Справа № 22-4397/2009
Головуючий у 1 інстанції Коваленко В.В.
Категорія 32
Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С. суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С. І. при секретарі Кузмінковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орендного підприємства „Шахта імені О.Ф. Засядька" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок травми на виробництві, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та його представника за усною заявою ОСОБА_3 і Орендного підприємства „Шахта імені О.Ф. Засядька" на рішення Київського районного суду м. Донецька від 9 грудня 2008 року і
встановив:
в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 та його представник за усною заявою ОСОБА_3 оспорюють обгрунтованість рішення суду, яким частково задоволено позов, і ставлять питання про його зміну і задоволення позову у повному обсязі.
Посилаються на те, що внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачеві було заподіяно як матеріальну, та і моральну шкоду, однак суд, визначаючи розмір останньої, не врахував того, що він до цих пір відчуває моральні страждання, вживає ліки і періодично проходить стаціонарне та амбулаторне лікування.
В апеляційній скарзі ОП „Шахта імені О.Ф. Засядька" оспорює обгрунтованість рішення суду, яким частково задоволено позов, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову за порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України, він не ставив в суді питання щодо його поновлення, не надав будь-яких доказів стосовно поважності причин пропуску цього строку.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди і, зокрема, відсутній висновок МСЕК щодо наявності факту спричинення йому такої шкоди.
Судом не наведено мотивів стягнутого на користь позивача розміру моральної шкоди.
В засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та його представник за усною заявою ОСОБА_3 підтримали доводи своєї скарги, просили про її задоволення, зміну судового рішення і задоволення позову у повному обсязі, заперечували проти доводів скарги ОП „Шахта імені О.Ф. Засядька", просили її відхилити, а представник ОП „Шахта імені О.Ф. Засядька" за довіреністю ОСОБА_4 підтримала доводи своєї скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, заперечувала проти доводів скарги позивача та його представника, просила про її відхилення.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
10.07.2008року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, і зазначав, що з 1999р. він працював на ОП „Шахта імені О.Ф. Засядька".
2.12.2007р. при виконанні трудових обов’язків прохідника в 3 зміну з ним відбувся нещасний випадок на виробництві, в цей час він займався доставкою для возведения „перемичок" по людському ходку № 5 пласта К-8.
О 21 год. 17 хвил. стався вибух, пішов пил, він включився в само рятувальник і почав виходити по людському ходку № 5 до стволу для виїзду на поверхню, внаслідок чого отримав отруєння угарним газом.
31.01.2008р. були складені акт про нещасний випадок на виробництві № 144 за формою Н-1 і акт № 144 за формою Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку, згідно з якими причиною аварії є порушення відповідальними керівниками робіт з ліквідації аварії та керівницьким складом ГВГСС вимог багаточисленних пунктів ДНАОП.
За висновком МСЕК від 14.03.2008 року у нього вперше встановлено 25% втрати працездатності внаслідок вказаного нещасного випадку.
Ним отримано ушкодження здоров’я, у молодому віці він став інвалідом, відчуває фізичні та моральні страждання, йому протипоказано працю на шахті, тому він змушений додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя.
Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 80000 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 9 грудня 2008 року позов задоволено частково зі стягненням з відповідача на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.
При розгляді цієї справи судом було встановлено, що 2.12.2007р. при виконанні трудових обов’язків прохідника з позивачем відбувся нещасний випадок на виробництві, був складений акт про нещасний випадок за формою Н-1 № 144 від 31.01.2008р. (а.с. 8-10).
Висновком МСЕК від 14.03.2008 року в нього вперше з 14.03.2008р. встановлено 25% втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва (а. с. 13).
Судом першої інстанції до спірних правовідносин правильно застосовано норми чинного цивільного законодавства: вимоги ст. ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, якими регламентовано право позивача на відшкодування моральної шкоди.
Всупереч доводам скарги відповідача є доведеним факт порушення роботодавцем-відповідачем законних прав працівника, оскільки встановлено, що внаслідок небезпечних умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності.
Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
За вказаних обставин суд дійшов обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок трудового каліцтва моральних страждань.
А тому моральну шкоду, заподіяну позивачеві, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець - ОП «Шахта імені О.Ф. Засядька» згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.
Всупереч доводам скарги відповідача щодо недоведеності позивачем факту заподіяння моральної шкоди висновком МСЕК від 14.03.2008р. у останнього було встановлено стійку втрату працездатності, ступінь якої збільшилась з 25 % до 30 % з 14.03.2009р. згідно з висновком МСЕК від 16.04.2009р., він був визнаний інвалідом 3 групи (а.с. 79-80).
Зазначені обставини свідчать про те, що внаслідок трудового каліцтва погіршився стан здоров’я ОСОБА_1, що завдає йому моральних страждань.
Та обставина, що позивачеві виплачено певну суму компенсації не впливає на правильність правових висновків суду, оскільки не має відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.
Не можна визнати спроможними і доводи скарги щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до вимог ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом, та на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я.
Всупереч доводам скарг сторін при вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених трудовим каліцтвом моральних страждань, їх тривалість та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, судом враховано також межі достатності та справедливості.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права, або невідповідності висновків суду обставинам справи, або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника за усною заявою ОСОБА_3, ОП „Шахта імені О.Ф. Засядька" відхилити, рішення Київського районного суду м. Донецька від 9 грудня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.