Категорія №2.33
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 липня 2010 року Справа № 2а-2793/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 01.04.2010 б/н)
від відповідача – не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті
в Луганській області
про скасування постанови від 06 серпня 2009 року № 062901 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт,
ВСТАНОВИВ:
12 квітня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про скасування постанови від 06 серпня 2009 року № 062901 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на таке.
22.08.2009 ОСОБА_2 отримав від територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області постанову від 06.08.2009 № 062901, яка винесена т.в.о. начальника - старшим державним інспектором на автомобільному транспорті Костенко Л.І., про застосування до нього штрафних санкцій у сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
З даною постановою позивач не згодний, вважає, що вона винесена з порушеннями вимог матеріального та процесуального законодавства України.
Так, в постанові вказано про те, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 10.07.2009 в Автономній Республіці Крим, м. Судак на автотранспортному засобі державний номер № НОМЕР_1, надаючи послуги з перевезення пасажирів та вантажів, не мав при собі документи, перелік, яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме ліцензійну картку на автомобільний транспорт. Позивач заперечуючи це порушення, зазначив в позові про те, що даний документ завжди є в наявності в автомобільному транспорті, як то передбачено частиною 1 статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
10.07.2009 ОСОБА_4, який працював у позивача водієм на підставі трудового договору від 01.06.2009, здійснював нерегулярне перевезення пасажирів автомобільним засобом. В м. Судак Автономної Республіки Крим ОСОБА_4 зупинили працівники Державної автомобільної інспекції разом, з якими були присутні посадові особи Державної інспекції на автомобільному транспорті. При усній бесіді з посадовими особами Державної інспекції на автомобільному транспорті, працівники відповідного органу запитали в нього інформацію щодо того, чи є інший водій, як то передбачено Законом України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення пасажирів на маршруті протяжністю більше як 500 кілометрів. Водій пояснив, що було два водія, але другий водій вийшов в м. Джанкой АР Крим та направився за іншим маршрутом.
Про виявлення даного порушення, яке передбачено пунктом 7 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», працівники Державної інспекції на автомобільному транспорті склали акт про порушення за відсутність другого водія при здійсненні пасажирських перевезень протяжністю більше як 500 кілометрів. Копію акта перевірки працівники Державної інспекції на автомобільному транспорті водію не надавали. З даним порушенням позивач був згоден, сплатив штраф в повному обсязі.
У позові позивач зазначив, що при перевірці посадові особи Державної автомобільної інспекції інших документів у водія для ознайомлення не вимагали та не просили їх надити для ознайомлення, хоча відповідні документи були у водія в наявності, а саме: ліцензія, документ, що засвідчує використання автомобільного засобу на законних підставах, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, інші документи, передбачені законодавством України. Будь-яких інших порушень не виявляли та актів про порушення працівники Державної інспекції на автомобільному транспорті не складали, а водій не розписувався в цих актах, якщо такі були.
У зв'язку з тим, що усі необхідні та визначені Законом «Про автомобільний транспорт» документи для здійснення пасажирських перевезень були в наявності у водія ОСОБА_4, але посадові особи не вимагали їх надання, не перевіряли їх наявність, не складали акт про порушення за відсутність цих документів, то, на думку позивача, юридично не могла бути винесена відповідна постанова про застосування фінансових санкцій за відсутність цих документів, а саме відсутність ліцензійної картки транспортного засобу. Дана ліцензійна картка є і була в наявності, але при перевірці працівники інспекції не вимагали її пред'явлення для ознайомлення та перевірки.
Також у позовній заяві позивач зазначив, що в порушення вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, посадові особи, що проводили перевірку, не пред'явили завдання на перевірку. Позивачу не повідомили про час та місце розгляду справи про порушення ним вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо відсутності ліцензійної картки на автомобільний транспорт, чим порушили його права та позбавили його можливості надати пояснення та заперечення з приводу невідомого йому акта про притягнення до відповідальності за нібито порушення вимог статей 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена пунктом 2 частини 1 статті 60 цього ж Закону.
