Справа № 22-4483/2009

 Головуючий у 1 інстанції Гайдар А.В.

Категорія 32

 Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С. І.

при секретарі Кузмінковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС в м. Вугледарі про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відділення ФСС в м. Вугледарі на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 18 березня 2009 року і

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС в м. Вугледарі оспорює обгрунтованість рішення суду, яким частково задоволено позов із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 16000 грн., і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову за порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві.

Вважає, що судом дана невірна правова оцінка дослідженим доказам, при визначенні розміру моральної шкоди судом не враховано вимоги справедливості і достатності.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

30.01.2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, і зазначав, що з 3.05.1982 р. до 9.10.2005 р. він перебував у трудових правовідносинах з ДП «Шахтоуправління « „Південно-Донбаське № 1", працював на підземних роботах.

Висновком МСЕК від 18.10.2005 року у нього вперше з 18.10.2005 р. встановлено 50% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання - хронічний попереково-хрестцовий радикуліт безстроково, він був визнаний інвалідом 3 групи.

Він постійно відчуває моральні страждання, часто лікується, змушений додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 18 березня 2009 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 16000 грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14, 15), і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності.

Висновком МСЕК від 18.10.2005 року у нього вперше з 18.10.2005 р. встановлено 50% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання - хронічний попереково-хрестцовий радикуліт безстроково, він був визнаний інвалідом 3 групи (а.с. 13).

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров’я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого життя.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим, ніж встановлений в ст. 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", і є граничним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

За таких обставин, немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд не врахував межі достатності та справедливості.

Та обставина, що позивачеві виплачено певну суму одноразової допомоги та сплачуються відповідачем щомісячні суми у відшкодування шкоди, спричиненої здоров’ю, не впливають на правильність правових висновків суду, оскільки не мають відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.

Крім цього, хоча на час розгляду справи виключено дію спеціальної норми закону, яка визначала порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, однак це не є підставою для відмови в задоволенні позову і тому не впливає на правильність визначених правових висновків суду, оскільки право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло ще до зупинення дії вказаної норми закону і регламентовано ст. 1167 ЦК України, що на час розгляду справи є чинною в повному обсязі.

До того ж згідно з ч. 3 ст. 34 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов’язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довід апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров’я на виробництві внаслідок небезпечних умов праці.

Всупереч доводам скарги судом першої інстанції при ухваленні рішення досліджені докази оцінено відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права або невідповідності висновків суду обставинам справи, або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу відділення ФСС в м. Вугледарі відхилити, рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 18 березня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.