Справа № 22-5997\2009

 Головуючий у 1 інстанції Брежнев О.А.

Категорія 32

 Доповідач Молчанов C.I.

ухвала

іменем україни

13 липня 2009 року. Апеляційний суд Донецької області

у складі: головуючого Молчанова СІ. суддів Шевченко В.Ю., Будулуца М. С. при секретарі Опря Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 а також відповідача товариства з обмеженою відповідальністю « Ремшахтобуд « на рішення Київського районного суду м. Донецька від 13.05.2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю « Ремшахтобуд «, ОП « Шахта Засядько « про відшкодування моральної шкоди спричиненої втратою здоров, я.

Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1, який ставить питання про задоволення апеляційної скарги, просив змінити рішення суду, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи

ВСТАНОВИВ

У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення Київського районного суду м. Донецька від 13.05.2009 року, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю « Ремшахтобуд «, у відшкодування моральної шкоди спричиненої втратою здоров, я стягнуто 6500 гривен.

На думку апелянта суд порушив вимоги матеріального і процесуального права, незаконно зменшив суму відшкодування матеріальної шкоди. Вважає, що суд повинен стягнути солідарно з обох відповідачів у відшкодування моральної шкоди 1000000 гривен.

У апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю << Ремшахтобуд « ставить питання про скасування рішення суду.

Доводи скарги зводяться до того, що моральна шкода, яка заподіяна потерпілому ушкодженням здоров, я повинна бути підтверджена доказами, які підтвердять обгрунтованість вимог позивача. Суд не виконав вимоги матеріального права, встановив наявність моральної шкоди у потерпілого без належних доказів, без зарахування тих виплат, які потерпілий отримав.

Розмір моральної шкоди встановлений потерпілим не відповідає фактичним моральним стражданням, тому просили рішення суду скасувати, у задоволені позову відмовити. Вважають, що відшкодування моральної шкоди заподіяної потерпілому закон поклав на Фонд соціального страхування, якому товариство сплачує відповідні платежі. Крім того, потерпілому сплачено у відшкодування шкоди більш як 20000 гривен, що суд не прийняв до уваги, просили у задоволені позову відмовити.

Судом першої інстанції встановлено, що 6.05.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом де вказував, що працював у товаристві з обмеженою відповідальністю « Ремшахтобуд «, яке відрядило його на шахту Засядько, де він працював у якості підземного працівника 4 розряду.

1.12.2007 року позивач працював у 4 зміну, біля 6 години стався вибух метану, потерпілому спричинено отруєння, шахта склала акт про нещасний випадок, винними особами є керівники шахти.

Потерпілому спричинені тілесні ушкодження, згідно висновку МСЕК від 26.03.2008 року втратив 40 % працездатності, інвалід 3 групи.

Адміністрація шахти відмовилася відшкодувати спричинену моральну шкоду. Просив стягнути з відповідача шахта Засядько моральну шкоду за втрату здоров, я у розмірі 200000 гривен.

У березні 2009 року позивач вточнив позовні вимоги, просив стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю « Ремшахтобуд «, та шахти Засядько моральну шкоду за втрату здоров, я у розмірі 1 000 000 гривен. \ а.с. 84 - 85 \.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13.05.2009 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю « Ремшахтобуд «, у відшкодування моральної шкоди спричиненої втратою здоров, я 6500 гривен та судові витрати. У задоволені позову до шахта Засядько відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню, рішення суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Додержуючи вимог ст.. 309 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд першої інстанції повно засував обставини, що мають значення для справи, що відповідно до ст..307 Кодексу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Суд встановив, що потерпілий 18.11.2007 році отримав травму на виробництві \ а.с. 10 \, яке призвело до втрати працездатності у 2008 році на 65% \ а.с. 15 - 22 \.

Ці обставини свідчать про те, що потерпілому спричинені моральні страждання, що пов, язано з виконанням трудових обов, язків, він втратив працездатність, є інвалідом, не може виконувати звичну роботу, втратив напрацьовані зв, язки, змушений для продовження життя змінювати спосіб та умови життя, що пов, язано з моральними стражданнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпПУ забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

 ст. 237-1 КЗпПУ передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв, язку між попередніми умовами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров, я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов, язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, із Закону України «Про загальнообов, язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена ч. 3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов, язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Оскільки на час звернення позивача до суду (травень 2008 року) Законом України «Про загальнообов, язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності№ не передбачено обов, язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст.. 237-1 КЗпП України.

Згідно вимог ст..237 - 1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Стягуючи моральну шкоду з роботодавця суд врахував, що моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи апеляційної скарги позивача, а також відповідача товариства з обмеженою відповідальністю « Ремшахтобуд « не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи

процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому постановлене у справі судове рішення про стягнення на користь позивача моральної шкоди є законним та обгрунтованим. Підстав для задоволення скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 307, ст. 308, 313, 315 ЦПК України

УХВАЛИВ

Апеляційні скарги сторін відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 13.05.2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.