УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

№10-853

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справа х Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючої судді Глиняного В.П.,

суддів Лук’янець Л. Ф., Мацелюха П.С.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги за апеляцією захисника

ОСОБА_4 постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою залишена без задоволення скарга захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справа х СУ ГУМВС України в Київській області від 07.02.2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 129 КК України.

Своє рішення суд мотивував тим, що при порушенні кримінальної справи у слідчого були наявними приводи і достатні дані для порушення кримінальної справи, а доводи скарги про наявність протиріч в показах потерпілих та свідків може бути усунута лише при провадженні досудового слідства та розгляду справи по суті.

На дану постанову захисником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подано апеляцію, в якій він просить скасувати постанову суду та постанову слідчого про порушення кримінальної справи, а також відмовити в порушенні кримінальної справи, посилаючись на те, що судом не перевірено про те, що досудовим слідством не здобуто доказів про наявність у ОСОБА_6 умислу на замах на умисне вбивство, а також відсутність умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Зазначає, що при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи судом дана оцінка доказам по справі, що є не припустимим.

Крім того, посилається на те, що у мотивувальній частині постанови суду неправильно зазначено, що кримінальна справа порушена щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України, а у резолютивній частині постанови зазначено за ч. 1 ст. 121 КК України, що є правильним.

Заслухавши доповідь худді, пояснення захисників, які вважають, що апеляція не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали судової справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України приводами і підставами до порушення кримінальної справи є: заяви, або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним, явка з повинною, повідомлення опубліковані в пресі, безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

В постанові про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 зазначено, що приводом та підставами до порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину в матеріалах кримінальної справи № 27-1119, яка порушена 02.11.2008 року щодо ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Проведеним досудовим слідством було встановлено, що 02.11.2008 року близько 03 години 00 хвилин, на території ресторану-готелю «Чумацький шлях», розташованого в с Романків, Обухівського району по вул. Соснова, 10, після спільного вживання спиртних напоїв, між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на грунті неприязних відносин виникла сварка, яка переросла у бійку, внаслідок якої ОСОБА_6 були нанесені легкі тілесні ушкодження.

Після чого, ОСОБА_6 взяв в автомобілі «Мерседес», яким приїхав до ресторану, заряджений набоями мисливський самозарядний карабін «Сайга-МК-03» калібру 7, 62 х 39 мм, та почав погрожувати ОСОБА_7 і ОСОБА_8 позбавити їх життя та здійснив не менше 4 пострілів в сторону він них. В свою чергу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сприйняти погрозу як реальну, та намагались відібрати у ОСОБА_6 зброю. В ході боротьби ОСОБА_6, лежачи на землі, тримав зброю в руках, внаслідок чого було зроблено декілька пострілів, в результаті чого було поранено в область стегна лівої ноги ОСОБА_7

Розглядаючи скаргу, суддя, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, заслухав прокурора, скаржника, представників потерпілого, дослідив матеріали справи, які стали підставою для порушення кримінальної справи, і прийшов до висновку, про дотримання вимог ст. 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, з матеріалів справи, які стали підставою для порушення кримінальної справи, вбачається, що приводом до порушення кримінальної справи був рапорт ПНОЧ Обухівського РУ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_9 від 02.11.2008 року, зареєстрований в книзі обліку інформації про злочини, та заява ОСОБА_7

Суд дослідив надані матеріали кримінальної справи, перевірив виконання органами прокуратури вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності даних для порушення кримінальної справи і обгрунтування своїх висновків про достатність підстав для порушення кримінальної справи виклав у мотивувальній частині постанови, з якими погоджується і колегія суддів.

Доводи апелянта про те, що досудовим слідством не здобуто доказів на наявність умислу ОСОБА_6 на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та вбивства, не обгрунтовані.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України, суддя при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи з’ясовує лише питання про те, чи були наявними приводи і підстави, передбачені в ст. 94 ч. 1 КПК України, для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.

Крім того, судом не дана оцінка доказам по справі, на що посилається апелянт в своїй апеляції, а навпаки суд зазначив у своїй постанові, що досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суд не вправі, оскільки ці обставини можуть бути встановлені лише при провадженні досудового слідства та при розгляді справи по суті в умовах процедури, визначеної кримінально-процесуальним законом.

Що стосується доводів апелянта про неправильність зазначення ст. 122 ч. 1 замість ст. 121 ч. 1 КК України у мотивувальній частині постанови суду, то дана помилка є несуттєвою, оскільки не впливає суть рішення по справі, так як в резолютивній частині постанови суду вірно зазначено ч. 1 ст. 121 КК України.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції скаржника та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2009 року, про залишення без задоволення скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України в Київській області від 07 лютого 2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 за ознаками злочинів, , передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 129 КК України, залишити без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_5 без задоволення.