того вона витрачувала гроші на експертизу 450 гривень, на поховання чоловіка 206 гривен, на телеграму відповідачу на експертизу 8 гривен, на допомогу адвоката 2200 гривен., усього матеріальну шкоду просила стягнути у сумі 5115 гривен, а також моральну шкоду 100 000 гривен.
Позивачка ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача моральну шкоду 50 000 гривен.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 8.04.2009 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Суд стягнув з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду 4765 гривен, моральну шкоду у розмірі 25000 гривен, усього 29765 гривен.
На користь ОСОБА_4 - моральну шкоду 25000 гривен.
На користь ОСОБА_2 - матеріальну шкоду 356 гривен, витрати на експертизу 450 гривен, за телеграму 8.82 гривні, за допомогу адвоката 2200 гривен, моральну шкоду 50000 гривен, усього 53015 гривен.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду підлягає скасуванню у частині стягнення з відповідача витрат на допомогу адвоката з таких підстав:
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд посилався на наявність доказів про розмір спричиненої позивачам шкоди, прийшов до висновку, що відповідач спричинив позивачам матеріальну шкоду у розмірі відповідно до наданих довідок, суд стягнув на користь позивачки матеріальну шкоду, а також моральну шкоду і судові витрати.
Такий висновок судом зроблено з врахування позовних вимог позивачів, а також доказів, які сторони надали суду.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Позивачі зазначали у позові, що за випадком ДТП, яка мала місце з вини відповідача, про що є відповідна постанова суду від 7.11.2008 року \ а.с. 12 — 17 \ загинув потерпілий ОСОБА_2
Згідно ст. 1187 ЦК України \ у редакції 2004 року \, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених законом, з урахуванням характеру, обсягу спричинених пошкоджень.
Суд встановив, що відповідач керував автомобілем ВАЗ на відповідній правовій підставі, про що підкреслено у постанові суду про кримінальну відповідальність відповідача \ а.с. 13 \, мав довіреність від власника автомобіля, при вказаних обставинах сталася ДТП, у результаті якої потерпілій загинув.
Суд розглянув усі позовні вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди з відповідача який спричинив шкоду потерпілому, він керував автомобілем на відповідній правовій підставі, відповідає перед потерпілим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України.
Позивачі наполягають на тому, що відповідач спричинив їм матеріальну і моральну шкоду, з його вини позивачі втратили чоловіка та батька, позивачка ОСОБА_2 лікується до цього часу, відповідач повинен відшкодувати спричинену шкоду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі \ право власності \, володіє ТЗ, використання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вимог вказаного матеріального закону відповідач повинен відшкодувати позивачці завдану матеріальну шкоду у повному обсязі. Суд відшкодував потерпілим матеріальну шкоду, з чим відповідач погодився і рішення у цій частині не оскаржив.
У частині витрат на правову допомогу, суд не додержався вимог ст. 84 ч. 2 ЦПК України, де зазначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру " від 10.01.2002 року \ з змінами \, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином і адвокатом.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка уклала з адвокатом угоду на надання юридичної допомоги по цивільній справі, за що сплатила адвокату гонорар у розмірі 1200 гривен, про що у матеріалах справи є квитанція від 6.06.2008 року \ а.с. 20 \. Сторони не заперечували, що адвокат надав допомогу позивачці по цивільній справі, але не приймав участі у розгляду справу у суді.
Суд своїм рішенням задовольнив вимоги позивачки, стягнув на її користь витрати на допомогу адвоката 2200 гривен.
При цьому, суд не прийняв до уваги, що відповідно до протоколів судового засідання адвокат ОСОБА_7 не приймав участі у засіданнях суду, тому за правову допомогу позивачка не може стягувати суми сплачені адвокату.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони документально підтверджені судові витрати, пов, язані з оплатою допомоги адвоката, який брав участі у справі, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог.
Апеляційний суд вважає встановленим, що адвокат ОСОБА_7 не приймав участь у справі, суд першої інстанції вирішив спір по справі, адвокат виконав свої обов, язки поза судового засідання, отримав гонорар за працю. При цьому суд помилково задовольнив вимоги позивачки у цій частині позову у сумі 2200 гривен, які стягнув з відповідачки.
У цій частині позову позивачці слід відмовити.
У частині відшкодування моральної \ немайнової \ шкоди, суд ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, суд прийняв до уваги фактичні обставини справи, що відповідач після скоєння злочину втік з місця події, не зупинився, не надав допомогу потерпілому, а втік, що суд прийняв до уваги при вирішенні спору.
Відповідно до вимог ст. 6 міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов, язків
має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому слід застосувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструменту функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.
Відповідно до матеріалів справи " Бурдов проти Росії "\ Розгляд по суті і справедлива сатисфакція, Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоди. Однако зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначенні суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд встановив розмір моральної шкоди.
Доводи відповідача про неможливість виконання рішення суду, про відсутність доказів про розмір моральної шкоди не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, рішення суду в іншій частині є законним і обгрунтованим, підстав для задоволення скарги в повному обсязі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 8.04.2009 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за допомогу адвоката 2200 гривен скасувати.
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на допомогу адвоката 2200 гривен відмовити.
У іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.