Справа № 22ц - 5055

Головуючий в 1 інстанції Варнавська Л.О.

Категорія 46

Доповідач Висоцька B.C.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

в складі

Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.Суддів ЗІНОВ»ЄВОЇ А. Г., ШЕВЧЕНКО В.Ю.

При секретарі Стефановій І.М. За участю позивача ОСОБА_3

Представника позивача ОСОБА_4 Відповідача ОСОБА_5 Представника відповідача ОСОБА_6 Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 24 квітня 2009 року

ВСТАНОВИВ

12 січня 2009 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, посилаючись на те, що вона знаходиться в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 12 серпня 2006 року, від шлюбу мають доньку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка зазначала, що в лютому 2008 року шлюбні відносини між нею тавідповідачем фактично припинені. Під час шлюбу за спільні кошти вони придбалидвокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Просила визнати за нею право власності на всю квартиру, виходячи зтого, що з нею проживає донька, на забезпечення якої відповідач сплачує недостатньоаліментів. ‘

Пізніше позивач ОСОБА_3 уточнювала позовні вимоги, просила залишити їй квартиру, стягнувши з неї компенсацію на користь відповідача в розмірі 1 /З частини вартості квартири 4 670 грн. (а. с. 57 ).

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/5 частини, за ОСОБА_5 на 2/5 частин квартири АДРЕСА_1 без її реального поділу і залишено квартиру у спільній частковій власності сторін.

В решті позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить рішення скасувати, справу повернути на новий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права. Відповідач зазначив, що судом був визначений розмір аліментів на дитину, з рішенням позивачка погодилася та не оспорювала його. Крім того, судом не встановлений увесь обсяг майна, придбаного під час шлюбу.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 заперечують проти задоволення скарги, вважають, що рішення відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню в частині визначення часток спільного майна з ухваленням нового з наступних підстав.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 12 серпня 2006 року перебувають в шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_1.

22 травня 2007 року на ім’я відповідача за договором купівлі - продажу була придбана квартира АДРЕСА_1.

Визнаючи за позивачкою ОСОБА_3 право власності на 3/5 частини спірної квартири, а за ОСОБА_5 - на 2/5 частини квартири, суд першої інстанції виходив з того, що аліменти, які сплачує відповідач на утримання доньки ОСОБА_1 є недостатніми для забезпечення її фізичного, духовного розвитку.

Проте повністю погодитися з цими висновками не можна, зважаючи на таке.

 ст. 60 СК України встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, хто з них не мав з поважних причин самостійного заробітку.

Таким чином, законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі.

Відповідно до ст. 61 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ч. 1 ст. 70 СК України).

Згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках при вирішенні спору про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх ‘дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обгрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Установлено, що сторони зареєстрували шлюб 12 серпня 2006 року. Рішенням суду про розірвання шлюбу від 22 грудня 2008 року встановлено, що сторони з березня 2008 року припинили шлюбні відносини (а.с. 31). Сторони не заперечують, що за спільні кошти під час спільного проживання 22 травня 2007 року за договором купівлі -продажу, посвідченим нотаріально, придбали квартиру АДРЕСА_1, тому згідно зі ст. 60 СК України вона є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

З обставин справи вбачається, що рішенням Сніжнянського міського суду від 26 листопада 2008 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 250 грн. щомісячно, яка підлягає індексації, починаючи з 3 листопада 2008 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 30).

Рішенням Сніжнянського міського суду від 26 листопада з ОСОБА_5 також стягнуті аліменти на утримання дружини ОСОБА_3 з 3 листопада 2008 року до досягнення дитиною 3-х років (а.с. 32).

Рішення суду набрали чинності, звернуті до виконання. Відповідно до довідки державної виконавчої служби зазначені рішення виконуються належним чином (а.с. 44).

В подальшому позивачка не позбавлена права звертатися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров’я.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ці обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Висновок суду, що розмір аліментів, які одержує позивачка, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та лікування не підтверджено будь-якими доказами, а грунтується на припущеннях. Сама по собі довідка про стан здоров’я дитини не може бути підставою для відступу від засади рівності часток майна подружжя.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права, а саме ч.ч.2, 3 ст. 70, ст. 60 СК України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення, та ухвалює нове по суті позовних вимог в частині визначення часток в спільному майні подружжя.

Апеляційний суд приходить до висновку, що кожному з подружжя належить 1/2 частини квартири.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом не був встановлений весь обсяг майна, придбаного під час шлюбу, безпідставні.

З обставин справи вбачається, що позов про розподіл квартири заявлено позивачкою ОСОБА_3 Суд першої інстанції обгрунтовано розглянув справу в межах заявлених сторонами вимог. Вимоги про розподіл іншого майна, крім спірної квартири, сторонами не заявлявся.

Доводи відповідача про повернення справи на новий розгляд не можуть бути прийняті судом до уваги. Підстави скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд передбачені ст. 311 ЦПК України. Таких підстав не вбачається, тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ

 Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково. Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 24 квітня 2009 року скасувати в частині визначення часток права власності, ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.

Визнати право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за кожним на 1/4 частину квартиру АДРЕСА_1.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.