Справа № 22- 5817/2009 рік
Головуючий у 1 інстанції Бычков П.Ю.
Категорія 27
Доповідач Резникова Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П. суддів Резникова Л.В., Трощенко Л.I. при секретарі Голубцеві А. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цийільну справу по апеляції товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області 12 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про захист прав споживача банківських послуг, -
установив:
у лютому 2009 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про захист прав споживача банківських послуг. Заяву мотивує тим, що між сторонами укладений договір банківського вкладу № НОМЕР_1 від 25 грудня 2008 року на суму 8500 грн. строком на 33 дні та договір 1051X0305338000316005 від 29 грудня 2008 року на суму 13000 грн. строком на 33 дні. Строки виконання відповідачем зобов*язань по поверненню вкладів наступили 26 грудня 2009 року та 30 січня 2009 року.
Посилаючись на те, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов*язань та вимог закону до теперішнього часу грошові кошти, незважаючи на його вимоги, не повернув, просив визнати недійсним, несправедливим п.п.5.3 умови вказаних договорів в частині підсудності спорів; визнати неправомірною бездіяльність відповідача. по невиконанню ним прийнятих на себе зобов*язань по поверненню вкладів ; зобов*язати відповідача негайно виконати прийняті на нього обов*язки по поверненню вкладів; стягнути з відповідача відшкодування спричинених збитків в сумі 5740 грн., 3% річних в сумі в сумі 801 грн.20коп. та інфляційні втрати в сумі 193 грн.50коп. (а.с. 1-8, 39, 40)
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вважає позов безпідставним. В письмовому запереченні зазначає, що постановою Правління Національного банку України N 19/БТ від 20 січня 2009 року "Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", якою призначено з 21 січня 2009 року в ТОВ "Укрпромбанк" тимчасову адміністрацію строком на один рік з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, Національним банком України введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, а саме з 21 січня 2009 року по21 липня 2009 року..
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області 12 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнано недійсним, несправедливим п.п.5.3 умови вказаних договорів в частині підсудності спорів; визнано неправомірного бездіяльність відповідача по невиконанню ним прийнятих на себе зобов*язань по поверненню вкладів ; зобов*язано відповідача виконати прийняті на нього обов*язки по поверненню вкладів; стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі в сумі 801 грн.20коп. та інфляційні втрати в сумі 193 грн.50коп. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, яким є безпосередньо товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» просив вказане судове рішення, постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позову у зв*язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права. Так, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги той факт, що у банку був призначений тимчасовий адміністратор та з 21 січня 2009 року строком на шість місяців введений мораторій на задоволення вимог кредиторів з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.
Крім того, на порушення правил підсудності суд прийняв до розгляду даний. позов, хоча укладеним договором було передбачено, що спори, які виникають між сторонами, мають розглядатись у суді за місцем реєстрації банку.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що вимоги позивача є законними, відповідають як умовам укладеного між сторонами договору про банківський вклад, так і діючому законодавству у банківській сфері.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Пунктом 2.4.3 договору про банківський вклад передбачене право вкладника отримати суму вкладу та нараховані проценти за останній розрахунковий період )^:^Дату повернення", зазначеному у п. 1.1 цього договору.
Згідно ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Як визначено ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний: банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.
Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги посилання представника відповідача на положення постанови Правління Національного банку України N 19/БТ від 20 січня 2009 року "Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", оскільки до спірних відносин слід застосувати норми Цивільного кодексу України як нормативно-правового акта, ’що має вищу юридичну силу і прийшов до вірного висновку про зобов*язання відповідача повернути позивачу кошти за двома банківським договорами в сумі 21500 грн..
Відповідно до ст..625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов*язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час рострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З викладеного вбачається, що суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати.
Щодо визнання незаконним п.п.5.3 умови вказаних договорів в частині підсудності спорів, то і в цій частині висновок суду відповідає нормам процесуального та матеріального права. Оскільки на правовідносини які виникли між сторонами поширюються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів»- такий позов може бути пред*явленим за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння^щкоди. Відповідно до п.64 Конституції України - Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. За вказаними обставинами висновок суду про незаконність зазначеного пункту договорів також є правомірним.
Таким чином висновки суду першої інстанції по суті є вірними, проте викладена резолютивна частина судового рішення в частині назви відповідача та деяких позовних вимог викладена не чітко, що уподальшому ускладнить виконання судового рішення, тому апеляційний суд вважає за необхідне змінити резолютивну частину судового рішення.
Крім того вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача на користь держави судового збору, судом не було враховано, що між сторонами виник майновий спір, який відповідно до ст..79 ЦПК України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплачується у розмірі 1 % ціни позову, що відповідає 215 грн.. Зазначене є підставою для зміни судового рішення у вказаній частині.
Керуючись ст. ст. 309 ч. 1п.4, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» задовольнити частково.
Резолютивну частину рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2009 року змінити.
Визнати незаконними п.5.3 договорів банківського вкладу від 25 грудня, 29 грудня 2008 року, укладеними між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».
Визнати неправомірною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в частині неповернення ОСОБА_1 грошей після закінчення строків банківських вкладів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_1 за договором № НОМЕР_1 від 25 грудня 2008 року 8500 грн. та за договором 1051X0305338000316005 від 29 грудня 2008 року 13000 грн. 3% річних в сумі 821 грн.52коп., індекс інфляції- 173 грн.18коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь держави судовий збір в розмірі 215 грн..
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом 2 місяців з дня набрання законної сили.