Справа № 22ц-5109

 Головуючий 1 інстанції Березкіна О.В.

Категорія 33

Доповідач Висоцька B.C.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

В складі головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.

Суддів ЗШОВ»ЄВОІ А. Г., ШЕВЧЕНКО В.Ю.

При секретарі СТЕФАНОВІЙ І.М.

За участю

позивача ОСОБА_2 представника Держказначейства ОСОБА_3, Розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна через Державне казначейство України, 3-і особи прокуратура Донецької області, прокуратура м. Єнакієве про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за апеляційними скаргами Державного казначейство України та ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 30 березня 2009 року

ВСТАНОВИВ

У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Держави Україна через Державне казначейство України, 3-і особи прокуратура Донецької області, прокуратура м. Єнакієве про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути на її користь матеріальну шкоду в розмірі 66 839, 15 грн., яка складається з втраченого заробітку 47 600 грн., дивідендів - 4760грн., сплаченого нею за вироком штрафу 680 грн., витрати на правову допомогу - 5000 грн., судові витрати 81 грн.

Пізніше позивачка відмовилася від частини позовних вимог у частині стягнення на суми штрафу за вироком суду 680 грн.

Позивачка зазначила, що постановою прокурора м. Єнакієве від 31 березня 1999 року проти неї була порушена кримінальна справа та вироком Апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2004 року вона була визнана винною за ст. 366 ч. 1 КК України та їй призначено покарання у вигляді 3-х років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно - розпорядних функцій строком на 2 роки. Ухвалою Верховного Суду України від 11 листопада 2004 року вирок апеляційного суду Донецької області скасовано та справа закрита на підставі ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину. Оскільки вона незаконно перебувала під слідством та судом 68 місяців 11 днів, втратила заробітну плату у розмірі 700 грн. щомісячно, за весь час перебування під судом і слідством 47 600, а також 10Л не отриманих дивідендів.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від ЗО березня 2009 року частково задоволений позов ОСОБА_2 Стягнуто з Державного бюджету України через Державне казначейство України на відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокурату, судів на користь позивачки заподіяну матеріальну шкоду 14 601 грн., яка складається з втраченого заробітку 14 520 грн. та 81 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Державне казначейство України просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Державне казначейство України зазначило, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не надані докази заробітку, який вона втратила під час відсторонення від займаної посади. Суд першої інстанції в порушення існуючого матеріального закону визначив розмір шкоди виходячи з встановленого законом мінімуму заробітної плати та прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_5 про те, що підприємство не працювало і не отримувало дохід, на підприємстві відсутні відомості про заробітну плату, хоча підприємство до теперішнього часу не виключено з Державного реєстру підприємств та організацій України.

Крім того, суд першої інстанції незаконно стягнув з них судові витрати у вигляді судового збору та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення змінити, збільшити суму стягнення на її користь до 66 839 грн.

Позивачка посилається на те, що суд безпідставно стягнув їй втрату заробітку лише за 2 роки (24 місяці), оскільки вона під слідством та судом перебувала 68 місяців. Крім втрати заробітку, вона втратила дивіденди та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні представник Державного Казначейства України ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 просила відмовити.

В судовому засіданні позивач підтримала свою апеляційну скаргу, в

задоволенні апеляційної скарги Державного казначейства України просила відмовити.

Представники прокуратури Донецької області та прокуратури м. Єнакієво до судового засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені. їх неявка не перешкоджає розгляду справи судом.

Апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга Державного казначейства України підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивачки - залишенню без задоволення, рішення суду скасуванню в частині задоволення позову з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 п.п.3, 4 ЦК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції встановив, що вироком Єнакіївського міського суду від 22 травня 2001 року позивачка ОСОБА_4 засуджена до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права займатися організаційно - розпорядчими функціями строком на 2 роки. На виконання вироку, підприємством виданий наказ № 4 від 4 червня 2001 року позивачці заборонено займатися організаційно - розпорядчими функціями строком на 2 роки ( з 29 травня 2001 року по 29 травня 2003 року), про що зроблено запис у трудовій книжці. Позивачем не надано доказів заробітку, який вона втратила за час відсторонення від займаної посади, тому розмір шкоди суд визначив виходячи із встановленого законом мінімуму заробітної плати на час розгляду справ, що складає 605 грн. За час відсторонення від займаної посади (24 місяці) відшкодуванню підлягає сума 14 520 грн.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Правовідносини сторін урегульовані ст. 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», Положенням про застосування Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Відповідно до ст. 1176 ч. 1, 2 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закону) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину ( ст. 2 Закону).

Згідно до ст. 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), крім іншого, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (п.1); суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної допомоги (п.4).

Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення ( ст. 4 Закону, п.8 Положення про застосування Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).

Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

З обставин справи вбачається, що рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 10 травня 2007 оку, яке набрало чинності стягнуто з державного бюджету через Державне казначейство України на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 50 000 грн. (а.с. 11-17).

