Справа № 22-5692\2009
Головуюча у 1 інстанції Компанієць І.Д.
Категорія 34
Доповідач Молчанов С.І.
ухвала
іменем україни
13 липня 2009 року. Апеляційний суд Донецької області
у складі: головуючого Молчанова С.І. суддів Шевченко В.Ю., Будулуца М. С при секретарі Опря Ю.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1, позивачки ОСОБА_2 на рішення Словенського міськрайонного суду Донецької області від 31.03.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_4, ЗАТ « страхова компанія Східно Українське страхове товариство про відшкодування моральної шкоди завданої злочином.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_5 представника відповідача ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду, як таке що постановлено з порушенням вимог матеріального закону, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи
ВСТАНОВИВ
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Словенського міськрайонного суду Донецької області від 31.03.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_4, ЗАТ « страхова компанія Східно Українське страхове товариство «, яким задоволені частково позовні вимоги позивачів.
Суд стягнув з власника ТЗ ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди завданої злочином 20000 гривен, на правову допомогу адвоката 300 гривен.
На користь позивачки ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди завданої злочином 30000 гривен, на правову допомогу адвоката 900 гривен, та судові витрати.
Доводи скарги зводяться до того, що власником ТЗ на момент ДТП був водій ОСОБА_4, який керував автобусом на відповідній правовій підставі. Відповідач просить скасувати рішення суду, відмовити позивачам у задоволені позову, зазначає, що він не може нести відповідальність за шкоду спричинену позивачам, так як є водій ОСОБА_4, який спричинив цю шкоду, який повинен відповідати за цю шкоду перед позивачами. Вважає, що суд порушив вимоги матеріального і процесуального права, ухвалив помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі позивачки ОСОБА_2 ставиться питання про зміну рішення суду, доводи скарги зводяться до того, що суд безпідставно стягнув на користь позивачів моральну шкоду у замалому розмірі. Відповідач повинен відшкодувати їй та сину моральну шкоду за загибель потерпілого у зазначеному у позові розмірі.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.10.2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_4, ЗАТ « страхова компанія Східно Українське страхове товариство про відшкодування моральної шкоди завданої злочином.
Зазначали у позові, що 9.11.2006 року біля 17 годин 40 хвилин водій ОСОБА_4, керував автобусом « БАЗ «, власником ТЗ є відповідач ОСОБА_1. Автобус рухався по вуд. Юн.Комунарів у м. Слов, янську, водій порушив ПДР, не справився з керуванням автобусом, збив пішохода ОСОБА_7 спричинив потерпілому тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.
Вироком Словенського міськрайонного суду Донецької області від 30.07.2007 року водія ОСОБА_4 притягнуто до кримінальної відповідальності. \ а.с. 5 - 8 \. Суд при розгляду кримінальної справи зазначив, що водій керував автобусом, власником автобусу є ОСОБА_8
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_6 просять стягнути на її користь моральну шкоду з відповідача 70000 та 100 000 гривен.
Рішенням Слов, янського міськрайонного суду Донецької області від 31.03.2009 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_4, ЗАТ « страхова компанія Східно Українське страхове товариство « задоволені частково позовні вимоги позивачів.
Суд стягнув з власника ТЗ ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди завданої злочином 20000 гривен, на правову допомогу адвоката 300 гривен.
На користь позивачки ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди завданої злочином 30000 гривен, на правову допомогу адвоката 900 гривен, та судові витрати.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, рішення суду не підлягає зміні чи скасуванню з таких підстав:
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд посилався на наявність доказів про розмір спричиненої позивачам шкоди, прийшов до висновку, що відповідач спричинив позивачам моральну шкоду у розмірі відповідно до обставин справи, суд стягнув на користь позивачів моральну шкоду і судові витрати.
Такий висновок судом зроблено з врахування позовних вимог позивачів, а також доказів, які сторони надали суду.
Відповідно ло ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Позивачі зазначали у позові, що за випадком ДТП, яка мала місце з вини відповідача, про що є відповідний вирок суду від 30.07.2007 року \ а.с. 5-8 \, потерпшому спричинені тілесні ушкодження, від яких той помер. \ а.с. 18 \.
На думку позивачки, суд помилково визначив суми моральної шкоди, не врахував доказів по справі.
Відповідач вважає, що відповідати за шкоду спричинену позивачам повинен водій автобусу, а не власник.
Суд першої інстанції правильно вирішив спір, додержався вимог матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційних скарг сторін.
Згідно ст. 1187 ЦК України \ у редакції 2004 року \, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених законом, з урахуванням характеру, обсягу спричинених пошкоджень.
Суд встановив, що відповідач є власником автобусу БАЗ держ. номер НОМЕР_1. Водій ОСОБА_4 керував автобусом з власної ініціативи, без відповідної правової підстави, не мав довіреність від власника автомобіля. При вказаних у вироку суду обставинах сталася ДТП, у результаті якої потерпілий загинув.
Згідно вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі \ право власності \, володіє ТЗ, використання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно вимог вказаного матеріального закону відповідач повинен відшкодувати позивачці завдану моральну шкоду.
Відповідно до вимог ст. 6 міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов, язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому слід застосувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструменту функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.
Відповідно до матеріалів справи " Бурдов проти Росії "\ Розгляд по суті і справедлива сатисфакція, Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоди. Однако зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначенні суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд встановив розмір моральної шкоди.
Доводи відповідача про зобов, язання водія відшкодувати шкоду потерпілим, доводи позивачки про замалий розмір відшкодування моральної шкоди, не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, рішення суду є законним і обгрунтованим, підстав для задоволення скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ
Апеляційні скарги позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов, янського міськрайонного суду Донецької області від 31.03.2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.