АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11-а 1102/2009 р.
Головуючий у 1 інстанції Мамонтова І.Ю.
Категорія ст. 307, ч.2, КК
Доповідач Журавель О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2009 року колегія суддів Судової* палати у кримінальних справа х Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді Стрижко СІ., Суддів: Бовтрук В.М., Журавля О.О.
За участю прокурора Пламадяла І.П., засудженого ОСОБА_1, його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянула у відкритому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2009 року, яким
ОСОБА_1, народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 року у місті Києві, українець, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, не працює, одружений, на утриманні дитина ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий, зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1,
засуджений до позбавлення волі за ст. 309, ч. 1, КК України на два роки; за ч. 1 ст. 315 КК України - на три роки; за ч. 1 ст. 317 КК України - на чотири роки; за ч.2 ст. 307 КК України та за сукупністю злочинів, із застосуванням ст. 70 КК України - на п’ять років без конфіскації " майна.
Цим же вироком за ч.2 ст. 309 та ч.2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. ст. 70, 76 цього ж кодексу засуджений до позбавлення волі строком на п’ять років без конфіскації майна зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком на три роки та покладенням на нього певних обов’язків ОСОБА_5, стосовно якого апеляцій не подано.
Справу розглянуто із застосуванням ст. 299 КК України.
Розглянувши справу, судова колегія, -
встановила:
ОСОБА_1 визнаний винним у придбанні близько 2200 години 17 січня 2009 року у ОСОБА_5 для особистого вживання без мети збуту по АДРЕСА_2 особливо небезпечного наркотичного засобу в кількості 8, 1 грама у перерахунку на суху
речовину; схилянні шляхом умовлянь та надання палильної люльки і місця на балконі свого житла ОСОБА_6 до вживання наркотичного засобу, внаслідок чого останній, разом із ним вжив наркотичний засіб шляхом паління.
В своїй апеляції ОСОБА_1 не ставить під сумнів висновків суду першої інстанції щодо доведеності його провини та правильності юридичної кваліфікації скоєного ним, але, посилаючись на наявність на його утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 та похилого віку хворої матері просить пом’якшити призначене йому покарання і застосувати до нього положення ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, виступи засудженого та його захисників на підтримку апеляції, які, крім того, просили, якщо колегія не знайде можливості застосувати до основного покарання засудженому положення ст. 75 КК України, принаймні застосувати до нього ст. 69 цього ж кодексу і призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкціями правових норм, за які його засуджено, прокурора - проти задоволення апеляції, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши доводи сторін в сукупності з матеріалами кримінальної справи, судова колегія визнає наступне.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 за описаних у вироку обставин злочинів, передбачених ст. ст. 309, ч.2; 315, ч. 1; 317, ч. 1; 307, ч.2, КК України грунтуються не лише на його та ОСОБА_5 послідовному на досудовому слідстві і в суді визнанні своєї провини, а й на сукупності відносних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, наданих органом досудового слідства, не піддаються сумнівам ці висновки і в апеляції, а тому судова колегія визнає їх правильними.
Що ж стосується міри покарання, справедливість якої оскаржена в апеляції, то при вирішенні питання про її вид, розмір та належність до реального відбування засудженим суд першої інстанції, і це прямо вказано у вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, а також відсутність обставин, що обтяжували б його покарання.
Взяв до уваги суд також те, що ОСОБА_1 страждає на наркоманію і потребує проти наркотичного лікування, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, тобто саме ті обставини, які покладені в основу апеляції.
З урахуванням наведеного, суд визнав за можливе призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України та за сукупністю злочинів мінімальне покарання, передбачене санкцією цієї правової норми, хоча і у вигляді реального позбавлення волі і прийшов до висновку про неможливість застосувати до основного покарання положення ст. ст. 69 або 75 КК України, переконливо обгрунтувавши і вмотивувавши свої висновки.
Взявши до уваги те, що ОСОБА_1 не переслідував корисливих цілей і фактично не отримав матеріальних вигод внаслідок вчинення злочинних дій, суд визнав за можливе не застосовувати до нього конфіскацію майна, передбачену санкцією ч.2 ст. 307 КК України і в мотивувальній частині вироку переконливо обгрунтував це рішення.
За таких обставин, маючи на увазі вчинення винним кількох злочинів, пов’язаних з порушенням законів щодо обігу наркотичних речовин і втягнення ним у вживання наркотиків молодого чоловіка, судова колегія визнає призначене ОСОБА_1 покарання - як за кожен зі злочинів, які він вчинив, так і за їх сукупністю, справедливим і таким, що пом’якшенню, навіть з урахуванням інших наведених ним в апеляції обставин, не підлягає.
Таким чином, апеляцію слід залишити без задоволення.
Втім, вирок суду в частині звільнення ОСОБА_1 від додаткового покарання у вигляді конфіскації майна за ч.2 ст. 307 КК України та за сукупністю злочинів належить змінити з наступних підстав.
4.2 ст. 307 КК України передбачає конфіскацію майна в якості обов’язкового, безальтернативного, додаткового покарання.
Отже, звільнення від цього покарання можливе лише із застосуванням ст. 69 КК України, що суд першої інстанції помилково не виконав.
Відповідно до ч.2 ст. 365 КК України, судова колегія вправі, не зважаючи на відсутність апеляційного приводу, самостійно виправити вказану помилку.
Суд першої інстанції переконливо обгрунтував необхідність звільнити ОСОБА_1 від покарання у вигляді конфіскації майна, пославшись на відсутність у нього корисливих цілей та зауваживши наявність двох інших обставин, які істотно впливають на характер і ступінь тяжкості вчиненого та пом’якшують покарання і лише помилкового не послався при цьому в мотивувальній та резолютивній частині вироку на положення ст. 69 КК України.
В силу викладеного у вирок слід внести зміни, зазначивши про застосування положень ст. 69 КК України до ОСОБА_1 при звільненні його від покарання у вигляді конфіскації майна за ч.2 ст. 307 КК України та за сукупністю злочинів.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2009 року щодо нього залишити без задоволення.
Вказаний вирок відносно нього, в порядку ст. 365 КПК України, змінити. Застосувати до ОСОБА_1 в частині не призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна за ч.2 ст. 307 КК України та за сукупністю злочинів положення ст. 69 КК України.
В решті вирок залишити без змін.