Справа № 22ц- 5634
Головуючий у 1 інстанції Ступін І.М.
Категорія 37
Доповідач Висоцька B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі: головуючого Висоцької B.C.
суддів Зінов»євої А. Г., Шевченко В.Ю.
при секретарі Стефановій І.М.
за участю: позивача ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту, підписаного сторонньою особою з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Марийського районного суду Донецької області від 19 травня 2009 року, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Марийського районного суду Донецької області від 19 травня 2009 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та повернути справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач зазначив, що суд не врахував, що за станом свого здоров’я його батько під час складання заповіту не міг керувати своїми діями. Заповіт підписала його мати та віднесла до Успенівської сільської ради, де зареєструвала у секретаря ОСОБА_10 Суд невірно відобразив пояснення ОСОБА_7, не витребував книгу реєстрацій заповітів сільської ради, безпідставно відмовив йому в проведенні судової почеркознавчої експертизи.
В апеляційній інстанції позивач ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу.
Відповідачі проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що згідно заповіту від 6 квітня 2007 року, посвідченого секретарем Успенівської сільської ради Марийського району заповів належну йому на праві приватної власності земельну ділянку (а.с. 6).
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у віці 69 років (а.с. 5).
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час укладення заповіту волевиявлення ОСОБА_8 було вільним, заповіт підписував власноручно у присутності секретаря сільської ради.
Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до частини 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивач ОСОБА_2, звертаючись до суду, просив визнати заповіт недійсним, посилаючись на те, що під час його складення батько ОСОБА_9 не підписував його, заповіт підписаний його матір’ю ОСОБА_5, тобто сторонньою особою, та переданий до сільської ради (а.с. З).
Проте будь - яких доказів на підтвердження своїх вимог позивач суду не надав.
Доводи позивача про підписання заповіту від імені батька матір’ю ОСОБА_5 є припущенням і доказами не підтверджені.
Відповідач ОСОБА_5, заперечуючи проти позову, пояснила, що її чоловік власноручно підписував заповіт, який посвідчила секретар сільської ради. її пояснення підтвердила секретар сільської ради ОСОБА_10, зазначивши також, що воля заповідача була вільною.
Судом були допитані свідки за клопотанням сторін, які підтвердили, що в приватних бесідах ОСОБА_9 висловлював бажання заповісти належну йому частину земельної ділянки дочкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Суд дав оцінку поясненням свідків, ‘ прийняв їх до уваги, оскільки вони не суперечили матеріалам справи.
Заповіт у встановленому законом порядку був посвідчений секретарем сільської ради, який діяв в межах повноважень. Заповіт зареєстрований в реєстрі під № 67.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що ОСОБА_11 під час укладення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними внаслідок своєї хвороби не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачем не заявлялися вимоги про визнання заповіту недійсним саме з цих підстав.
Під час розгляду справи апеляційним судом клопотання про призначення судово - почеркознавчої експертизи, витребування журналу заповітів з сільської ради, позивачем не заявлялося.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Марийського районного суду Донецької області від 19 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.