АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа: № 11-а-1090
Головуючий у 1-й інстанції: Котович О.Л.
Доповідач: Юденко Т.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справа х Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого: Бєлан Н.О.
суддів: Юденко Т.М. та Балацької Г. О.
за участю прокурора: Петренко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальну справу за апеляцією прокурора у справі ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 383 ч. 2 КК України повернута прокурору Деснянського району м. Києва на додаткове розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вона 15.03.2009 року, знаходячись в приміщенні Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві за адресою м. Київ, вул. Драйзера, 9, у встановленому законом порядку будучи попередженою про кримінальну відповідальність згідно ст. 383 КК України за завідоме неправдиве повідомлення про вчинення злочину, умисно, усно повідомила оперуповноваженому кримінального розшуку Деснянського РУ завідомо неправдиву для неї інформацію про вчинення в магазині «Продовольча крамниця» про пр. Маяковського, 46, де вона працює продавцем, злочину, а саме, відкритого заволодіння грошима в сумі 300 гривень громадянином ОСОБА_3 із застосуванням до неї насильства, на підставі чого проти ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а його затримано.
Повертаючи справу на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи суд у постанові послався на те, що під час досудового слідства допущені такі порушення кримінально-процесуального закону, які на його думку, перешкоджають призначенню справи до судового розгляду, а саме:
• - в порушення ст. 49 КПК України, ОСОБА_3 не визнано потерпілим по справі;
• - порушено право обвинуваченої на захист згідно вимог ч. 2 ст. 46 та ч. 1 ст. 140 КПК України, оскільки не складено протокол про відмову ОСОБА_2 від захисника з зазначенням мотивів такої відмови і не винесено постанову про прийняття відмови від захисника;
...... в порушення 4.1 та ч. 4 ст. 83 КПК України документ на посвідчення
особи обвинуваченої не завірений підписом слідчого або іншої посадової особи;
• - в порушення п.п.1, 3 ст. 64 КПК України, в матеріалах справи не йдеться про подальшу долю порушеної відносно ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 кримінальної справи, не витребувано та не долучено до справи довідки щодо психіатричного і наркологічного обліку обвинуваченої, її характеристику, документи про склад сім’ї тощо;
• - в порушення ч. 2 ст. 223 КПК України в обвинувальному висновку слідчий послався лише на джерела доказів без наведення короткого їх змісту;
• - в порушення п.1 ч. 1 ст. 224 КПК України в списку адресів осіб, що підлягають виклику в судове засідання, не зазначено поштові індекси;
• - в порушення п.п.2-1, 6, 7, 11 ст. 228 КПК України справу прокурором не повернуто слідчому для вирішення питання про кваліфікацію дій обвинуваченої за завідомо неправдиві показання на допиті в якості потерпілої і на очній ставці, з посиланням на інші порушення закону, викладені вище, у тому числі при складанні обвинувального висновку та прав обвинуваченої на захи ст.
В апеляції прокурор у справі ОСОБА_1, посилаючись на відсутність зазначених у постанові суду порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили винести рішення по справі, просить постанову суду скасувати, як незаконну, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Петренко О.І., яка підтримала апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 246 КПК України при попередньому розгляді справи суд своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
Повертаючи справу на додаткове розслідування суд вказаних вимог кримінально-процесуального закону не дотримався і у своїй постанові не навів таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до розгляду у суді.
Посилання суду на порушення ст. 49 КПК України не грунтується на законі, оскільки у відповідності до його вимог, за наявністю відповідного клопотання, суд міг самостійно визнати особу потерпілою від злочину без повернення справи на додаткове розслідування.
Посилання суду на порушення права на захист обвинуваченої також є безпідставними, оскільки в матеріалах справи (а.с. 45) міститься протокол роз’яснення обвинуваченій її права на захист, після ознайомлення з яким, ОСОБА_2 власноручно написала, що послуг захисника не потребує, бажає захищати свої інтереси сама.
Що стосується посилання на порушення слідчим ч. 2 ст. 46 КПК України, то вони є необгрунтованими з огляду на те, що дані вимоги закону, а саме складення протоколу про відмову від захисника з зазначенням мотивів такої відмови і винесення постанови про прийняття відмови від захисника застосовується щодо наявного захисника у справі, який у ОСОБА_2 був відсутній.
Також, на думку колегії суддів, вказані судом порушення органами досудового слідства ч. 1 та ч. 4 ст. 83 КПК України, також не грунтуються на законі, так як до матеріалів кримінальної справи приєднано ксерокопію паспорта ОСОБА_2 з печаткою, а крім того, це не є підставою для повернення справи на додаткове розслідування згідно ст. 246 КПК України.
Що стосується посилання суду на порушення п.1 ст. 64 КПК України щодо кількості діб, проведених ОСОБА_3 в ізоляторі тимчасового утримання, то суд міг самостійно зробити запит з цього приводу та з’ясувати інші обставини порушеної відносно ОСОБА_3 справи, без повернення її на додаткове розслідування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені вище питання, у тому числі з’ясування обставин, що характеризують особу обвинуваченої, на висновки суду щодо можливості призначення справи до розгляду, винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України не впливають.
Крім того, вказані недоліки суд міг усунути самостійно без повернення справи на додаткове розслідування.
Щодо вказаного у постанові суду порушення органом досудового слідства ч. 2 ст. 233 КПК України і неправильності складання обвинувального висновку, то суд міг прийшовши до такого висновку в судовому засіданні, реагувати на адресу слідчих органів окремою ухвалою, а не повертати справу на додаткове розслідування.
У відповідності до ч. 1 ст. 132 КПК України, слідчі органи свої висновки по справі зробили і її обставини зазначили в обвинувальному висновку настільки конкретно, наскільки вони стали відомі слідчому у справі.
Згідно вимог ч. 1 ст. 224 КПК України до обвинувального висновку додано список осіб, які підлягають виклику в судове засідання із зазначенням їх адрес. Незазначення поштових індексів при цьому не може бути перешкодою для виклику даних осіб в судове засідання, а тому не потребує повернення справи на додаткове розслідування, на що правильно посилається в апеляції прокурор.
Що стосується вказівок суду на порушення п.п.2-1, 7, 11 ст. 228 КПК України, то зазначаючи такі порушення, суд не вказав, в чому саме вони полягають і яким чином кожне з них може перешкодити постановлению законного рішення по справі.
Вказівки суду щодо кваліфікації дій обвинуваченої та кваліфікуючих ознак злочину не грунтуються на вимогах закону, так як суперечать вимогам ч. 3 ст. 237 КПК України. Крім того, в судовому засіданні прокурор у відповідності до ст. 277 КПК України зможе змінити обвинувачення або суд перейти до іншого самостійно, без повернення справи на додаткове розслідування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає апеляцію прокурора обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, а справа поверненню до суду на новий розгляд зі стадії її попереднього розгляду, під час якого суду необхідно вирішити питання про можливість її призначення до судового розгляду по суті з дотриманням всіх вимог глави 23 КПК України.
Таким чином, керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України, апеляційний
суд,
УХВАЛИВ:
Апеляцію прокурора у справі ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Киева від ІЗ квітня 2009 року про повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 на додаткове розслідування скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду справи у той же суд в іншому складі суддів.