У судових засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач під час попереднього судового засідання адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти позову від 27.04.2010 № 1792. В запереченнях проти позову відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (арк. справи 25). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що 10 липня 2009 року в ході проведення рейдової перевірки, державними інспекторами Головавтотрансінспекції в м. Судак АР Крим був перевірений транспортний засіб Мерседес державний номер НОМЕР_1, що здійснював перевезення 9 пасажирів під керуванням водія ОСОБА_4.
За результатами перевірки було виявлено порушення положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - при перевезенні пасажирів та багажу, у водія була виявлена прострочена ліцензійна картка (не дійсна), водій один здійснював перевезення пасажирів на відстань понад 500 кілометрів, у зв'язку з чим посадовими особами складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 132687. Водій підписав акт і пояснив, що з актом ознайомлений та згодний. Тому, відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача застосовано фінансові санкції за надання послуг без оформлення документів, передбачених статтею 39 Закону, в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян – 1700,00 грн.
Також у запереченнях проти позову відповідач зазначив, що позивач до позову додав ліцензійну картку на цей автомобіль, видану на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3. Водій при перевірці надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та недійсну ліцензійну картку АБ № 212686, яка діяла до 25.10.2004, про що вказано в акті.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що в діях посадових осіб територіального управління в Луганській області немає порушень чинного законодавства та постанова про застосування фінансових санкцій від 06 серпня 2009 року № 062901 прийнята відповідно до положень законодавства про автомобільний транспорт.
Під час судового розгляду справи відповідачем через канцелярію суду 09 липня 2010 року подано заяву від 09 липня 2010 року № 3146, в якій відповідач у зв’язку з поданням позивачем документальних доказів по справі, відповідно до положень статті 111 КАС України визнав вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі (арк. справи 52).
Вислухавши пояснення представників сторін, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову повністю з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2009 року в ході проведення перевірки державними інспекторами територіальних управлінь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Автономній Республіці Крим та в Луганській області був перевірений транспортний засіб – автобус марки MERCEDES-BENZ 313DПЕ державний номер НОМЕР_1, який належить фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2. За результатами перевірки складений акт від 10 липня 2009 року № 132687 (арк. справи 27).
На підставі акта перевірки територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Автономній Республіці Крим від 10 липня 2009 року № 132687 територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області винесена постанова від 06 серпня 2009 року № 062901 про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме за надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт», а саме за відсутність ліцензійної картки (арк. справи 10).
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що фізична особа – підприємець ОСОБА_2 здійснював 10 липня 2009 року надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом з оформленням документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт», зокрема, за наявності ліцензії від 24 жовтня 2007 року серії АВ № 371832 (арк. справи 47) та ліцензійної картки серії АА № 285319 зі строком дії з 15 квітня 2008 року до 24 жовтня 2012 року на транспортний засіб MERCEDES-BENZ 313DПЕ реєстраційний номер НОМЕР_1 (арк. справи 12).
Заявою від 09 липня 2010 року № 3146 територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області позовні вимоги ОСОБА_2 визнало в повному обсязі (арк. справи 52).
Відповідно до частини 1 статті 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін відповідно до частини 3 статті 136 КАС України ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Згідно із частиною 3 статті 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Судом не встановлено підстав для неприйняття заяви територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 09 липня 2010 року № 3146, в якій відповідач у зв’язку з поданням позивачем документальних доказів по справі визнав вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону та не порушують нічиї права, свободи або інтереси, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 112 КАС України судом приймається постанова про задоволення адміністративного позову.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
У справах щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв’язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб’єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 06 серпня 2009 року № 062901 про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 112, 136, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 06 серпня 2009 року № 062901 про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень нуль копійок) за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 14 липня 2010 року.
СуддяЧернявська Т.І.