Справа № 22 – 768

 Головуючий у 1 інстанції: Єжов В.А..

Категорія: 21

 Доповідач: Резникова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Маширо О.П. суддів: Баркова В.М., Резникової Л.В. при секретарі: Яменко А. Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Макіївського нотаріального округу Пірог Юлія Сергіївна- про визнання правочину недійсним і визнання частково недійсним правовстановлюючого

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року позивач звернувся в суд з цим позовом, обгрунтувавши свої позовні вимоги тим, що він мав у власності 2\3 частини будинку з надвірними будовами за адресою: АДРЕСА_1. Інша третина цього домоволодіння належала його рідній сестрі - ОСОБА_3. Влітку 2007 року він дізнався про наявність договору дарування від 16 травня 2005 року, за яким він та його сестра подарували належні їм частки онуку сестри -ОСОБА_2.

Посилаючись на те, що зазначених обставин він не пам’ятає, вважає, що на час укладення правочину не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними, просив згідно положень ст. ст. 15, 225 ЦК України визнати частково недійсним договір-дарування

Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 липня 2008 року позивачеві відмовлено у задоволені позову.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, постановити нове про задоволення позову у повному обсязі, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права. В обгрунтування своїх доводів позивач посилалася на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги пояснення свідків з його боку та висновки амбулаторної судово-психіатрічної експертизи, якою встановлено, що він в період укладення угоди 16.05.2005 року виявляв хронічний алкоголізм, який суттєво обмежував його придатність розуміння значення своїх дій і керувати ними.

Заслухавши позивача, його представника, представника відповідачів та третю особу- приватного нотаріуса Макіївського нотаріального округу ОСОБА_4

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав:

Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з того, що позивач не надав суду доказів, що він при укладені договору дарування не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Проте такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права, що відповідно до вимог п.4ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового.

Як встановлено з обставин справи позивач мав у власності 2\3 частини будинку знадвірними будовами за адресою: АДРЕСА_1. Іншатретина цього домоволодіння належала його рідній сестрі - ОСОБА_3. Зазначенийбудинок згідно договору дарування від 16 травня 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3. подарували онуку останньої -ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що про наявність вказаного договору він дізнався в літку 2007 року, коли виникла потреба реєстрації в цьому будинку його дружини. Він не пам’ятає факту дарування, належної йому частки, обумовлюючи свою поведінку тим, що на час укладення договору він зловживав спиртними напоями, внаслідку чого був звільнений з роботи, а потім потрапив до психіатричної лікарні з «білою горячкою».

Перевіряючи доводи та заперечення, щодо заявленого позову, суд встановив, що дійсно, належна позивачеві частка жилого будинку АДРЕСА_1 була і є єдиним житлом позивача, іншого житла він не має. На час укладення договору дарування і після цього він був зареєстрований в цьому будинку і проживав там. ‘ продовжуючи сплачувати витрати по наданню послуг за енергоспоживання та здійснювати будівельно-ремонтні роботи, пов*язані з утримуванням цього будинку, вважаючи його своїм житлом.

Той факт, що позивач на час укладення договору дарування зловживав спиртними напоями підтверджений поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, допитаними під час судового розгляду справи у суді 1 інстанції. копією трудової книжки, де міститься запис, що 14.01.2005 року він звільнений з роботи за прогули без поважних причин. З 11 по 17 серпня 2005 року ОСОБА_1 перебував в лікарні № 2 м. Макіївки з приводу хронічної алкогольної залежності, токсичної алкогольної енцефалопатії. Лікарі визначили, що останній запій тривав один місяць і закінчився за два дні до звернення за медичною допомогою. Цей висновок підтвердив у суді першої інстанції свідок ОСОБА_14- лікар міської лікарні № 2 м. Макіївки, який надавав йому медичну допомогу у серпні 2005 року.

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи, додаткового висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 у теперішній час виявляє хронічний алкоголізм, стійку ремісію. За психічним станом у теперішній час він може розуміти значення своїх дій і керувати ними. ОСОБА_1 в період укладення договору дарування 16.05.2005 року виявляв хронічний алкоголізм, який суттєво обмежував його придатність розуміння значення своїх дій і керувати ними. Зазначений психічний розлад, який мав місце у ОСОБА_1 в період укладення ним юридичної угоди- підписання договору дарування 16.05.2005 року, суттєво обмежував його можливість розуміти значення своїх дій і керувати ними (а.с. 145-162, 176-194)

З вказаних обставин висновки суду 1 інстанції про те, що при укладені договору дарування позивач усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, не відповідають обставинам справи і вищеперелічиним доказам.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України - правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій, або не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 в період укладення договору дарування 16.05.2005 року виявляв хронічний алкоголізм, який суттєво обмежував його придатність розуміння значення своїх дій і керувати ними і зазначений психічний розлад, суттєво обмежував його можливість розуміти значення своїх дій і керувати ними, апеляційний суд прийшов до висновку, що на час укладення договору дарування своєї частки будинку позивач не міг у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними

За вказаних обставин апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, визнавши недійсним договір дарування від 16 травня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 504 в частині дарування ОСОБА_1 ОСОБА_2 2\3 частин жилого будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Керуючись ст., ст 307, 309, 314 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 липня 2008 року скасувати.

Визнати недійсним договір дарування від 16 травня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 504 в частині дарування ОСОБА_1 ОСОБА_2 2\3 частин жилого будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може, бутиоскаржене до Верховного Суду України протягом 2 місяців з дня набрання законноїсили.