Справа № 22- 2712/2009р.

Головуючий у 1 інстанції Жарова ЮЛ.

Категорія 51

Доповідач Жданова B.C.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Голубинського A.M.

суддів Жданової B.C., Осипчук О.В.

при секретарі Володіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант-Агро» на рішення Селидівського міського суду від 22 грудня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант-Агро» про визнання звільнення незаконним та зміну його підстав, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Селидівського міського суду від 22.12.2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Амарант-Агро» задоволені, наказ № 43 а-к від 15.03.2008 р. про звільнення позивачки з підстав п.4 ст. 40 КЗпП України визнано незаконним, змінені підстави звільнення на ст. 38 КЗпП України з датою 16.03.2008 року.

Відповідач ТОВ «Амарант- Агро», посилаючись на неповне з»ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати зазначене рішення. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд не надав відповідачу достатнього терміну для підготовки заперечень по справі та не витребував від медичного закладу копію листка непрацездатності. Вважає, що листок непрацездатності, який прийнятий судом до уваги, складений з грубими порушеннями Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатності громадян, тому не може бути належним доказом по справі. Відсутність позивачки на роботі на думку відповідача є наслідком виявлення факту нестачі товарно-матеріальних цінностей в магазині. Просить ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала продавцем у ТОВ «Амарант-Агро» з 22.11.2007 р. по 23.02.2008 p., наказом № 43а-к від 15.03.2008 р. звільнена за прогули без поважних причин. З 22.02.2008 р. по 15.03.2008 р. ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у ДСП Селидівської центральної лікарні, листок непрацездатності № 223162. Враховуючи те, що відсутність позивачки на роботі буле пов»язака з хворобою, а її звільнення мало місце під час перебування на лікарняному, суд визнав наказ № 43а-к незаконним та змінив підстави звільнення за власним бажанням та дату звільнення 16.03.2008 р.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що дана цивільна справа перебувала в провадженні суду першої інстанції з 21.05.2008 року та призначалась до розгляду 11 разів.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи і його представник приймав участь в судових засіданнях.

Доводи відповідача про те, що суд не надав йому належного терміну для збору доказів в обгрунтування заперечень не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що клопотання відповідача про надання такого терміну було задоволено і розгляд справи відкладено з 26.11.2008 р. на 22.12.2008 р., але відповідач додаткових документів не надав, в судове засідання не з»явився і про причини своєї неявки суд не повідомив.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка в період з 22.03.2008 р. по 15.03.2008 р. перебувала на лікуванні у ДСП Селидівської ЦМЛ з діагнозом: ішемічна хвороба серця, стенокардія, атеросклеротичний кардіосклероз Н-1, гіпертонічна хвороба 2 ст, криз 22.02.2008 p.. Супутній діагноз: поширений остеохондроз, вегетативно-судинна дистонія. Виданий листок непрацездатності № 223162.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незаконність звільнення позивачки, оскільки відсутність на роботі позивачки була в зв»язку з перебуванням на лікуванні, а звільнення з роботи мало місце під час перебування на лікарняному 15.03.2008 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗОП України не допускається звільнення працівника з ініціативи адміністрації або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. За таких підстав висновки суду першої інстанції про незаконність наказу № 43а-к про звільнення позивачки з підстав п.4 ст. 40 КЗпП України є обгрунтованими.

Доводи відповідача про недійсність представленого позивачкою листа непрацездатності не можуть бути прийняті до уваги. Головним управлінням охорони здоров»я обласної державної адміністрації встановлено, що листок непрацездатності виданий ОСОБА_1 обгрунтовано, перебування ОСОБА_1 на лікуванні зафіксовано медичними документами. Недоліки в оформленні бланку листка непрацездатності, на які посилається відповідач, не свідчать про його недійсність та не спростовують той факт, що позивачка перебувала на лікуванні у зв»язку із захворюванням.

Встановлено, що позивачкою була надана заява про звільнення за власним бажанням, але вона була звільнена за ініціативою адміністрації за п.4 ст. 40 КЗПП України, що унеможливлювало виконання вимог ч. 1 ст. 38КЗпП України.

За таких підстав висновки суду щодо зміни формулювання підстав звільнення також є обгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Амарант-Агро» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду від 22 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.