З матеріалів справи вбачається, що вироком Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 травня 2001 року ОСОБА_4 засуджена за ст. ст. 165 ч.2, 172 ч.2, 42, 45 КК України 1960 року до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна з позбавленням права займатися організаційно - розпорядчими функціями строком на 2 роки(а.с. 38-41).

В подальшому кримінальна справа розглядалася неодноразово. Ухвалою Верховного Суду України від 11 листопада 2004 року справу закрито на підставі ст. 6 п.2 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.

На виконання вироку суду від 22 травня 2001 року Єнакіївський MB MBC України 1 червня 2001 року надіслав листа про необхідність виконання вироку суду в частині заборони займатися організаційно - розпорядчими функціями строком на 2 роки (з 29 травня 2001 року по 29 травня 2003 року). Зазначено, що про виконання вироку в цій частині підприємство повинно внести запис в трудову книжку (а.с. 42).

З оригіналу трудової книжки, дослідженому апеляційним судом, вбачається, що позивачка ОСОБА_4 працювала директором державного виробничо - торгового підприємства «Надежда» та наказом підприємства № 3 від 30 квітня 2001 року була переведена з посади директора на посаду інженера - технолога з ЗО квітня 2001 року (а.с. 111), тобто до постановления вироку.

З пояснень позивачки ОСОБА_2, свідка ОСОБА_5 на посаду директора була призначена ОСОБА_5 (а.с. 112).

Актом перевірки правильності виконання вироку про заборону займатися організаційно - розпорядчими функціями від 13 червня 2001 року встановлено, що позивачка ОСОБА_4 наказом підприємства № 3 від 30 квітня 2001 року була переведена з посади директора на посаду інженера - технолога. Посада не зв’язана організаційно - розпорядчими функціями. В трудову книжку внесено відповідний запис (а.с. 113).

Таким чином, на час постановления вироку 22 травня 2001 року, яким заборонено займатися організаційно - розпорядчими функціями строком на 2 роки, позивачка ОСОБА_4 не займала посаду, зв’язану з організаційно - розпорядчими функціями. Вона працювала на посаді інженера - технолога і ця посада не зв’язана з організаційно - розпорядчими функціями.

З відповіді прокуратури м. Єнакієвого Донецької області від 17 червня 2009 року, витребуваної апеляційний судом, вбачається, що позивачка протягом слідства не відсторонювалася від роботи та постанова слідчого про відсторонення ОСОБА_4 від роботи в матеріалах кримінальної справи відсутня.

Посилання суду першої інстанції на відсторонення позивачки від роботи не підтверджено доказами.

Поясненнями свідка ОСОБА_5 в суді першої інстанції підтверджено, що вона виконувала обов’язки директора підприємства, але фактично підприємство не працювало і не отримувало дохід, що не може само по собі бути підставою для визначення втраченого позивачкою заробітку.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», та Положення про застосування Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Оскільки доказами по справі встановлено, що позивачка не відсторонювалася від роботи, кримінальне покарання не відбувала, до постановления вироку була переведена на роботу інженера - технолога, не зв’язану з організаційно - розпорядчими функціями, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про стягнення неодержаної заробітної плати за час відсторонення позивачки від займаної посади.

За таких підстав суд апеляційної інстанції скасовує рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди 14 520 грн. та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення втраченого заробітку.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд мав стягнути заробіток за всі 68 місяців знаходження під судом та слідством не можуть бути прийняти до уваги суду, оскільки розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Як зазначено вище, ОСОБА_2 від роботи протягом слідства не відсторонювалася., покарання у вигляді позбавлення волі не відбувала.

Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на надання правової допомоги, втрачених дивідендів підлягає залишенню без змін. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачкою не надано доказів понесених нею витрат. Повідомлення суду про розгляд справи (а.с. 79-81) без надання квитанцій, угод не свідчать про фактично понесені позивачкою витрати, які відповідно до Закону можуть бути стягнуті.

В апеляційній інстанції позивачка не надала нових доказів, неподання яких до суду першої інстанції зумовлювалось поважними причинами.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Відповідно ст. 12 Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

З обставин справи вбачається, що кримінальну справу закрито судом при розгляді в касаційному порядку. Позивачка звернулася до суду першої інстанції з позовною заявою про відшкодування шкоди, судом винесено рішення, а не ухвала, як то передбачено Законом.

Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Ухвалення рішення, а ухвали є формальною підставою для його скасування в частині відмови в задоволенні позову.

Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, відповідно до п.5 СТ. 88 ЦПК України змінює розподіл судових витрати.

Позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір 51 грн. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України не присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати.

Керуючись ст. ст. 307-316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ

Апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від ЗО березня 2009 року в частині стягнення ОСОБА_2 до Державного бюджету України на відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Держави Україна через Державне казначейство України, 3-і особи прокуратура Донецької області, прокуратура м. Єнакієве про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та поверненні судових витрат відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його

проголошення.

Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.