АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 2666 / 2009 р.

 Головуючий у 1-й інстанції: Мухін А.В.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„08" липня 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.

Суддів: Сапун О.А.

Савченко О.В.

При секретарі: Тахтаул О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 22 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: КП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків", ОСОБА_5, про вселення, усунення перешкод у здійсненні права користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку; за позовом КП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків" до ОСОБА_4 про переселення в інше жиле приміщення; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: КП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків", Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, про визнання ордеру недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

05 листопада 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: КП „Ремонтно-експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків", про вселення, усунення перешкод у здійсненні права користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання.

Зазначала, що на підставі рішення № 475/2 виконкому Запорізької міської ради від 28 грудня 2006 року отримала ордер НОМЕР_2 від 24 січня 2007 року, згідно якого їй було надано ліжко-місце в кімнаті НОМЕР_1 загальною площею 12, 2 кв. м. у гуртожитку по АДРЕСА_1 Проте з лютого 2007 року вселитися до кімнати гуртожитку не може, оскільки ОСОБА_4 цьому перешкоджає. Просила позов задовольнити, вселити її у спірну кімнату та зобов’язати відповідачку не чинити перешкоди у користуванні житловою площею.

У січні 2008 року КП „РЕПОГ" в порядку статті 34 ЦПК України подало до суду позов до ОСОБА_4 про переселення в інше житлове приміщення. Зазначало, що виконком Запорізької міської ради 31 серпня 2006 року прийняв рішення № 318/3 про переселення мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1, яким ОСОБА_4 для переселення надавалось ліжко-місце в кімнаті НОМЕР_3 жилою площею 18, 7 кв. м. У вересні 2006 року відповідачці оформлений ордер на заселення у кімнату НОМЕР_3. Оскільки ОСОБА_4 за отриманням ордеру не з’являється, в добровільному порядку звільнити незаконно зайняте жиле приміщення в кімнаті НОМЕР_1 в гуртожитку по вулиці Українській-4 не бажає, підприємство просило позов задовольнити (а. с. 19-21).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2008 року до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_5 (а. с. 66 ).

23 березня 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання ордеру недійсним, оскільки він давав право ОСОБА_3 вселитися в кімнату гуртожитку, тоді як будинок АДРЕСА_1 має статус жилого будинку (а. с. 132-133 ).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2009 року в задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: КП „РЕПОГ", ОСОБА_5, про вселення, усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: КП „РЕПОГ", Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, про визнання ордеру недійсним задоволено.

Ордер НОМЕР_2, який видано на ім’я ОСОБА_3 на підставі рішення Запорізького міськвиконкому № 475/2 від 28 грудня 2006 року на поселення у кімнату НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1, визнано недійсним.

Прийнято відмову КП „РЕПОРТ" від позову до ОСОБА_4 про переселення в інше житлове приміщення та провадження по справі в цій частині закрито.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 22 квітня 2002 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити повністю, у задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити, у частині прийняття відмови КП „РЕПОГ" від позову залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника ОСОБА_4, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 311 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі.

З матеріалів справи вбачається, що власником 22/25 часток гуртожитку по вулиці Українській у м. Запоріжжі з 14 лютого 2005 року є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради ( свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2005 року та витяг про реєстрацію ОП ЗМБТІ права власності на нерухоме майно на а. с. 25-26).

ОСОБА_3 просила суд вселити її у кімнату НОМЕР_1 гуртожитку, оскільки набула таке право за ордером НОМЕР_2 від 24 січня 2007 року, який виданий на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради № 475/2 від 28 грудня 2006 року. При цьому зазначала, що ОСОБА_4 без законних підстав проживає в кімнаті НОМЕР_1, оскільки власник житла рішенням № 318/3 від 31 серпня 2006 року надав відповідачці ліжко-місце в кімнаті НОМЕР_3 у цьому ж гуртожитку та оформив відповідний ордер ( а. с. 6, 8, 43, 139).

23 березня 2009 року ОСОБА_4 подала до суду позов до ОСОБА_3 про визнання недійсним ордеру НОМЕР_2, який видано 24 січня 2007 року Запорізькою міською радою. При цьому відповідачкою по спору зазначено лише ОСОБА_3 КП „РЕПОГ", територіальна громада в особі Запорізької міської ради приймали участь при вирішенні спору в якості третіх осіб.

Розглядаючи спір по суті, визнаючи недійсним ордер від 24 січня 2007 року, суд першої інстанції не звернув уваги на роз’яснення, що містяться в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", відповідно до яких згідно зі статтею 61 ЖК України в спорах, що виникають з договору найму жилого приміщення, стороною може бути житлово-експлуатаційна організація, а за її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець. Однак у справа х із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі статтею 18 ЖК ( наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення ), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

В порушення вимог статті 213 ЦПК України, суд першої інстанції зазначених роз’яснень Пленуму Верховного Суду України не врахував, не залучив до участі у справі в якості належної сторони територіальну громаду в особі Запорізької міської ради, тобто рішенням від 22 квітня 2009 року вирішив питання про права та обов’язки особи, яка не була участі у справі як відповідач.

За таких обставин оспорюване рішення не можна визнати законним, обгрунтований, його необхідно скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.